WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Словотвірно-структурні особливості технічної термінології - Реферат

Словотвірно-структурні особливості технічної термінології - Реферат

Реферат на тему:

Словотвірно-структурні особливості технічної термінології

Сучасна українська термінологічна лексика являє собою особливу підсистему (терміносистему) у складі лексичної системи сучасної української літературної мови. Її дослідження мають ґрунтуватися на врахуванні зовнішньомовних ознак – впливу інтенсивного розвитку науки, техніки, суспільного життя в країні. Газети, радіо, телебачення, науково-популярна література подають досить об'ємну і нову інформацію з різних галузей науки, що зумовлює появу термінів-інновацій у мові. Одні терміни виникають разом із новими поняттями (завод-автомат), інші – починають уживатися як синоніми до вже наявних у мові слів (автошлях–автотраса, автовізок–автокар). Частина термінів сформувалися тільки внаслідок набуття словом нового значення. Це семантичні терміни [13: 45]. Процес широкого входження термінів у загальне мовлення останнім часом помітно активізувався. Тому дослідження словотвірно-структурних особливостей технічної термінології є конче актуальним.

Останнім часом в українському мовознавстві з'явилося чимало наукових праць, у яких досліджують як загальні теоретичні питання термінології, так і різні галузеві терміносистеми. Це праці А.А.Бурячка, В.В.Ґрещука, В.П.Даниленко, І.М.Кочана, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко, Н.С.Родзевич, А.Д.Хаютіна, П.С.Ходолєєвої. Історії виникнення іменників-композитів присвятили свою праці М. Л. Плющ, П. П. Плющ, С. П. Самійленко, І. Й. Тараненко. Словотвірну структуру і семантику складних слів у сучасній українській мові вивчала Н. Ф. Клименко. Питання про складні терміни порушено в працях М. П. Богуцької, Л. С. Гончаренко, В. С. Марченка, В. М. Овчаренка. Словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов'янських мов розглядали А.А.Бурячок, Н.С.Родзевич [2, 13]. Склад і структуру термінологічної лексики української мови аналізували В.В.Ґрещук, В.П.Даниленко, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко[7, 11]. Словотвірно-структурні особливості технічної термінології ще до кінця не досліджені, хоча чимало робіт присвячено цій тематиці.

Мета статті – окреслити характерні риси утворення простих і складних термінів морфологічним способом, визначити основні морфологічні словотвірні типів технічної термінології. Концептуально дослідження пов'язане з науковою програмою "Закономірності розвитку мов і практичної мовної діяльності".

Терміни як специфічний пласт лексики літературної мови стають об'єктом комплексного наукового дослідження лише із середини ХХ ст. Зацікавлення термінологією з лінгвістичного погляду зумовлене тим, що цей аналітичний шар лексики активно впливає на розвиток літературної мови. Технічна термінологія є найбільш рухливою, гнучкою частиною загальновживаної лексики. Нові терміни, як і давно вже існуючі, потребують систематизації і впорядкування. При аналізі словотвірно-структурних особливостей технічної термінології враховується, що формування її відбувається шляхом деривації, термінологізації загальновживаної лексики, особливо, запозичень іншомовних слів. Термінотвірними засобами вважаються морфеми, основи слів, словосполучення. Залежно від того, які з мовних засобів беруть участь у термінотворенні, українські терміни технічної галузі можна поділити на три типи: терміни – прості слова; терміни – складні слова; терміни-словосполучення [12, 29]. У різних терміносистемах використовують різні способи творення: лексико-семантичний, лексико-синтаксичний, морфологічний, словоскладання, абревіація, морфолого-синтаксичний. У статті розглядаємо утворення простих і складних термінів морфологічним способом.

Серед простих технічних термінів виділяють терміни, утворені за словотвірними типами із суфіксами -нн(я), -к(а), -ач, -ок, -ник, -ин(а). Найбільш продуктивним є словотвірний тип із суфіксом -нн(я). За допомогою цього суфікса творяться терміни від дієслівних основ на означення опредмеченого процесу дії або абстрактного поняття за назвою дії: кріплення (багатошарні́рне), ізолювання, епиктування, погашення, подрібнення, різьблення, утеплення, скобління, крепіння. У сучасній українській мові можна виділити деякі продуктивні групи твірних основ дієслів, від яких найбільш активно утворюються технічні терміни на -нн(я). Наприклад, це префіксальні дієслова недоконеного виду з суфіксом -ува в основі інфінітива. Від них утворюються терміни із значенням продовженості або повторюваності процесу дії: випилювати – випилювання, програмувати – програмування, відновлювати – відновлення, облуплювати – облуплювання, опромінювати – опромінювання, викручувати – викручування, заклепувати – заклепування, сколювати – ско́лювання.

Технічні терміни часто утворюються і від безпрефіксальних дієслів недоконеного виду з суфіксом -ува: майструвати – майстрування, пеленгувати – пеленгування, матувати – матування, вентилювати – вентилювання, емалювати – емалювання, баластувати – баластування.

Близько 70% відсотків усіх безпрефіксальних термінів на -нн(я)- утворені від основи дієслів іншомовного походження з суфіксом -ува, наприклад: агрегатувати – агрегатування, ламінувати – ламінування, абсарбувати – абсарбування, шліфувати – шліфування, телефонізувати – телефонізування, хроматувати – хроматування, центрувати – центрування, юстувати – юстування, фанерувати – фанерування. Значною продуктивністю в технічній термінології відзначається словотвірний тип з суфіксом -к(а). За допомогою цього суфікса і його варіантів -алк(а), -илк(а) утворюються терміни жіночого роду на позначення наслідку дії, назв предметів, знарядь праці, пристроїв: установка (адсорбаційна), ли́ска, заклейка, балка (багатопрого́нова), вальцівка (інструмент), верстатка, гайка (сліпа), головка (всмоктувальна), держа́вка, за́в'язка, кішка (вантажна), масля́нка (автоматична), набійка.

Існує невелика група термінів на означення приладів, машин, інструментів, що творяться від дієслівних основ за допомогою суфікса -ач: нагнітач (відцентровий), намотувач, обва́жнювач (бурового розчину), обдувач (прилад), обертач, обігрівач, парозмішувач, розгортач́, роздава́ч, розмикач (гвинтовий), утворювач, утеплювач, підтинач, блокувач, узгоджувач, зсувач, затримувач, лунопоглинач.

Для утворення назв частин приладів, предметів до іменникових основ приєднується суфікс -ок: маховичок, обрубок, брусок, пасок, сво́лок, бачок. Малопродуктивним є словотвірний тип з суфіксом -ак (-як), який приєднується до іменних або дієслівних основ: верстак, держак, стояк, кістяк (рама), наждак. Також менше використовують при творенні технічної термінології префіксально-суфіксальний тип з префіксом -під і суфіксом -ник: підбійник (інструмент), підбарабанник, піддомник, піддонник, підзбудник, підральник, підресорник, підшипник. Продуктивними є словотвірні моделі з суфіксами -ер, -ор, -трон, -скон, -граф, -ість, -ок, -ван, -ізац, наприклад: процесор, принтер, дискретність, декодування, інтерполяція, онтроніка, інтелектуалізація.

Отже, переважна більшість простих термінів – назв приладів, виробів, їхніх елементів, збірних назв – утворюються суфіксальним способом і лише окремі – префіксально-суфіксальні утворення. Найпродуктивнішими є словотвірні типи з суфіксами -нн(я), -к(а).

Особливо широко використовують у термінології складні слова. Необхідність точніше назвати нові явища в галузі техніки, відобразити їхні істотні ознаки породила велику кількість складних слів. Поява термінів складної структурної будови найбільше зумовлена потребою передати два значення в одному слові, а також прагненням конденсації поняття. Складні терміни (композити) утворюються внаслідок об'єднання в одній лексичній одиниці двох чи більше основ повнозначних слів. Вони становлять значну частину словникового запасу української літературної мови.

Loading...

 
 

Цікаве