WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Автентичний художній текст у процесі навчання діалогічного мовлення студентів-філологів - Реферат

Автентичний художній текст у процесі навчання діалогічного мовлення студентів-філологів - Реферат

Інформація є основною категорією тексту. У процесі роботи над ХТ необхідно мати на увазі, що інформація, закладена в тексті не є однорідною. Це пов'язано, перш за все, з категоріальним характером мовленнєвого повідомлення. В ХТ присутнім є як "план значень", так і "план смислу". В ньому органічно сплітаються його зовнішня (формальна) та внутрішня (смислова) організація, або, інакше кажучи, має місце єдність плану вираження та плану змісту [3, 34]. Вилучення з тексту інформації "рівня значень" не виходить за рамки розкриття фактів, які містить в собі текст. Розуміння тексту на "рівні смислу" передбачає усвідомлення як експліцитно, так й імпліцитно вираженої інформації ХТ, що на думку дослідників залежить від ерудиції, життєвого досвіду читача, від його умінь "розмірковувати, думати" [7, 91-92].

Аналізуючи різні види інформації публіцистичних та художніх текстів, І.Р.Гальперин зазначає, що інформація, як основна категорія тексту, різна за своїм прагматичним призначенням, виділяючи при цьому:

а) змістовно-фактуальну інформацію;

б) змістовно-концептуальну інформацію [8, 27].

Змістовно-фактуальна інформація містить в собі повідомлення про факти, процеси, що відбувалися та відбуваються в навколишньому середовищі. Фактуальна інформація експліцитна за своєю природою, тобто завжди виражена вербально. Одиниці мови в фактуальній інформації вживаються в прямих, словникових значеннях, закріплених за цими одиницями соціально-обумовленим досвідом.

Змістовно-концептуальна інформація повідомляє читачу індивідуально авторське розуміння відносин між явищами, змальованими засобами фактуальної інформації. Така інформація є творчим переосмисленням вказаних відносин, фактів, подій, що відбуваються в суспільстві та представлених письменником у створеному ним світі. Концептуальна інформація не завжди виражена з достатньою ясністю, тому потребує різних тлумачень.

Адекватне сприйняття концептуальної інформації залежить, в першу чергу, від "прагматикону" студента-читача – тобто системи читацьких мотивів, установок, інтенцій та потреб та від загального "тезаурусу" студента – його фонових знань, соціального, культурного, освітнього статусу та рівня начитаності [9, 8-16].

Процес читання ХТ не закінчується розумінням фактуальної та концептуальної інформації тексту, а продовжується мовленнєвим вчинком, як формою вербальної поведінки, який проявляється в оцінюванні прочитаного, у висловлюванні свого ставлення тощо. Потреба у вербальному вираженні враження від прочитаного ХТ обумовлюється всіма компонентами мовної особистості. Тобто, під час читання ХТ у студента виникають певні думки стосовно прочитаного, формується "змістовний базис" (термін І.Н. Гущіної), під яким ми, слідом за автором, розуміємо як сукупність думок студента, що виникли під час взаємодії з фактуальною та концептуальною інформацією ХТ та спонукають його до реалізації мовленнєвої інтенції [10, 19]. Формування "змістовного базису" і, відповідно, мовленнєвої потреби в його вираженні відбувається в результаті взаємодії компонентів ХТ з властивостями особистості студента. Розглянемо цю взємодію.

Вивчення структури ХТ є одним із найбільш складних питань літературознавства, яке знаходить різноманітні інтерпретації. Узагальнюючи точки зору різних дослідників, представимо основні структурні складові ХТ. Якщо розглянути компоненти, які вдалося узагальнити, то їх можна об'єднати в чотири групи. Так, елементами першої групи (Г-1) виступають: ідея ХТ, тема, ідейно-естетичний світогляд письменника, проблематика ХТ і т.д. До складу другої групи (Г-2) належать компоненти, які відображають характер діяльності, описаної в ХТ: характеристика подій, сюжетні ситуації, опис навколишніх умов, об'єктивно-історичні факти і т.д. Третю групу (Г-3) об'єднують компоненти оціночного характеру: оцінювання подій, образів, персонажів, їх вчинків, способу життя і т.д. Четверту групу (Г-4) складають компоненти мовного оформлення ХТ: характер мовних та мовленнєвих засобів. Взаємодія розглянутих компонентів як всередині кожної окремої групи, так і між ними сприяє створенню особливого, характерного для кожного ХТ смисла. Цей смисл має об'єктивний характер, він є однаковим для всіх читачів. Але його сприйняття різними студентами буде різним в залежності від прагматикону та тезаурусу студента читача, що призводить до виникнення "суб'єктивного смислу" (термін А.Н. Леонтьєва) .

Розробляючи теорію індивідуалізованого навчання іншомовної мовленнєвої діяльності, В.П. Кузовльов виокремлює такі властивості особистості учня:

контекст діяльності учня;

особистий досвід;

сфера бажань, інтересів, духовних потреб;

емоційно-почуттєва сфера;

статус особистості;

світогляд [11, 8].

Властивості особистості мають багато спільного з компонентами ХТ [10, 21]. Наприклад, таку властивість особистості як світогляд можемо співвіднести з ідейно-естетичним світоглядом письменника, ідеєю та темою ХТ. Контекст діяльності студента – з такими компонентами ХТ як характеристика подій, персонажів, об'єктивно-історичними фактами реальної дійсності тощо. Емоційно-почуттєва сфера співвідноситься з оцінюванням подій, вчинків персонажів. Так, при "зіставленні" компонентів ХТ з властивостями особистості читача відбувається формування "змістовного базису" та мовленнєвої потреби. Тому, в результаті взаємодії Г-1 із "світоглядом" студента, у останнього виникає мовленнєва потреба порівняти свої погляди з позицією письменника, обстояти свою думку. При зіставленні Г-2 з контестом діяльності студента у нього з'являється бажання висловитись стосовно подій ХТ, вчинків героїв, їх способу життя. Оцінювання подій, вчинків героїв ХТ залежить від характеру взаємодії емоційно-почуттєвої сфери та сфери бажань, інтересів з компонентами ХТ, які складають Г-3.

Отже, все вищевикладене підтверджує наше припущення про можливість навчання діалогу-дискусії на матеріалі ХТ, який ми розглядаємо як матеріал для мовлення, де смислове сприйняття фактуальної та концептуальної інформації ХТ виступає як один із видів передкомунікативного орієнтування, як стимул для усних висловлювань студентів на основі прочитаного.

Вірогідність появи мовленнєвої потреби студента залежить також й від жанру ХТ. Як відомо, всі художні твори за композиційною організацією поділяють на три літературних роди: епос, лірика та драма. Кожен рід, в свою чергу, поділяється на види (за іншою термінологією на жанри). Під епосом розуміють одну із форм існування роду літератури та поділяють його на роман, повість та оповідання [12, 548].

Жанрова характеристика ХТ, які використовуються на мовних факультетах є предметом уваги багатьох методистів. Деякі дослідники вважають, що навчання усного мовлення повинно здійснюватися на матеріалі роману, як епічного твору великої форми, інші висловлюються на користь оповідання. Так, Є.Х. Вільялон детально проаналізував конкретні жанри художньої літератури та прийшов до таких важливих, на наш погляд, висновків:

1. В романі, як у великій епічній формі, розповідається про велику кількість персонажів, подій, складних життєвих суперечностей. Тому для роману характерна складна композиційна структура, великий обсяг, складне мовне оформлення. Охоплення широкого кола життєвих явищ, структурно-композиційна та мовна складність роману потребує великої витрати часу та зусиль, що, в свою чергу, накладає обмеження на його використання в практичному курсі навчання англійської як ІМ2.

2. Жанр "оповідання" характеризується посиленим соціальним звучанням,

загостреним ідейним змістом, єдністю та цілісністю сприйняття та враження, завершеністю змісту та художньої форми. Ці ознаки характеризують оповідання, як найбільш адекватну форму для навчання дискусії у процесі вивчення англійської як ІМ2 студентами мовних факультетів [13, 78-82].

Не заперечуючи ніякою мірою достоїнств читання романів, не можна не констатувати того факту, що спрйняття при читанні епічного прозаїчного твору великої форми має "переривчастий" характер. При відтворенні вилученої з ХТ інформації, мовець орієнтується на "відчуття" обсягу, на те, скільки потрібно "відтворити". Із збільшенням обсягу тексту буде зменшуватися доля уваги, направлена на кожну конкретну проблему твору, кожну його проблемну ситуацію. Це зумовлено тим, що в романі розвивається дві або навіть більше тем, що заважає запам'ятати, сприйняти та зрозуміти їх безпосередньо. В оповіданні присутні декілька груп однієї теми, що об'єднані між собою в силу єдності мікротеми. Це сприяє глибокому розумінню та логічному запам'ятовуванню змісту, оскільки є реальна можливість наділяти якнайбільше уваги кожній конкретній проблемі, кожній проблемній ситуації. Детальне обговорення кожної проблеми в оповіданні забезпечить більш повне його відтворення.

Loading...

 
 

Цікаве