WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Математичне моделювання в політології в контексті гуманітарної освіти - Реферат

Математичне моделювання в політології в контексті гуманітарної освіти - Реферат

По-друге, формальна модель допомагає подолати вільні формулювання допущень неформальної моделі і дати точний і здатний до перевірки прогноз.

По-третє, перевагою формальних моделей є їх здатність систематично оперувати до сутності більш високого рівня складності. Математика спочатку застосовувалася як засіб логічного висновку і систематичного оперування поняттями [4, с. 84].

Також варто зазначити, що вивчаючи політологію, студенти технічного Вузу краще можуть сприйняти деякий матеріал і факти, підтверджені розрахунками. Такий підхід дає змогу об'єктивно спрогнозувати ситуацію і в сучасному українському політикумі.

На наш погляд, цікавим і необхідним є застосування математичного апарату саме теорії ігор для вивчення політичних процесів в Україні. З точки зору визначення, теорія ігор розглядає широке коло питань прийняття рішень групою учасників, які мають раціональну поведінку, згідно з якою кожний з гравців намагається шляхом вибору своєї стратегії максимізувати свій виграш. Взагалі під поняття "гра" підходить будь-яка ситуація з раціональними, тобто целепокладаючими, оптимізуючими суб'єктами ("учасниками", "гравцями" або "агентами"), а також деякі ситуації з неповною раціональністю.

Зрозуміло, що у випадку взаємодії кількох гравців, індивідуальна раціональна стратегія кожного із них залежить від стратегій інших. Набір таких раціональных стратегій називається розв'язанням гри чи рівновагою.

Розв'язанням гри, в загальному вигляді, можна назвати будь-який опис того, яким чином повинні вести себе гравці в тій чи іншій ситуації. Це не обов'язково повинен бути набір рекомендованих дій для кажного гравця. Розв'язанням, наприклад, може бути набір фіналів гри. Таке рішення можна інтерпретувати як набір ситуацій, раціональних відносно деяких припущень про поведінку гравців. Тобто при раціональній поведінці гравців повинні реалізовуватися тільки ситуації, належні рішенню. Також розв'язанням гри може бути і набір змішаних стратегій, якщо недостатньо тільки одних чистих стратегій.

Природно, що сьогодні в теорії ігор не існує єдиної концепції рішення, що підходить для всіх класів ігор. Пов'язано це, по-перше, з тим, що формальний опис гри є лише загальною копією з надзвичайно складних реальних процесів, що відбуваються в ході гри. Наприклад, обмін інформацією між політиками, можливих угод між ними, самостійних дій політичних діячів зі збільшення своєї інформованості. Звичайно, неможна виключити і можливість ірраціональної поведінки гравців, яка сьогодні практично не піддається формалізації.

Наведемо деякі досить прості приклади з теорії ігор. Так цікавою є гра — "Дилема ув'язнених" (R. Luce, H. Raiffa,1957). Ситуація така: двох людей арештували, підозрюючи у здійсненні двох різних злочинів, причому в кожного є докази на партнера. Відомо, якщо один доносить на іншого, а інший ні, то інформатор отримує 1 рік покарання, а "мовчун" — 10 років. Якщо інформують обидва, то кожний отримує по 7 років. Ув'язненим відомо, що у випадку, якщо ніхто з них не інформує, то обидва отримують по 3 роки.

Гру можна представити за допомогою такої матриці (Табл. 1), в клітинах якої зліва внизу стоїть виграш першого ув'язненого, а справа зверху — другого.

Табл.1 "Дилема ув'язнених"

Тут у кожного гравця є чітко домінуюча стратегія серед можливих – доносити, тому що відповідний вектор можливих виграшів (−7, −1) суворо домінує над вектором (−10, −3), тобто (−7, −1) 3 > (− 10, −3) тому SDE ={(стучати, стучати)}.

Дійсно, найгірше, що може отримати ув'язнений, якщо доносить — це 7 років, якщо не доносить, то 10 років. Тому для них "обережною" поведінкою буде визнати провину. З іншого боку, кожному з них не вигідно змінювати цей вибір при поточному виборі партнера, оскільки при цьому він би погіршив своє становище. Далі, якщо першому із ув'язнених запропонували зробити свій вибір першим (він знаходиться в стані лідера), то, знаючи, що реакцією іншого на будь-який його вибір буде інформувати, обере найкраще для себе — доносити. Будь-який некооперативний кінець гри виглядає парадоксально-невдалим: якби обидва не вибирали окремо найкраще для себе, і не доносили, то обидва отримали б менше покарання (u1 = − 3, u 2 = −3).

Така неоптимальність досить типова для некооперативних рішень у різних іграх. Якщо учасники здатні скооперуватися і вірять у виконання угоди партнером, то досягають ядра (−3, −3).

Насамкінець, коли домінуюча рівновага існує, то вона здається досить природним фіналом некооперативної гри, причому не вимагаючим від гравця ніяких знань про партнерів. Однак, ігри, частіше за все, не мають рівноваги в домінуючих стратегіях. В цьому випадку виникає проблема вибору концепції рівноваги (розв'язання), яка б найкраще підходила до моделюючої ситуації. Як і в будь-якому моделюванні, особливо політологічному, цей вибір підпорядкований інтуїції дослідника і тут складно надати точні загальні рекомендації.

Тепер використаємо вищезгадану гру для розгляду прикладу "Гонка озброєнь як політична гра". Структуру гри, аналогичну дилемі ув'язнених, ми бачимо в багатьох політичних іграх. Наприклад, успіх угод про роззброєння був саме наслідком цієї гри.

Дійсно, розглянемо гонку озброєнь двох зверхдержав (СРСР і США): при невисокій озброєності обох — їх безпечність вище, ніж при їх високій озброєності. Але при будь-якій фіксованій озброєності партнера безпечніше підвищувати свою. Тому, при відсутності стримуючих угод (кооперативної поведінки) країни опиняються в невигідному стані: надмірної озброєності.

Гра "дилема ув'язненого" широко вивчалася протягом 1950-60-х років. Було звернено увагу на ту обставину, що можна прийти до оптимального рішення, але тільки за виконання однієї умови, а саме: гравці повинні довіряти один одному. Наприклад, для реальних ув'язнених цього легко добитися. Але для політики "примус" не підходить! Залишається одне – зміцнювати довіру, а зробити це можна тільки у випадку, коли існують засоби перевірки виконання країною своїх зобов'язань! Коли це стало зрозумілим, відразу команди експертів із обох країн домовилися між собою, і в 1970-х було підписано значну кількість договорів "Про обмеження..." як ядерних, так і звичайних озброєнь. Таким чином, внесок теорії ігр в політику виявився не тільки вчасним, але й уже вдалим!

Висновки

Отже, важливою особливістю і перевагою математичного моделювання є те, що воно дозволяє різним науковим дисциплінам обмінюватися своїми засобами і прийомами. Так, моделі корисні тим, що здатні побачити глибинну однорідність явищ, яка може бути не доступна для інших засобів.

До того ж модель реальної політичної ситуації дозволяє отримати такі позитивні ефекти:

По-перше, модель є дешевою і доступною порівняно з оригіналом, отже, зменшуються витрати на дослідження.

По-друге, модель набагато компактніша за оригінал, що наочно виявляється в математичних і, взагалі, знакових моделях. З таких компактних елементів можна побудувати надзвичайно складні наукові теорії, які при традиційних методах практично неможливі.

По-третє, з моделлю на відміну від оригіналу, можна проводити експерименти.

Математичне моделювання стає все більш значущим, і зарубіжні дослідники знаходять його досить ефективним для вивчення політичних процесів. Перш за все, воно застосовується для дослідження і супроводу процесу ухвалення рішень. Моделювання дозволяє визначати механізми розвитку політичного процесу, допомагає орієнтуватися в складному електоральному процесі, а також знаходити зв'язки між елементами процесу, недоступні іншим методам вивчення політичного процесу. Методика політичного моделювання, розроблена Сааті, може використовуватися, наприклад, в ході політичних переговорів. За допомогою математичного моделювання проводяться дослідження суспільно-політичної ситуації і формулюються стратегії політичної поведінки.

Використання математичного моделювання в політології робить необхідним глибоке осмислення даного методу пізнання об'єктивних закономірностей функціонування і розвитку суспільства, що даєь можливість отримати різні форми організації навчального процесу і забезпечують міждисциплінарне дослідження актуальних суспільно-політичних предметів.

Література

  1. Дегтярев А. А. Методы политологических исследований // Вестник Московского Университета. Сер. 12: Политические науки. — 1996. — № 6.

  2. Корнієнко В. О., Шиян А. А., Денисюк С. Г. Моделювання фінансових механізмів лобіювання в умовах "критичності" за кількістю депутатів у прийнятті рішень // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. – К.: ІНТАС, 2007. – Вип. 29. – С. 110—117.

  3. Саати Т. Математические методы исследования операций. М., 1962.

  4. Шиян А. А. Выборы в Украине: технологический тупик // Политический маркетинг (Москва). – 2006. — № 5. – С.31-38.

  5. Яковлев И. Г. Информационно-аналитические технологии и политическое консультирование // Полис.— 1998.—№ .2.

  6. Lave Ch., March J. G. An Introduction to Models in Social Sciences. N. Y., 1978.

  7. Persson T., Tabellini G. Political Economics: Explaining Economic Policy. — Cambridge, MA: MIT Press, 2000. – 533 p.

  8. Acemoglu, D., Robinson, J. A., Economic Origins of Dictatorship and Democracy. Cambridge. — Cambridge University Press, Cambridge. — 2006. – 416 p.

  9. Mas-Collel A., Whinston M. D, Green J. R. Microeconomic Theory. – Oxford: Oxford University Press, 1995. – 977 p.

  10. Myerson R. B. Game theory: analysis of conflict. – London: Harvard Univ. Press, 1991. – 568 p.

Loading...

 
 

Цікаве