WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманістичні виміри української геополітики - Реферат

Гуманістичні виміри української геополітики - Реферат

Натомість геополітичне становище України може служити не лише мостом, але й буфером між НАТО і Росією, Заходом та Сходом, зрештою між двома цивілізаційними пластами нашої планети. За цього варіанту нейтралітет України буде досить хитким й нестабільним. Бути нейтральною Між двома військово-політичними титанами доволі важко...

Третій шлях – євроінтеграція або євроатлантична інтеграція. По-перше, розглянемо, що означає термін „інтеграція". На відміну від суміжного терміну „співробітництво" він передбачає входження, злиття в єдине ціле, в єдину систему. По-друге, слід відокремити поняття „євро інтеграція" та „євроатлантична інтеграція". Перше поняття дещо ширше. Воно включає в себе економічний, політичний, соціокультурний і правовий аспекти [5, с.63].Уособленням євро інтеграції є дві організації – Рада Європи (РЄ) та Європейський Союз (ЄС). РЄ створена в 1949 році, включає в себе практично всі європейські держави (46) і опікується насамперед політико-правовими питаннями. ЄС заснований в 1951 році, включає 27 країн і носить переважно соціально-економічний характер. Якщо доступ до РЄ відкритий практично всім європейським країнам, то до ЄС – лише тим, хто відповідає певним (і досить високим) економічним, соціальним, правовим, демократичним стандартам. Термін „євроатлантична інтеграція" в першу чергу асоціюється з блоком НАТО, що розшифровується як організація північноатлантичного договору. Слово „атлантичний" тут присутнє тому, що членами НАТО (їх стало 28 після Бухарестського самміту) є окрім європейських країн США та Канада, котрі розташовані по той бік північної частини Атлантичного океану. А відтак термін „євроатлантична інтеграція" містить в собі насамперед військово-політичний аспект.

Ще раз наголошуємо на відмінностями між цими двома термінами. Перший означає економічну, соціальну, правову, культурну інтеграцію, другий – політичну та військову. І, виходячи з цього, розглянемо плюси й мінуси перспективи входження України в ці структури. Зазначимо, що членом РЄ Україна є з 1995 року. А тому на сьогодні термін „євроінтеграція" асоціюється головним чином з членством в ЄС. Переваги вступу в цей так званий елітний клуб доволі очевидні. Жити за високими соціальними, економічними, правовими, культурними стандартами – хто ж не хоче? Хто відмовиться бути членом заможньої, стабільної, демократичної сім'ї? І життя підтверджує, що в цю поважну організацію вишукується черга і вступити до неї не просто, а треба це право заслужити відповідністю до стандартів ЄС. В цілому переважна більшість українців, як свідчать соціологічні опитування, позитивно ставляться до вступу в ЄС. Прийняття програмного положення щодо євро інтеграції України на останньому з'їзді партії регіонів (котру важко запідозрити в проєвропейських симпатіях) в квітні 2008 року – тому зайве підтвердження. Однак, при цьому практично всі усвідомлюють, що Україна до цього кроку ще не готова. Не готова і в економічному і в соціальному і в правовому і в гуманітарному сенсі. Окрім сутнісних змін в соціально-економічній та правовій системах нам ще потрібно багато що зробити в гуманістичному аспекті. І хоча позитивні зміни в у нас політичній культурі та свідомості, як зазначалось вище, в Україні відбуваються, але вони ще далеко не досягли європейського рівня. У нас ще збереглись залишки тоталітарної, патерналістської ментальності. Українцям ще досить далеко, наприклад, до набуття такої європейської морально-етичної цінності, як толерантність в найширшому значенні цього слова. Це і толерантне ставлення до інших політичних поглядів ( у нас між „помаранчевими" та „біло-блакитними" – глуха стіна), до інших віросповідань (конфлікти між греко-католиками та православними, між УПЦ та УАПЦ, між УПЦ Московського та Київського патріархату), до представників інших рас та національностей (останнім часом, на жаль, в Україні поширюється ксенофобія) тощо. Вкрай болючою проблемою нашої держави є правовий нігілізм її громадян. Причому він характерний для всіх верств населення: від вищих державних посадовців до пересічних громадян. Європа ж в цьому плані відрізняється шанобливим ставленням до закону. Законослухняність для європейця – це природня норма життя. Існують й соціокультурні проблеми входження України в європейську сім'ю. Ментально ми доволі відрізняємось від західно європейців – представників романо-германської та англо-саксонської культур. Натомість ми набагато ближчі до східноєвропейців, серед яких багато слов'янських народів – південних (болгари, серби, хорвати, чорногорці, македонці, словенці) та західних (поляки, чехи, словаки). І приклади успішної інтеграції до ЄС наших найближчих сусідів, колишніх постсоціалістичних та навіть пострадянських країн повинен нам оптимізму на цьому тернистому шляху.

Набагато складніша ситуація з євроатлантичною інтеграцією України. Зловіща абревіатура НАТО, що впродовж багатьох десятиліть була страшним жупелом для мільйонів українців й досі ще дамокловим мечем висить над головами багатьох з них. І хоча сам альянс (такий евфемізм з легкої руки колишнього міністра закордонних справ України А.Яценюка став широко вживатись замість одіозного терміну НАТО) за майже 60 років (1949 рік утворення) суттєво змінився, і хоча багато хто з українців не володіє об'єктивною та достеменною інформацією про нього – в нашій країні спостерігається (по різним оцінкам від 60 до 75%) негативне ставлення до цієї організації і відповідно до вступу України в неї. Найбільш поширеними аргументами проти членства в НАТО є наступні. Перший. Можлива участь України у військових акціях НАТО та відповідні можливі людські втрати. Принагідно наводяться сучасні приклади Афганістану та Іраку. Хоча при цьому замовчується той факт, що в цих країнах воює армія США, а не НАТО. Другий аргумент полягає в гіпотетичній загрозі Україні з боку міжнародного тероризму (насамперед, ісламських фундаменталістів) в разі нашого вступу в альянс. Із переваг в членстві в НАТО її прихильники насамперед відзначають гарантії безпеки з боку цього потужного альянсу (хоча виникає логічне питання: безпеки від кого?) та модернізація української армії, реформування якої є нагальною потребою(особливо в контексті гуманістичного фактору – перехід на контрактну армію покінчить з ганебною, сумнозвісною „дідівщиною").

Висновки

Таким чином, ми розглянули три можливих шляхи розвитку геополітичного майбутнього України. Всі вони мають свої переваги та недоліки. Це й закономірно, бо відповідає законам діалектичного розвитку суспільства. Який шлях є оптимальним для України? Різні політичні сили, різні українські громадяни мають своє бачення вирішення цього доленосного питання. І вирішуватись воно в Україні як демократичній державі повинно відповідним чином, виходячи з того, що джерелом влади в державі є народ. Зрештою, він й має все вирішувати.

Література

  1. Указ Президента України від 11 червня 1998 року №615/98 „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу".

  1. Послання Президента України до Верховної Ради України „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році". – К., 2004.

  1. Європейська інтеграція; парламентський вимір / Матеріали конференції 13-14 жовтня 2000 р. – К., 2000.

  1. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. – К., 2005.

  1. Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми / За ред. В.П. Горбатенка. – К., 2006.

Loading...

 
 

Цікаве