WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми підготовки спеціалістів з безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах - Реферат

Проблеми підготовки спеціалістів з безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми підготовки спеціалістів з безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах

Вступ

Україна підтримала Концепцію ООН про сталий людський розвиток (Sustainable Human Development) як напрям дій у XXI столітті. У "Повістці дня на ХХІ століття" – головному документі Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), "sustainable development" набуває статусу концептуального, теоретико-методологічної основи рішень про необхідність виходу цивілізації на рівень збалансованого розвитку. Такий підхід, в першу чергу, пояснюється тим, що Україна йде шляхом докорінних соціальних перетворень, кінцева мета яких є інтеграція в міжнародну спільноту. Відбувається пошук шляхів щодо визначення основних орієнтирів індексу людського розвитку, який відображає гуманітарний потенціал суспільства і характеризується рівнем освіти, тривалістю і якістю життя людей тощо.

Одним з шляхів вирішення проблем безпеки життєдіяльності людини є формування нового мислення, що спрямоване на зміну підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку цивілізації як необхідного чинника виживання людства. Освіта та виховання у сфері безпеки життєдіяльності мають забезпечити формування цілісного знання і мислення, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень на рівні людини, сім'ї, суспільства, держави.

Проблеми ж при викладанні БЖД виникають й через більш ніж десять років її появи у всіх ВНЗ України. Спільним наказом Міністра освіти і науки та Начальника штабу-заступника начальника ЦО України № 182/200 від 20 липня 1995 р. введена до навчальної програми усіх ВНЗ України обов'язкова дисципліна "Безпека життєдіяльності", яка складалась з двох частин: "БЖД" – для підготовки бакалаврів; "Цивільна оборона" – для підготовки фахівців і магістрів загальнотехнічних, будівельних, транспортних, економічних і подібних спеціальностей.

Перший заступник Міністра освіти і науки України 31 серпня 1997 року затвердив навчальну програму нормативної дисципліни "Основи охорони праці" для вищих закладів освіти, 04 грудня 1998 року – навчальну програму нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти, 02 серпня 1999 року – навчальну програму нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" для вищих закладів освіти.

В усіх вищезгаданих документах ці дисципліни існують як окремі незалежні дисципліни і послідовність їх викладання повинна бути саме така і її зміна є недоцільною.

Відомо, що політику економічної підготовки фахівців в Україні визначають дві науково-методичних комісії: напрям 0501 - "Економіка і підприємництво" – Київський національний економічний університет (КНЕУ) та напрям 0502 - "Менеджмент" – Київський національний торгівельно-економічний університет (КНТЕУ), які розробили, відповідно, два стандарта освіти та дві освітньо-професійні програми підготовки фахівців з вищою освітою.

Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.02 №330 освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра КНЕУ застаріла і відповідала скасованій програмі з БЖД, яка була затверджена наказом № 182/200 у 1995 році, а затверджена наказом МОН України від 08.11.02 №642 програма КНТЕУ повністю співпадає з програмою, затвердженою МОН України у 1998 році.

Наказом МОН України від 07.06.06 № 444 для напряму 0501-"Економіка і підприємництво" було об'єднано три курси: "Охорона праці", "Безпека життєдіяльності" та "Цивільна оборона" на модульному принципі під єдиною назвою БЖД. Викликає великий сумнів така послідовність вивчення модулів, за умови, що безпека життєдіяльності є базовою дисципліною при вивченні охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін.

Таким чином, одночасно діє три стандарти освіти, а навчальним закладам необхідно вирішувати, який із них відповідає сучасним вимогам і який із них виконувати.

Формулювання цілей роботи

Мета дослідження – показати особливості викладання предмету "Безпека життєдіяльності" в технічних та економічних вищих навчальних закладах, а також зміст, структуру і послідовність вивчення студентами блока дисциплін "Безпека життєдіяльності".

Результати дослідження

Як зазначено у доповіді В.Шинкарука "Основні напрями модернізації структури вищої освіти України", вища освіта є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства, а також виступає гарантом індивідуального розвитку, сприяє формуванню інтелектуального, духовного та виробничого потенціалу суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення повинні гармонійно поєднуватися з модернізацією освіти для того, щоб задовольнити потреби й прагнення людей, особливо молоді, встановити нову систему суспільних цінностей у сфері діяльності як в громадському, так і приватному секторах.

Адаптованість системи освіти та професійної підготовки до динамічних змін кон'юнктури попиту та пропозиції на світових ринках праці, забезпечення підготовки робочої сили, професійно-кваліфікаційні параметри якої відповідають потребам соціально-економічного розвитку суспільства, виступають як визначальні чинники росту конкурентоспроможності людських ресурсів.

В Україні ж традиційно 85% керівників промисловості та сфери державного управління мають інженерну освіту, 13% - економічну і лише 2% - гуманітарну. За прогнозами фахівців, такий стан залишатиметься ще довго. У США ж серед керівників – лише 2% фахівців технічного профілю, інші – економісти, психологи, юристи і професійно підготовлені менеджери.

Таким чином, між суспільними потребами і професійною освітою склалися певні суперечності: існуюча система підготовки кадрів не забезпечуючи належної кількості професійних керівників, а у змісті фахової освіти інженерів, які становлять більшість керівників, не передбачено кваліфікованої економічної підготовки тощо.

Зважаючи на це, зростає роль освіти, здатної навчити людину безпечної поведінки в довкіллі, вміння уникати небезпеки, приймати правильне рішення відносно поведінки в ситуації, що є небезпечною для життя [1-7].

Спеціальні дослідження присвячені підготовці фахівців з безпеки життєдіяльності як у вітчизняних вищих навчальних закладах освіти [8-13], так і російських [14].

Подолання кризи висуває принципово нові вимоги до вищої школи щодо розробки нових моделей управління і підготовки майбутніх керівників-професіоналів, здатних ефективно керувати різними галузями виробництва, безперервно навчаючись, оновлюючи свої знання, адаптуючись до ринкових умов. Таким чином, проблеми неперервної професійної освіти набувають нових аспектів.

Намагання суб'єктивно вирішити проблеми гуманізацією технічної освіти або надмірним вивченням математичного моделювання в економічних закладах, копіювання західних стандартів тощо не дали ефективного результату. Найважливішою характерною рисою майбутнього економіста є володіння логікою пошуку ефективних рішень, вмотивована оцінка пріоритетів, розгляд варіантів, що випливають з конкретної ситуації.

В сучасній ситуації покращення підготовки майбутніх економістів у вирішенні цих проблем мало б відбуватись за рахунок підвищення ефективності викладання дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" тощо, тим більше що для цих дисциплін, як і для економічних характерні подібні загальнотеоретичні підходи. В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу – оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятого (допустимого) ризику, яка полягає у прагненні створити таку безпеку, яку сприймає суспільство, виходячи із сучасного рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки. Базуючись на витратному механізмі, який дає змогу розподілити витрати на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами, він поєднує технічні, екологічні, соціальні і політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки і можливостями її досягнення [1].

Про серйозність цих питань свідчить ставлення до них у західних країнах, де ризикологія викладається у ВНЗ уже понад 20 років. З 2005 року до переліку навчальних дисциплін у російських ВНЗ теж додалася "Ризикологія" [14].

В Україні прийнята Загальнодержавна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006-2011 року, де в черговий раз наголошується, що 73% нещасних випадків і аварій на виробництві сталися з організаційних причин і лише 14% та 13% відповідно з технічних та психофізіологічних.

Рівень професійної захворюваності безпосередньо пов'язаний із важкими та шкідливими умовами праці на виробництві. Майже 27 відсотків виробничників працюють в умовах, що не відповідають санітарним і гігієнічним правилам та нормам за рівнями чи концентраціями небезпечних і шкідливих виробничих факторів, унаслідок негативного впливу яких розвиваються професійні захворювання. Останнім часом істотно зросло хімічне навантаження на організм працівників, даються взнаки важкість та напруженість праці. У 2005 році зареєстровано майже 6 тис. випадків професійних захворювань.

Близько 1,8 млрд. гривень щороку витрачається на відшкодування збитків, медичну, професійну та соціальну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків на виробництві та осіб, які страждають на професійні захворювання, за рахунок внесків суб'єктів господарювання на державне соціальне страхування. Понад 1,3 млрд. гривень витрачається суб'єктами господарювання на оплату пільг і компенсації працівникам за роботу у важких та шкідливих умовах, що суттєво позначається на собівартості та конкурентоспроможності продукції.

Loading...

 
 

Цікаве