WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Занурення в об`єкт пізнання як умова формування пізнавально-творчої самостійності студентів в евристичному навчанні - Реферат

Занурення в об`єкт пізнання як умова формування пізнавально-творчої самостійності студентів в евристичному навчанні - Реферат

Реферат на тему:

Занурення в об`єкт пізнання як умова формування пізнавально-творчої самостійності студентів в евристичному навчанні

Сучасний стан освіти можна визначити як пошук нових ефективних і гуманістичних шляхів підготовки спеціалістів, рівень освіти яких має відповідати потребам соціально-економічної ситуації у країні. У рамках Болонського процесу особливо актуальним постає питання щодо створення умов такої організації навчання, що оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів. Відтак, з огляду на гуманістичну спрямованість сучасної освіти, самостійна творча пізнавальна діяльність є необхідною умовою формування високопрофесійної творчої особистості фахівця, підґрунтям формування пізнавально-творчої самостійності. Саме тому в системі вищої освіти проводиться розробка дидактичних умов формування пізнавально-творчої самостійності студентів.

Умова є зовнішнім (по відношенню до предмету) оточенням об'єктивного світу, без якого предмет не може існувати. У педагогіці умови часто відносяться до факторів навчання і виховання поряд з предметом підготовки, освіти тощо. На думку С.Ященко, умова – це середовище, в якому реалізується виявлений причинно-наслідковий зв'язок між досліджуваними предметами, подіями, явищами, процесами. О.Кривонос додає, що це середовище не виникає само по собі, а має бути спеціально (штучно) створеним суб'єктами навчального процесу [3, с. 409].

Під формуванням пізнавально-творчої самостійності студентів ми розуміємо отримання студентами нових навчальних (і особистісних) продуктів, які виробляють у них вміння свідомо діяти в ситуації вибору, грамотно, самостійно ставити, досягати своїх цілей, діяти творчо як у процесі навчання, так і в майбутній професійній та життєвій (суспільній) областях.

Для здійснення творчого задуму взагалі й у навчанні зокрема, потрібна попередня підготовча робота, яка полягає в обміркуванні його змісту, з'ясуванні деталей, шляхів його реалізації та збиранні необхідних матеріалів. Така підготовча робота властива творчості не тільки конструктора-винахідника, вченого, митця, а й студента. Вона часто буває довготривалою.

Після підготовчої роботи відбувається реалізація творчого задуму, яка так само може тривати різний час залежно від змісту завдання, його складності, підготовки особистості та умов творчої праці. Здійснення творчого задуму – велика й напружена робота, яка потребує участі та піднесення всіх сил людини, максимальної зосередженості її свідомості на предметі творчості. Ця зосередженість буває настільки високою, що працівник, захоплений завданням, не помічає, що відбувається навколо нього. Зосередженість потребує участі пізнавальних і вольових сил людини.

Систематична наполеглива і напружена робота є визначальною умовою успіху творчості. За цієї умови найчастіше виникають такі моменти творчого піднесення, які називаються натхненням і за наявності яких особливо успішно знаходяться нові способи розв'язання завдань, виникають нові та продуктивні ідеї тощо. Натхнення характеризується напруженням усіх сил працівника і виявляється в емоційному захопленні предметом творчості та продуктивній роботі над ним. Натхнення виникає не до початку роботи, а під час неї як певний її наслідок. Звідси випливає, що для успішного досягнення мети треба систематично і регулярно працювати [6].

Саме тому вважаємо за необхідне дослідити такі методи, форми і види навчання, які забезпечують максимальну концентрацію, тривалу зосередженість на об'єкті пізнання. До них відносимо метод занурення. Отже, метою нашої статті є дослідження занурення як умови формування пізнавально-творчої самостійносі студентів в евристичному навчанні.

Аналіз педагогічної літератури показує, що чітке поняття "занурення" практично не сформульоване. Мало того, різні автори під цим поняттям мають на увазі різні методи, одні використовують це слово тільки в лапках, як би підкреслюючи його умовність, інші – без, а треті – в словосполученні "так зване занурення". З усього об'єму літератури, що описує всілякі варіанти "занурення" можна зробити висновок, що розрізняють два значення цього поняття:

один з методів інтенсивного навчання (як правило іноземним мовам з використанням дії суггестії). Основні публікації відносяться до кінця 60-х – середині 70-х років і повязані з іменами Г.Лозанова, І.Зимньої, А.Плєснєвіча, Г.Китайгородської, Р.Грановської;

тривале (від декількох годин до декількох днів, тижнів) спеціально організоване заняття одним (або декількома близькими) предметами.

Цей напрямок виражається в чисельних моделях: "занурення" в порівняння, (О.Тубельський), евристичні "занурення" (А.Хуторський), виїзні "занурення" (О.Остапенко, Л.Снєгурова), "занурення" в образ (С.Терськова, А.Шубіна), "занурення" як засіб колективного навчання (С.Мєсяц), "занурення" в культуру (О.Євладова) тощо.

Поштовхом до дослідження "занурення" з'явилася робота М.Щетиніна, який ще у 70 – 80 роки XX століття організував експериментальну школу. Він переконався, що найменш продуктивними (іноді – нульовими) є останні 10 – 12 хвилин уроку. Якщо від них відмовитися, то продуктивність кожного уроку майже не постраждає, проте на ньому буде заощаджено 10 – 12 хвилин. Тобто замість 5 – 6 уроків по 45 хвилин в день може бути 6 – 7 уроків за скороченим часом. Саме ці уроки підуть на заняття в художній, спортивній та інших школах. До того ж, заняття в школі узгоджуються з позаурочними і позашкільними. Отже, і цей час можна використовувати для занять в профільних школах. У розкладі уроків заняття "мовного" циклу обов'язково чергуються із заняттями "образного", тобто музикою, образотворчим мистецтвом, а також із заняттями "рухового" циклу (фізичною культурою, працею). Досвід підтвердив, що втомлюваність у дітей не наступає, інтерес до занять з усіх предметів навіть зростає. Домашні завдання даються рідко (наприклад, читання художньої літератури), тому що всі загальноосвітні "словесні" предмети відпрацьовуються на уроці. Це в цілому гарантує зміцнення здоров'я дітей.

Педагог-новатор спробував організувати заняття методом занурення в учбовий предмет. Свого часу ця ідея була висловлена Д.Пісаревим (1840 – 1868). У досвіді М.Щетиніна початковим положенням методу була ідея цілісного сприйняття і розуміння учнем всього річного курсу в короткий термін. Організаційно це досягається, по-перше, шляхом концентрованого вивчення одного предмету в можливо короткий термін і, по-друге, шляхом чотирикратної повторюваності протягом навчального року подібного занурення, на більш високому рівні – від орієнтувального до творчого. У школі-комплексі М.Щетиніна це виглядало так. При традиційній організації навчання в один день учні класу займаються 5 – 6 предметами: математикою, географією, літературою тощо. Протягом всього тижня кількість учбових предметів, наприклад, в середніх і старших класах буває 13 – 15. З усіх предметів школярі просуваються паралельно і рівномірно. Навчаючись способом занурення протягом одного тижня всі 34 – 36 годин учні вивчають тільки один предмет, наприклад, математику. Після кожних двох уроків проводяться заняття музикою, фізкультурою, хореографією. При першому зануренні (вересень) учні засвоюють основні поняття й ідеї курсу за весь навчальний рік. Вважається, що це – занурення на орієнтовальному рівні. Потім так само вивчають інший учбовий предмет, наприклад, мову весь наступний тиждень. Але повернемося до математики. Друге занурення проводиться у листопаді. Цього разу конкретизуються поняття й ідеї предмету, засвоєні при першому зануренні. Теоретичні питання вивчаються глибоко і всебічно. Наступне, третє, занурення з тієї ж математики проводиться вже у березні. Учні відтворюють теорію на новому рівні усно, письмово і спираючись на наочність. І, нарешті, у квітні організовується ще одне, четверте, завершальне занурення на новому витку засвоєння. Учні самі придумують і вирішують завдання, проводять досліди, виконують творчі завдання. При цьому методи перевірки знань залишаються традиційними [7, c. 632].

Loading...

 
 

Цікаве