WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти - Реферат

Феноменологія стилів керівництва (за класифікацією Олени Тунік) та їх комбінація у керівників галузі вищої освіти - Реферат

V. Бюрократичний стиль ("Фарбувати тільки в синій колір!").

При цьому стилі управління майже немає місця співпраці або кооперації адміністрації і колективу. Зазвичай основним джерелом управління є офіційні документи, нормативні довідники, правила установи або інші письмові інструкції. Місце в ієрархічній структурі — це головне, і влада безпосередньо пов'язана із займаним становищем та повноваженнями. Тут переважають традиція і стабільність, зміни рідкісні, і, звичайно, вони ніколи не встановлюються знизу! Головна відмінність цього адміністративного стилю — це стурбованість членів колективу своїм рангом і просуванням відповідно до існуючих правил і законів [1].

Причина використання бюрократичного стилю, як правило, полягає у невеликій компетентності адміністратора, який не відрізняється гнучкістю та креативністю мислення – тому в подібній ситуації він керується існуючими вказівками або рекомендаціями: це спрощує життя і дає залізний аргумент стосовно заперечення будь-яких інновацій, що можуть спричинити незаплановані дії з негативними наслідками. Дотримання правил забезпечує стабільне комфортне існування – тому в разі виникнення сумнівів стосовно прийняття того чи іншого рішення знаходиться проста відповідь "Цього не може бути, бо це не зазначено в жодній інструкції чи положенні".

VI. Кооперативний стиль ("Разом нас багато – нас не подолати!") .

Частину повноважень з управління передано колективу. Адміністратор консультує учасників процесу управління з питань, які, на його думку, їх цікавлять. Комітет — це той орган, який найчастіше використовується при кооперативному стилі керівництва. Співробітники одночасно є і членами органів управління. Наприклад, рішення питань розподілу заробітної плати чи премії може приймати колегіальний орган [1].

Традиційно за радянських часів кооперативний стиль стійко асоціювався з участю в управлінні громадських та громадсько-політичних об'єднань, таких як профспілкові організації, комітети партії та ін. Саме ці структури достатньо часто відігравали вирішальну роль у вирішенні долі співробітника у разі виникнення загрози звільнення чи адміністративного стягнення. На сьогоднішній день громадські структури у більшості випадків є маріонетковими – голова профспілкової організації є підлеглим основного керівництва. Комітети, які можуть створюватися для розв'язання тих чи інших питань є тимчасовими інструментами при вирішенні адміністративних завдань і ліквідуються після виконання останніх: адміністрація в таких випадках з невеликим бажанням дозволяє приймати рішення "ініціативним групам", котрі можуть захопити авторитет у колективі.

VII. Демократичний стиль ("Зграя вовків чи група приятелів? Зграя приятелів!").

Найвищий рівень демократичного адміністративного стилю управління відображає систему взаємин, для якої характерне постійне взаємопорозуміння, згуртованість адміністратора, управлінської групи та членів колективу. Співробітники і адміністративна група працюють разом над цілями, планами, методиками, проблемами. Рішення ухвалюються всіма членами колективу, відповідальність беруть на себе всі члени групи. Ілюстрацією демократичного стилю може бути робоча група з числа керівників і персоналу, яка має право рекомендувати і впроваджувати бюджетні зміни [1].

При всій ідеальності даної схеми слід зазначити, що керівник, котрий реалізує у своїй діяльності демократичний стиль управління, має однакову ступінь відповідальності з керівником авторитарного стилю. Ризик демократичного керівництва полягає у делегуванні повноважень особам, які не несуть безпосередньої відповідальності за виконання або невиконання управлінських рішень – уся відповідальність за допущені помилки так чи інакше лягає на керівника, котрий через послаблення суб'єктивного контролю може перевищити ліміт довіри до своїх підлеглих, які, не відчуваючи подібного тягаря відповідальності, можуть недостатньо сумлінно ставитись до реалізації делегованих повноважень (а на пошуки винуватців не залишається ані часу, ані сенсу), компрометуючи не себе, а керівника-гуманіста, що будує адміністративні стосунки на засадах партнерства та колегіальності.

Найцікавішим результатом виконання тесту в більшості випадків були комбінації (збіги) набраних сум балів за певними стилями керівництва, приклади яких наводимо нижче:

1. Авторитарний – Демократичний (Керівник-"Світлофор") – в ситуації стабільної роботи та ефективної діяльності наявний високий рівень довіри до підлеглих, активно делегуються повноваження та розподіляються обов'язки. У разі ж виникнення позаштатних ситуацій, серйозних промахів чи критичних обставин, що вимагають негайного прийняття рішення та оперативних дій, керівництво переходить на "ручне керування" з метою швидкого врегулювання проблеми, пошуку та покарання винних. Рішення приймаються одноосібно, загальний салоган такого змішаного стилю: "Демократія потрібна у спокійні часи – в скрутну годину має діяти професіонал!".

2. Демократичний – Доброзичливо-деспотичний ("Конституційна монархія") – при такій комбінації підлеглі дійсно вважатимуть, що беруть активну участь у спільній діяльності та приймають зважені рішення у атмосфері колегіальності та довіри. Насправді ж саме вони і забезпечують чіткий контроль один одного, інформуючи керівництво про кожен свій крок та дії своїх колег. "Перехресний контроль" і забезпечує керівникові відчуття безпеки та скерованості організаційних процесів.

3. Демократичний – Обмежена участь ( "І раптом я про щось таке дізнаюся– начувайтеся!!!") – пара, найбільш властива для молодих кураторів академічних груп та щойно призначених адміністраторів освітньої галузі. З метою набуття популярності та висловлення довіри чимало повноважень та обов'язків делегується підлеглим (студентам). Але попередньо наголошується: "Варто вам один раз припуститися помилки – і моя довіра втрачена назавжди, разом із прихільністю!". А помилка обов'язково буде допущена, оскільки адміністратор не має часу (чи вважає вищим за свою гідність) на роз'яснення правил поведінки та нормативних положень, або сам знає іх недосконало і ховає власну некомпетентність за маскою активної діяльності та відсутності вільного часу.

4. Авторитарний – Обмежена участь ( "Не буди лихо, доки тихо!) – стилістика управлінського спілкування схожа до попередньої, але з невеликою різницею: "Робіть, що хочете, але якщо в мене через вас виникнуть проблеми – помилування не чекайте!". Відсутність конкретних вказівок створює в групі студентів чи колективі співробітників напруження і відчуття небезпеки, що врешті-решт призводить до помилок і радикальних з'ясовин стосунків з керівництвом.

5. Доброзичливо-деспотичний – кооперативний ("Ініціатива заохочується... а може й карається") – поєднання досить поширене в адмініструванні освітньої галузі, коли результати діяльності робочих чи ініціативних груп можуть успішно використовуватися керівником для зміцнення своїх позицій, або для прямої вказівки на осіб, які винні в тих чи інших прорахунках чи негараздах. Вдале рішення додає престижу керівникові – хибні дії співробітників інколи ніби не помічаються, з розрахунком на те, що почуття обов'язку та провини буде мотивувати їх на пошуки більш ефективних засобів вирішення проблеми, що постала перед колективом.

Висновки

Управлінське спілкування у галузі вищої та середньої спеціальної освіти на всіх рівнях (від куратора академічної групи до керівника навчального закладу) було і залишається актуальним питанням психології менеджменту так званого "третього" (бюджетного) сектору, який, відповідаючи вимогам сьогодення, поступово комерціалізується. Вищий заклад освіти набуває статус успішної чи неуспішної організації, прибуткового чи неприбуткового підприємства, в зв'язку з чим для галузі вищої освіти стають актуальними такі категорії як конкуренція та ефективне керівництво, форми і стилі якого завжди мають вивчатися фахівцями і адаптуватися чи коригуватися до вимог суспільної та економічної реальності.

Література

  1. Туник Е.Е. Определение административного стиля управления// http://vsetesti.ru/154, 2007.

Loading...

 
 

Цікаве