WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Діагностика сформованості альтруїстичних якостей у старшокласників - Реферат

Діагностика сформованості альтруїстичних якостей у старшокласників - Реферат

Реферат на тему:

Діагностика сформованості альтруїстичних якостей у старшокласників

Постановка проблеми: Педагогічне діагностування є складовою частиною будь-якого спеціально організованого навчально-виховного процесу, пронизує всі компоненти структури, етапи і ланки. Воно взаємопов'язане з кожним елементом спланованого дійства як системи: метою, завданнями, закономірностями й принципами; змістом, формами організації, методами, засобами та умовами навчання; досягнутими результатами навченості, вихованості та розвитку особистості школяра [1,70-71]. Власне діагностика досліджуваного нами явища є, на нашу думку, нагальною на часі, оскільки пов'язана з недостатнім вирішенням й вивченням цієї проблеми у психолого-педагогічних розвідках.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Методологічні і теоретичні підходи до виявлення проблеми здійснено з використанням праць Т. Білоус [1], К. Інгекампа [2], А. Кочетова [7], І.Кравченко [5], І. Підласого [8] та інших.

Метою статті є діагностування існуючого рівня сформованості альтруїстичних якостей в учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.

Виклад основного матеріалу.

Важливим, у контексті нашого дослідження, є з'ясування сутності педагогічного діагностування. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що педагогічна діагностика (в перекладі з грецької "здатність розпізнавати") – це процес постановки "діагнозу", тобто встановлення рівня розвитку суб'єкта діагностики; це визначення характеру та обсягу здібностей учнів, труднощів, яких вони зазнають у навчанні, відхилень у поведінці [6], [7].

Зміст педагогічної діагностики полягає у спостережувані якісних змін, які відбуваються в суб'єкті діагностики, крім того важливий аналіз зібраної інформації з метою визначення успіху і неуспіху в розвитку, становленні професійної позиції вчителя, в розкритті якості змін, які спостерігаються в його діяльності, в розвитку школярів.

Таким чином, педагогічна діагностика – це педагогічна діяльність, спрямована на вивчення і пізнання стану об'єктів (суб'єктів) виховання з метою співробітництва з ними і управління процесом виховання [7].

Сучасних науковців дедалі частіше цікавлять питання педагогічного діагностування. Суттєвим для нашого дослідження є наукові викладки І.Підласого, котрий під цим поняттям розуміє контроль, перевірку, й нагромадження статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій і прогнозування подальшого розвитку подій. Учений вважає педагогічним діагнозом наочний відбиток комплексного впливу педагогічних факторів, який дає вчителю надійну та оперативну інформацію про те, як переплелися у взаємодії різноманітні причини, які з них у даний момент небезпечні, де намітився спад характеристик ефективності[8].

Цікавим у цьому ракурсі є підхід К.Інгекампа, який виділяє в діагностичній діяльності такі аспекти: а) порівняння; б) аналіз; в) прогнозування; г) інтерпретацію; д) доведення до відома учнів результатів діагностичної діяльності; е) контроль за впливом на учнів різних діагностичних методів[2].

У контексті нашого дослідження важливим елементом є комплексний аналіз розвитку особистості школяра у вигляді психолого-педагогічної діагностики. У педагогіці й психології під терміном діагностика особистості школяра розуміють виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку [7].

А.І.Кочетов виділяє такі методи педагогічної діагностики:

І. Загальні методи вивчення особистості і колективу:

а) інформаційно-констатуючі (анкета, інтерв'ю, бесіда, анкета-коментар, ранжування);

б) оцінюючі (рейтинг): компетентні судді, експертна оцінка, незалежні характеристики, оцінка, самооцінка.

ІІ. Продуктивні методи: вивчення творчості учнів, тести – особистісні, тести – ситуації.

ІІІ. Дієво-поведінкові методи: спостереження (пряме, опосередковане, спостереження-включення і т. д.), дискусії, диспути, аналіз у взаємодії, ситуації (природні, штучні), соціометричні методи, встановлення референтності особистості і колективу [7].

У процесі діагностичного експерименту ми опиралися на низку положень й методів, викладених вище.

Мета діагностичного експерименту полягала у визначенні стану сформованості альтруїстичних якостей в учнів старших класів, а також виявленні факторів й чинників, що впливають на процес формування альтруїзму. Враховуючи мету , визначено наступні задачі дослідження:

відстежити тенденцію щодо рівня сформованості альтруїстичних якостей в учнів старших класів на сучасному етапі;

визначити критерії й показники сформованості альтруїзму;

піддати аналізу фактори й чинники, які впливають на процес формування цих якостей.

Даний етап експерименту здійснювався впродовж 2005-2006 рр. на базі загальноосвітніх навчальних закладів міст Тернополя та Дрогобича. Дослідженням було охоплено 252 школярі старших класів, з них: 131 особа – ЗОШ №9 м. Тернополя; 53 особи – ЗОШ №24 м. Тернополя; 36 осіб – ЗОШ №7 м. Тернополя; 32 особи – ЗОШ №15 м. Дрогобича.

Для більш повної й об`єктивної оцінки даних та одержання інформаційної бази в процесі дослідження ми використовували низку діагностичних й обсерваційних методів:

анкетування (розроблена авторська анкета для визначення рівня сформованості альтруїзму);

опитування (модифікований опитувальник А. Мегребяна та Н. Епштейна) для діагностики емпатії;

бесіди із вчителями шкіл, під час яких вивчалося їх ставлення до організації навчально-виховної роботи в школі;

аналіз вчинків;

педагогічне спостереження;

якісно-кількісний порівняльний аналіз.

Результати діагностичного експерименту дали нам змогу з'ясувати вихідний рівень сформованості альтруїзму у сучасних старшокласників і спрогнозувати в подальшому дослідно-експериментальну-роботу.

У ході дослідження нами були використана педагогічна діагностика, що ґрунтувалась на гносеологічному, процесуально-діяльнісному, суб'єктивно-особистісному критеріях [4, 86-88], де гносеологічний критерій включає знання стосовно базових понять; поінформованість про сутність альтруїстичних взаємин; готовність до самостійного визначення сутності даних понять та їх ознак; вміння диференціювати тенденції альтруїстично-егоїстичних проявів у суспільстві; обізнаність з традиціями виховання альтруїзму в Україні та за рубежем; розуміння механізмів виховання альтруїстичних якостей особистості у сучасному суспільстві; процесуально-діяльнісний – визначає вибір високої мети на основі моральних цінностей, ціннісних орієнтацій і досягнення її; головні мотиви, якими керується особистість в альтруїстичних/егоїстичних вчинках, прийнятті рішень, поведінці; здатність й прагнення до креативної діяльності у міжособистісних взаєминах; суб'єктивно-особистісний – наявність тих характерних рис вдачі, що визначають моральні дії і поведінку індивіда; включає готовність використовувати знання у життєвій практиці, а також безпосередньо вчинки, справи і поведінку індивіда.

Для наочності подамо перелічені вище критерії та їх показники у табл. 1.

Таблиця 1

Критерії й показники рівня сформованості альтруїзму у старшокласників

Критерії

Показники сформованості альтруїзму, в яких проявляється даний критерій

1.Гносеологічний

а) знання про базові поняття: альтруїзм, емпатія, безкорисливість, толерантність, милосердя;

б) поінформованість про сутність альтруїстичних взаємин;

в) готовність до самостійного визначення сутності даних понять та їх ознак;

г) вміння диференціювати тенденції альтруїстично-егоїстичних проявів у суспільства на вербальному рівні;

д) обізнаність з традиціями виховання альтруїзму в Україні та за рубежем;

е) розуміння механізмів виховання альтруїстичних якостей особистості у сучасному суспільстві;

є) творчий підхід до розуміння особливостей виховання альтруїзму.

2.Процесуально-діяльнісний

а) намагання дотримуватися альтруїстичних вимог у практичній діяльності;

б) ставлення перед собою високої мети і досягнення поставлених завдань;

в) робота над власним моральним зростанням;

г) керівництво у вчинках альтруїстичними якостями і нормами моралі;

д) врахування інтересів і потреб оточуючих, прагнення творити добро заради інших, бажання безкорисливо допомагати іншим;

е) уміння приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність;

є) здатність й прагнення до креативної діяльності у міжособистісних взаєминах.

Суб'єктивно-особистісний

а) наявність альтруїстичних якостей на рівні переконань;

б) емоційно-оцінне ставлення до моральних норм;

в) альтруїстична спрямованість мотивів;

г) готовність до доброчинності, безкорисливої діяльності;

д) уміння успішно взаємодіяти і співпрацювати з оточуючими на засадах альтруїзму;

е) переконаність у суспільній значущості альтруїстичного виховання молоді;

є) наявність творчої ініціативи.

Loading...

 
 

Цікаве