WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ретроспективний аналіз інноваційних методів навчання - Реферат

Ретроспективний аналіз інноваційних методів навчання - Реферат

Перші комп'ютерні ділові ігри були запропоновані англійським кібернетиком С. Біром у кінці 60-х років ХХ століття. У той же час Д. Форрестер розробив основи нової науки – динаміки систем, які дозволяють будувати інтерактивні моделі економічних, політичних, соціальних ситуацій. Широке розповсюдження набули ділові ігри в західних школах менеджменту у 80-х роках минулого століття. З появою засобів віртуальної реальності ділові ігри піднялися на новий рівень, що допомогло створити інтерактивні комплекси для ситуаційного моделювання тренінг-центрів багатьох крупних корпорацій.

У СРСР перша ділова гра, спрямована на розв'язання виробничих проблем, була створена і проведена у Ленінграді (1932 р.) М. М. Бiрштейн і називалась "Перебудова виробництва у зв'язку зі зміною виробничої програми". Відродження агротехнічної культури у СРСР пов'язане з Г. Щед-ровицьким, який організував Московський методичний міждисциплінарний семінар, що мав елітарний закритий характер. Його ідеї і методи стали основою великої практичної роботи під назвою "організаційно-діяльнісні ігри". У 1970-80 роках у країні був "пік" розробок і впровадження методів активного навчання, ділових ігор у ВНЗ. В цей період з'являються центри МАН у Москві (МІУ ім. Орджонікідзе), Ленінграді, Таллінні, Києві (КІСІ), Новосибірську (Академ. містечко). У навантаженні викладачів враховуються додаткові години для розробок і впровадження МАН. Видаються збірники розроблених методів активного навчання, методичні вказівки щодо розробки МАН, особливо у застосуванні при викладанні спеціальних дисциплін у технічних ВНЗ. У 1990 роках відбувається спад у розробках і застосуванні ділових ігор у навчальному процесі ВНЗ, припиняє роботу семінар НАН України з ділових ігор, який очолював В. Рибальський, лише у просторі бізнесу і управління, менеджменту спостерігається зростання.

Нині відбувається відродження МАН в Україні як складової інноваційних методів навчання, продовжується пошук, розробка і впровадження методів активного навчання, про що свідчать чисельні міжнародні та регіональні науково-методичні конференції, які присвячені інноваційним технологіям навчання. Багато інформації можна почерпнути з інтернетвидань.

Основні положення теорії ігрової діяльності були сформульовані і розроблені класиками російської та радянської педагогіки - А. С. Макаренком, Д. І. Писарєвим, К. Д. Ушинським і видатними радянськими психологами та педагогами Л. С. Виготським, М. В. Левітовим, О. М. Ле-онтьєвим, С. Л. Рубінштейном та іншими. А. С. Макаренко писав, що один з важливіших методів навчання – гра; відмічав, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає. В кожній хорошій грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Він відзначав, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно, у грі є така сама велика відповідальність, як і у роботі [7, С. 98 ].

У працях Г. Гегеля, М. Кагана, П. Лаврова, М. Семашка та ін. розкрите філософське трактування зародження й значення гри. З'явилося багато праць з навчально-педагогічних ділових ігор.

У сучасній педагогіці відомі вчителі-новатори Є. М. Ільїн, С. М. Лисенкова та В.Ф. Шата-лов, які, організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, широко використовують ігрові ситуації. В. Ф. Шаталов зазначав, що ігри вірою і правдою завжди служили й покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, їх вікових рівнях; і не таємниця, що ті, з яких на уроці слова не витягти, в іграх стають такими активними, якими ми їх в класно-урочних буднях і уявити собі не в змозі; що їхні дії починають відзначатися глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного [8, С. 23].

Нині найважливішими ознаками ділових ігор вважаються: цільове призначення гри, різноманітність тематичних рамок, імітувальні контекстно-орієнтовані області, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності розв'язків, характер комунікацій між учасниками, ступінь відкритості гри, комплексність моделі, що використовується, форма її проведення й інше.

В останні роки в багатьох країнах набувають використання кейс-методи (кейс-стаді). Інколи їх ототожнюють з методом конкретних ситуацій, хоча він – один з найбільш популярних варіантів цих методів. Кейс-метод - це стисла за часом ділова гра. Його найчастіше використовують у навчальному процесі навчальних закладів за кордоном. Сутність цього методу полягає у тому, що проблемне викладання знань супроводжується організацією самостійної роботи студентів. Наприклад, у Німеччині педагог К. Хайнце розглядає метод кейс-стаді у професійних середніх закладах. На ранніх стадіях розвитку цей метод використовували в курсах навчання аспірантів. Між тим, збільшення числа менеджерів, що використовували кейс-методи, привело до значного підвищення попиту на нові кейси, що мають національне забарвлення. Особливістю цього методу є відтворення проблемної ситуації на основі фактів реального життя. Цей метод був запропонований у Гарвардському університеті США. Кейс не тільки описання реальних подій, а єдиний інформаційний комплекс, що допомагає з'ясувати ситуацію; він містить питання, які приводять до розв'язання завдання. Гарний кейс має задовольняти такі вимоги: відповідати чітко сформульованій меті створення; мати відповідній рівень труднощів; ілюструвати декілька аспектів економічного життя; не застарівати швидко і бути актуальним сьогодні; ілюструвати типові ситуації; розвивати аналітичне мислення; провокувати дискусію; мати декілька розв'язків. Деякі вчені вважають, що кейси бувають "мертві" і "живі". До мертвих кейсів вони відносять ті, що містять всю необхідну для аналізу інформацію, а до "живих" - що прово-кують студентів до пошуку додаткової інформації для аналізу.

Цікаві кейс-методи в навчальній діловій грі – це метод інциденту (ЧП) і метод розігрування ситуації у ролях. У першому випадку аналізується мікроситуація – службові інциденти, повчальні історії, де викладач лаконічно пояснює суть проблеми і задіює студентів до її розв'язання. Зазвичай, це наочні приклади з життя, котрі швидко засвоюються студентами і далі входять у їхній власний досвід.

Перспективним напрямом розробки і впровадження кейсів у роботі зі студентами є моделювання типових ситуацій педагогічної діяльності. Важливим компонентом кейс-методів і ділових ігор є те, що вони виконують не тільки діагностичні і пізнавальні функції, а й тренінгові. У випадку розігрування ролей студенти, виконуючи ролі, приймають власні рішення, у процесі чого очевидна спрямованість на формування навичок професійної поведінки у колективі, вміння аналізувати характер міжособистісних стосунків. Практично у всіх закордонних школах нині виділені три загальні групи ігор, спрямованих на організацію самостійності студентів:

- ігри, спрямовані на набуття теоретичних знань;

- ігри, спрямовані на набуття практичних вмінь;

- ігри, що сприяють зміні ставлень до проблеми або предмета, що вивчається.

Висновок

Отже, методи навчання пройшли довгий шлях розвитку, у нинішній час займають стійку позицію у навчальному процесі ВНЗ, а ділові ігри переживають друге власне народження, вони слугують підвищенню ефективності освіти у навчальних закладах, дозволяють економити час, засоби для проведення експерименту, моделювати майбутню самостійну професійну діяльність а також розвивати творчий потенціал випускників ВНЗ, формувати в них професійні компетенції майбутніх фахівців з вищою освітою.

Література

  1. Дьюи Дж. Беседы о педагогике: Контуры теории концентрации. -Нью-Йорк, 1984.- 231 с.

  2. Килпатрик В. Х. Метод проектов. - М., 1925. - 68 с.

  3. Майхнер Х. Е. Корпоративные тренинги. - М.: ЮНИТИ, 2002 – 354 с.

  4. Сыроежин И. М. АСУП и деловые игры // ЭКО. - 1972. - № 4.- С. 21-26.

  5. Ермаков А. Л., Галатенко Н. А.Основы самостоятельной работы студентов. - М.: Моск. гос. техн. ун-т гр. авиации, 1996. - 87 с.

  6. Abt Klark C. Serious Games. - N.Y.: Viking Press, 1970. – P. 13 -14.

  7. Макаренко А. С. О целостном понимании человека. – В 7 т. – М., 1958. – Т. 5. – С. 461 – 495.

  8. Шаталов В. Ф. Педагогическая проза: Из опыта работы школ г. Донецка. – М.: Педагогика, 1980. – 94 с.

Loading...

 
 

Цікаве