WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування ціннісних орієнтацій студентів ВТНЗ у навчально-виховному процесі - Реферат

Формування ціннісних орієнтацій студентів ВТНЗ у навчально-виховному процесі - Реферат

Реферат на тему:

Формування ціннісних орієнтацій студентів ВТНЗ у навчально-виховному процесі

Нове соціальне замовлення передбачає становлення людини іншого складу, яка б вела себе морально і за умов демократичних свобод та рівноправності, тобто здатної до самоконтролю і самообмеження відповідно до цінностей, які приймає. Таке виховання передбачає розвиток сумління в людині, що звичними для нас методами виховання осягнути неможливо. Тому система сучасного українського виховання передбачає пошуки цілком інших підходів до предмета, з опорою на іншу систему цінностей і на інші шляхи її засвоєння [1].

Оскільки, як зазначив український психолог Г. Костюк, по суті "виховання – це керування індивідуальним становленням людської особистості ..., то виховувати означає проектувати поступове становлення якостей майбутньої особистості та керувати здійсненням накреслених проектів" [2], отже, відповідно до яких ціннісних орієнтацій буде "накреслено" життєвий проект особистості залежить, на нашу думку, від соціально-педагогічних умов, у яких ця особистість формується. Особливість студентської молоді як соціальної групи полягає в тому, що "на відміну від інших соціальних груп вона не залучена до виробничої праці і формування її інтересів, установок, цінностей здійснюється при спрямовуючій ролі педагогів у навчально-виховному процесі" [3].

Формування ціннісних орієнтацій буде ефективнішим, якщо визначити пріоритетні напрямки виховання, яким підпорядкувати зміст, форми та методи навчання. Важливо приділити увагу таким чинникам як мова викладання, заходам національно-духовного змісту, українознавству, мистецтву, середовищу навчального закладу, соціальному середовищу, джерелам масової інформації, спілкуванню з природою.

Зміст навчальних предметів зорієнтовується як на осягнення відповідних знань, умінь та навичок, так і на розвиток духовних, психічних, соціальних і фізичних функцій і можливостей студента, так і на становлення його ціннісних орієнтацій. Увесь зміст навчальних планів повинен відповідати цілям нашої нації і держави. А відтак і викладач покликаний щодо нього висловлювати своє, державницьке, ставлення. Бо навчальний процес - не приватна справа, це справа суспільна, державна.

Методи навчання – спосіб навчальної діяльності студента може сприяти становленню характеру, або його руйнуванню. Сучасний навчально-виховний процес потребує інтелектуалізації, насичення проблемністю, збільшення самостійної роботи студента і скорочення пасивних форм діяльності. Самостійна діяльність студента передбачає участь волі, інтелекту і моралі, що сприяє виникненню потреби самоосвіти, самоудосконалення.

Мова викладання. Все духовне життя людини – її почування, інтелектуальна діяльність, воля, ціннісні орієнтації поєднуються із зовнішнім світом, удосконалюються і розвиваються завдяки мові. Мова виражає характер народу і окремої людини. У системі виховання великої уваги потребують дві цілі: а) щоб рідна мова у свідомості вихованця посідала домінуюче місце, а не другорядне; б) щоб рідна мова, зокрема мова викладача була охайною, образною, чистою; щоб вона приваблювала і викликала повагу. Нагальними завданнями для досягнення цих цілей є подолання інерції русифікації (засилля російської мови у навчальних підручниках, особливо з технічних дисциплін, у засобах масової інформації тощо).

Заходи національно-духовного змісту, до яких відносяться відзначення державних і релігійних свят, зібрання, пов'язані з видатними датами, ювілейні та наукові конференції тощо. Частина з таких заходів, зокрема, відзначення державних свят мала б трактуватися як обов'язковий елемент навчально-виховної діяльності, як метод виховання громадянина, а отже, входити у сферу обов'язкових вимог до студента.

Українознавство у його виховній функції є предметом, що допомагає студентові глибше пізнати свою Батьківщину в її етнічному, територіально-географічному, історичному, національно-культурному, мовному тощо вимірах. У цій функції українознавство включає а) повсюдно присутню ідею українськості та утвердження її у свідомості студента; б) теоретичну (методологічну) інтерпретацію національних цінностей; в) ужиткове українознавство, репрезентоване гуманітарними предметами – історією України, курсами мови та літератури, краєзнавством тощо. Реалізація виховної функції українознавства започатковується розробкою навчальних планів, плануванні позааудиторної роботи тощо. Українознавчий компонент (як виховний) стосується усіх навчальних дисциплін незалежно від їх профілів. Доцільними є кафедри, кабінети, музеї українознавства.

Мистецтво є особливою, невербальною формою презентації цінностей. Воно – найближче до ідеалів, а тому у процесі виховання видається особливо значущим. В історії культури мистецтво служило і засадам добра, і засадам зла. Це мусимо брати як засторогу і в сучасній оцінці його ролі. Великим позитивним виховним зарядом володіє духовна музика, одухотворене малярство, архітектура, кіно тощо. Особливе значення в цій сфері має безпосередня участь студентів у творчих мистецьких процесах – участь у поетичних клубах і гуртках, у гуртках художньої самодіяльності тощо. Водночас потребує критичного аналізу, оцінки те "мистецтво", яке проповідує культ насильства, сексу, вбивства, погоні за дешевими примітивними насолодами і яке кодує людину на творення зла.

Середовище навчального закладу. Не варто говорити про порядність, чесність, ідеальність студента, якщо навколо – у стосунках викладача і студента – зустрічається безпринципність, заниження вимогливості, байдужість, авторитаризм тощо. За таких умов велику виховну місію може виконувати навіть одна сильна людина, яка не боїться тавра "білої ворони" і не зважає на так звану "громадську думку". Вона може і повинна бути для інших каталізатором відродження віри в добро: його потребує кожна душа молодої людини. Важливим є створення атмосфери доброзичливості, поваги. Щодо зовнішньої сторони, то естетичне оформлення приміщень навчальних корпусів, гуртожитків, приуніверситетської території впливає не лише на естетичні смаки студентів, а й формує любов до свого університету, повагу до праці.

Соціальне середовище складається з середовища родинного, яке, зрештою, має на молодь студентського віку вплив незначний, та середовища громадського – товариства ровесників, життя клубів, з політичного життя громади, з життя вулиці тощо. У цьому соціальному середовищі молода людина виробляє свій громадянський світогляд, здатність самостійно орієнтуватися у політичному та громадсько-побутовому житті. Хоча цей процес з боку навчального закладу видається неконтрольованим. Одержані на навчальних заняттях і спеціальних лекціях (адаптаційних курсах) орієнтації, побажання і рекомендації могли б виявитися дуже корисними.

Джерела масової інформації. Сьогодні – це предмет, що потребує спеціального вивчення і рішучої громадської оцінки. Можемо однозначно стверджувати, що наше телебачення перенасичене елементами чужої нам культури, чужого світогляду, а тому наносить величезну шкоду молодій людині, заважає відродженню споконвічно властивої нашому народові духовності. Воно насаджує культ космополітизму, оспівує самозадоволений раціоналізм, намагається технізувати душу людини, спонукає до розвалу родинного життя, притуплює сумління і природний сором тощо. За цих умов навчальний заклад міг би хоча б допомагати молоді формувати в собі імунітет до цих культурних інфекцій, даючи реальну оцінку їм у навчальних курсах, у лекційній роботі тощо.

Спілкування з природою. Природа є одвічним виховником людини, вона – не тільки всеосяжна матерія, джерело Буття, а й безсмертний Дух, горнило Свідомості (П.Кононенко), джерело морально-етичних та духовних орієнтацій людини. За висловлюванням К.Ушинського, природа постійно нагадує нам про безмежну мудрість Творця, безмежну Його могутність, вічність...

Навчальний заклад всіляко сприяє тому, щоб студент якомога більше спілкувався з рідною природою – шляхом організації туризму, краєзнавчої роботи, відвідування спортивно-оздоровчих таборів у період літніх канікул, організації гуртків, практичного вивчення історії та географії рідного краю, поширення екологічної освіти та участі в екологічному русі.

Висновки

  1. Сучасне українське виховання враховує вікові, індивідуальні, статеві та інші особливості вихованців. Воно також визнає автономію особистості на самотворення через розкриття власних індивідуальних особливостей, що заперечує її залежності від зовнішнього середовища.

  2. Виховання повинно переходити до встановлення в людині механізму саморегуляції і саморегламентації на основі віри і почуття обов'язку.

  3. Сучасне виховання враховує особливості українського національного характеру, виходить з практичних потреб держави.

  4. Практична мета виховного процесу, насамперед, в удосконаленні того середовища, в якому живе вихованець (стосунки в навчальному закладі; змісту освіти; методів навчання тощо), а також у формуванні та вияві власного ставлення до світу (до фактів, подій, людей тощо).

Шлях до успіху в сучасному українському вихованні пролягає найперше через моральне: відродження і становлення ідеалів самих виховників.

Література

  1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К., 2001. – 20 с.

  2. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистостi / Pред. Л.Н.Проколiенко. -К.:Рад.школа, 1989. - 608 с.

  3. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. – Київ, 1993. – 24 с.

  4. Кононенко П. Свою Україну любіть. – К., 1996.

  5. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. – К.: Обереги, 1994. – 72 с.

  6. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибрані педагогічні твори в 2 т. – К.: Рад. школа, 1983. – Т. 1. – С. 192–471.

  7. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. – Львів, 1996. – 238 с.

  8. Дьюї Д. Моральні принципи в освіті. – Львів: „Літопис", 2001. – 30с.

Loading...

 
 

Цікаве