WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антропогуманістичний принцип, гуманізацію - Реферат

Антропогуманістичний принцип, гуманізацію - Реферат

Тепер зрозуміло, чому таку увагу надають гуманістично орієнтованим дисциплінам, а гуманізація мислення стає більш обґрунтованою. Адже інформаційне світобачення базується на інженерному мисленні, яке об'єднує наукове і технічне знання. Інженерне мислення визначається такими принципами, як машинний принцип, принцип раціональності і принцип серійного виготовлення товарів. Вищою формою розвитку інженерного мислення стає технологічний розум. Тут набувають особливого значення методи, еталони поведінки, норми технологічної діяльності. Це так звані "досягнення" епохи модерна, яка й створила технологічну цивілізацію і особливий спосіб розуміння світу. Відбулося загальне залученная в модерністський спосіб розуміння світу. Це залучення позбавила людину надії на правильне і гідне спілкування з подібними щодо своєї особи людьми, загострила проблему панування одного над іншим. Мова, якою людина стала користуватися при інженерному мисленні, сприяла розвитку негуманістичних моделей спілкування. Людина стала розглядатися як річ. Інший, Співбесідник найчастіше при спілкуванні став сприйматися не як Ти, а як Воно, як річ, а весь світ – як сукупність позбавлених індивідуальності об'єктів. Людині з машинним мисленням достатньо важко зрозуміти, що в кожному Воно "дрімає" Ти – це Той, хто дивиться на нас і залишається з нами віч-на-віч. І якщо наш сьогоднішній світ – це світ мультикультурності, то необхідно вчиться таким формам спілкування, як діалог і діалогічне мислення. Тоді і культура, і її сенс розцінюються як діалог. В.Біблер у 90-х рр. говорив про діалогічну самосвідомість кожної культури з урахуванням того, що "культура є там, де є як мінімум дві культури, а самосвідомістю культури є форма її буття на грані з іншою культурою" [1, с.95]. Виходячи з цього, діалогічна загальність розуміється в трьох сенсах. Як основа людського взаєморозуміння (там, де починається свідомість, там починається діалог). Як основа всіх мовних актів. Тут діалог – це не полеміка або суперечка, це довірливе відношення до слова, учнівства. Тут сенс напластовується на чужий сенс, голос на голос. Третє – нетотожність загальності діалогу і спілкування. Основною формою взаємодії, взаєморозуміння стає діалог. Це не просто діалог в сенсі комунікативної передачі інформації. Тут комунікація розглядається в глибинному, онтологічному сенсі, де діалог представлений як джерело гуманітарного мислення.

Тут нам з необхідністю потрібно говорити не тільки про діалог між особами. Мова йде про діалог у Великому часі. В цьому просторі кожна культура розуміється як особий суб'ект, що здатний вступати в діалогічні відношення як учасник діалогу "по останнім питанням людського буття", який спілкується з Образами культури і знаходить нові значення направленності, що звертаються до іншого Образу. Таке поняття зводить до цілісності усі визначення діалогу як загальної суті гуманітарного мислення. Науковець робить деяку культурну дію і створює тим самим визначний культурний соціум. Сама людина дивиться на свою та чужу культури із якоїсь позиції. Цю позицію аж ніяк не можливо порівняти із позицією "будинку, дому". Погляд йде з позиції "вулиці", з пограничного стану. Це найбільш чітко відповідає тому, що ми звикли розуміти під виразом "Дух мандрує за своїм бажанням". Звичайно саме в таких проміжках, лакунах і здійснюється культурне спілкування.

Кожна культура дає свій тип мислення, свої етичні позиції, дає можливість будувати ті або інші теорії, особливий тип філософствування. Наукові теорії трансформують свідомість, його зміст. Система свідомості базується на афектних зв'язках, що йдуть як ззовні, так і зсередини культури. У самій теорії ці зв'язки перебудовуються в систему "предмет-предмет" Сама наша практика і тим більше практика студента або теоретика, вченого під дією предмету має на увазі не тільки дію самого предмету, але й якийсь цілісний, усунений від свідомості, "горизонтальний" наочний зв'язок. Спрямована на предмет свідомість пронизує грань розуміння культури. Смислову єдність цій системі додає якесь Ціле, яке організоване певним Ритмом, певними тимчасовими рамками, певними логіками, що позначаються в людському мисленні. І культура, що розуміється таким чином, дає можливість діяти, говорити, мислити саме так, як того вимагає той або інший тип культури не тільки поету, але й науковцю і студенту. Адже саме науковець, інженер починає свої дослідження у просторі певної культури і веде діалог як із своєю культурою, так і з культурою передуючою. Неможливо уявити людину, а тим більше "технічну" поза ритмом культур.

Нова освітня парадигма вимагає деяких змін в освітянському процесі. Перехід до збільшення гуманітарних курсів, можливо, це таки радикальний поворот. Тут потрібні якісь роздуми. Можливо, є необхідність подумати про нові цілі освіти, а саме - про нові принципи відбору і систематизації знань. Може необхідне створення фундаментальних курсів по традиційних гуманітарних і природничо-наукових дисциплінах, але при цьому витримати певну узгодженість між ними. В цьому випадку з'явиться можливість для реалізації найважливішого завдання сучасної освіти. Дві могутні компоненти культури виявилися розведеними в сторони: природничо-наукова і гуманітарна сфери. Більш того, нічого не робиться для їх цілісного розуміння в межах певних культур і для усвідомлення цього розуміння. Адже цілісна особа може бути сформована, якщо будуть зроблені спроби для з'єднання цих двох складових. Пріоритет університетської освіти у формуванні цілісної особистості може бути реалізований через фундаменталізацію освіти на основі органічної єдності її природничо-наукової і гуманітарної складових в межах цілісного культурного середовища.

Висновки

У сучасній освіті на перший план із необхідністю повинен висуватися антропогуманістичний принцип освіти. Його суть полягає в зближенні наочного змісту науково-освітньої діяльності з духовними, моральними завданнями виховання студента-особистості. Інженерне мислення без щеплення антропогуманістичного принципу загрожує перерости в антигуманістичну спрямованість. Складається нове розуміння студента: він з необхідністю повинен сприймати і розуміти свій космос мультикультури, а також той універсум, де будується нова картина світу, нове буття, в якому перетинаються транскультурні ритми і простори. Цей перетин формується через і завдяки феномену діалогу, діалогу культур, діалогу логік мислення.

Література

  1. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. – М.: Политиздат, 1991. – 413 с.

  2. Зюзіна Т. Науки про культуру та мистецтво в структурі гуманітарної університетської освіти: аналіз зарубіжних тенденцій // Віща школа, 2005. - № 5. – С. 89 – 103.

  3. Кинелев В.Г. Образование для информационного общества // Открытое образование. - 2007. – № 5. – С. 46 – 57.

  4. Свасьян К.А. Человек как творец и творение культуры // Вопросы философии, 1987. - № 6. – С. 132 – 138.

  5. Тинний В., Колечко В. Ідеї гуманізму в сучасній педагогіці // Вища школа, 2002. - № 2 – 3. – С. 72 – 79.

Loading...

 
 

Цікаве