WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Актуальність набуття загальнокультурного, морального, духовного досвіду в процесі формування спеціаліста в освітньому просторі сьогодення - Реферат

Актуальність набуття загальнокультурного, морального, духовного досвіду в процесі формування спеціаліста в освітньому просторі сьогодення - Реферат

Реферат на тему:

Актуальність набуття загальнокультурного, морального, духовного досвіду в процесі формування спеціаліста в освітньому просторі сьогодення

Найважливіше завдання освіти - виховання особистості. Особистість - людина, в якій виражені власне людські якості - совість, честь, воля і прагнення до Вищих цінностей, яка відстоює своє право на пошану до своєї духовної свободи, до свого самовизначення.

Самовизначення - складний і багатоетапний процес, складовою частиною якого є трансляція власних переживань і переклад їх на мову особистісних значень. Під духовним самовизначенням ми розуміємо вибір домінанти, яка сформована в результаті пізнавально-пошукової активності індивіда. Людина сама прагне визначити себе, своє "я", сама відбирає і "фільтрує" цінності життя і культури, формує своє соціокультурне поле. Драма людського життя є і драмою духовних пошуків, надбань і втрат. Поряд з духовністю як великим і піднесеним знаходить свій притулок і щось примітивне і убоге, все те, що звичайно називають бездуховністю. Сучасна людина в своєму прагматичному бутті стає все більш егоїстичною і жорстокою, одержимою і владною. Без духовної основи людина вибирає упаковку, обкладинку. Така людина створює і відповідні стандарти духовних пошуків і потреб.

Ми живемо в епоху постмодерна, коли реальність уподібнюється своєрідному тексту, який передбачає незліченну кількість варіантів розуміння. Виходячи з цього, головним завданням сучасного студентства є необхідність навчитися не лише здобувати самостійно, але і обробляти різноманітну інформацію, а без певного загальнокультурного, культурно-мистецького, морального, духовного досвіду це неможливо.

Тому в процесі формування спеціаліста особлива увага приділяється формуванню світогляду на основі здобутого досвіду(його складові - раціонально-логічне (наука); емоційно-образне -(мистецтво); провиденційно-аксіологічне -(релігія). Важливо роз'ясняти молоді, що світогляд формується не в гаслах скороминучих ідеологій, не серед поведінкових стереотипів, введених масовою культурою; що основу світоглядних позицій створюють переконання, сформовані на основі загальнокультурного досвіду, переконання, які поєднують свободу з етичною відповідальністю, вдосконалюють людину, а через людину і суспільство.

Ціннісні орієнтації, як структурні складові ментальності особистості, є найважливішим компонентом індивідуальної організації людини, його етично-психологічної і інтелектуальної діяльності. В них резюмується життєвий досвід як основна домінанта духовності в цілому. Ще філософ І. Ільїн писав про те, що освіта без виховання вигодовує безапеляційного сперечальника, який і припустити не може, що його досвід нікчемний в порівнянні з досвідом людської історії. А оскільки він не може це припустити, він зневажає традиції, історію і відноситься до них як до необов'язкових для себе.[3, 54]

Етичні норми і цінності, вже сформовані суспільством, індивід засвоює як щось готове, дане, належне. "Творчість"' в вимогах і оцінках тут практично зводиться до нуля. Але свої особисті ідеали, цілі людина завжди "формулює" сама, спираючись, звичайно, на символи загальнозначущого. Вивчення історії світової та вітчизняної культури, моралі в процесі формування спеціаліста( технічного зокрема) не лише набуття загальнокультурного, культурно-мистецького, морального досвіду, це одночасно поштовх до творчої діяльності в різноманітних сферах (мистецтво чи наукові винаходи).

Різка зміна державної ідеології, перехід на " інші цінності" без конкретного їх роз'яснення, приводить до втрати духовно-етичної орієнтації, особливо у молоді. Формується атомізований світогляд - відділення від духовної традиції. Ще на початку минулого століття Іван Ільїн, звертає увагу на те, що люди живуть і вірять дуже часто в сліпоті і безпорадності; і не знають про те, що людині належить будувати свою віру, а не надавати їй рости на зразок польової трави. В результат цього люди дуже часто вірять, тобто приліплюються не тільки своєю "правдоподібною" думкою, а серцем, волею і ідеалами, служінням і жертовністю до такого життєвого змісту, служити якому і йти на жертви заради яких справді немає ніякого сенсу.[3; 139].

Ідеал вважається найважливішою категорією в системі ціннісних орієнтації.[1, 2} Свого часу С. Рубинштейн звернув увагу, що в ідеалі здійснюється "передбачене втілення" того, чим може стати людина. Але "передбачене втілення", вимагає високого рівня духовного розвитку індивіда, інтеграції і відповідних висот його інтелекту, волі, почуттів. На перетині різних змістовних установок і прагнень в загальній соціокультурній орієнтації і визначається значущість певних форм духовного буття. В ідеалі осмислено синтезуються (у формі короткого висновку) ведучі цінності традиційних зразків життєдіяльності, досвід минулих поколінь, оцінка теперішнього часу і уявлення про майбутнє.

Людина більш духовна тоді, коли віна шукає відповіді на питання: що таке зло, вічність, добро, краса і т.д., і менш духовна, коли дає собі право вважати, що відповіді знайдені. Ми розглядаємо духовність як рух до істини. Духовність - це перш за все та якість людини, що виходить за межі, матеріальних, прагматичних інтересів. Духовність – це безкорисливе прагнення до абсолютної Істини, добра і краси, втілення цього прагнення в життя і усвідомлення його як ознаки людського в людині.

Духовність це здатність постійно і тверезо усвідомлювати обмеженість розуму в уявленні про реалії життя: повнота сприйняття світу можлива лише в гармонійній єдності раціонального, емоційного і духовного його освоєння. Таким чином духовність - це повнота ставлення до Істини.[4, 13-25]

Переорієнтацією свідомості, - "поворотом очей душі" ( за Платоном) і є духовна діяльність на різних рівнях свідомості. Віру вибирають як короткий інтуїтивний висновок душі. Але віра лягає не тільки світлом, але і тягарем. В такому контексті важливо знати справжній склад свого духу. Вище рішення, порятунок полягає в тому, щоб, повернутися до згоди з собою. Можна сказати, що "томління духу"( за Достоєвським) і представлене в спогляданні, спостереженні, обдумуванні, багатомірності світу.

Знайдена істина може бути потрібна для того, щоб зробити переоцінку цінностей. Якщо можлива схема формування соціокультурного поля, то її можна виразити таким чином: спрямованість на ті цінності життя і культури, які вироблені в ході формування особистого досвіду. Соціокультурне поле особистості - це кількісна і якісна визначеність системи духовних цінностей, співвіднесена з системою інтелектуальних індивідуально-психічних установок .

Ціннісно-значуще закріплюється в психіці людини, поєднує зовнішні соціальні форми з реалізацією внутрішніх духовних сил, стає складовою частиною органіки внутрішнього буття особистості.

Поняття внутрішньої культури при всій його невизначеності і метафоричності указує на культурний простір, в якому люди будують своє буття незалежно від зовнішніх соціальних і культурних стандартів.

Загальне поле духовності - це моральність, але моральність не ідентична духовності, яка, у свою чергу, не тотожна особистісній ментальності. В єдиний феномен вони з'єднуються, коли відбувається перетин пізнання краси з совістю і безкорисливістю, заснованою на свободі волі.

Вихід з духовної кризи сучасності неможливий без набуття загальнокультурного, культурно-мистецького та духовного досвіду, який формується при вивченні гуманітарних дисциплін, при формуванні спеціаліста в культурно-мистецькому просторі, створеному в вузі. Підтвердженням цього є досвід багаторічної роботи кафедри культурології, мистецтва та дизайну ( нині кафедра КСПС), центру культурології та виховання студентів ВНТУ.

Висновки

Вектор наших зусиль направлений на етично забезпечену освіту, на підйом і розвиток духовності, на усвідомлення сутності сучасної культури з глибоким історичним корінням, на виховання особистості. Загальнокультурний, культурно-мистецький, моральний та духовний досвід, отриманий під час навчання в позитивному культурно-мистецькому просторі, формує відповідне соціокультурне поле особистості, сприяє самовизначенню молодої людини через створення свого власного духовного світу, сприяє розвитку творчості в професійній діяльності.

Література

  1. Бородина Н.К., Полежаев Д.В. Ментальность ценностных ориентаций личности. //. Грани духовности.- Владимир, 1993.

  2. Давидович В.Е. Теория идеала.- Ростов-на Дону 1983.

  3. Ильин И.А. О сопротивлении злу силою. - Лондон, 1975.

  4. Троицкий В.Ю. О человеке, о личности и духовности //Словесность в школе.- М. 2000.

Loading...

 
 

Цікаве