WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Мистецька студія у вищому навчальному закладі як засіб набуття майбутнім спеціалістом культурно-мистецького, художньо-творчого досвіду - Реферат

Мистецька студія у вищому навчальному закладі як засіб набуття майбутнім спеціалістом культурно-мистецького, художньо-творчого досвіду - Реферат

Реферат на тему:

Мистецька студія у вищому навчальному закладі як засіб набуття майбутнім спеціалістом культурно-мистецького, художньо-творчого досвіду

Одним із актуальних завдань вищої школи в сучасних умовах є підготовка не лише висококваліфікованого, а й творчого працівника, здатного продуктивно, оперативно вирішувати складні проблеми сьогодення. Виховання такої особистості у великій мірі залежить від тих чинників, які здатні забезпечити якомога результативне засвоєння молодою людиною кращих надбань світової та вітчизняної культури, а також виховання у неї кращих рис людини і громадянина. Серед багаточисельних соціально-педагогічних факторів, що впливають на процес соціалізації студента (група ровесників, молодіжна субкультура, засоби масової інформації тощо), особлива роль належить мистецтву і мистецькій діяльності особистості. Отже, в соціальній педагогіці мистецтво розглядається як той дієвий соціально-педагогічний чинник, який сприяє розширенню світогляду студента, зростанню його обізнаності, загальної ерудиції, вихованню кращих морально-естетичних, патріотичних якостей, а також як могутній інструмент розкриття творчих здібностей особистості в процесі самостійної художньо-творчої діяльності, що є однією з важливих умов забезпечення позитивно спрямованої соціалізації молодої людини.

Вивчення різноманітних аспектів діяльності мистецьких (літературних, театральних, декоративно-ужиткового, образотворчого мистецтва і т. п.) студій знайшло своє відображення у сучасних наукових дослідженнях. Так, скажімо, І. Вінтін [3] розглянув проблему організації і функціонування мистецьких студій в якості одного із провідних напрямів діяльності органів студентського самоврядування (студентської ради) як невід'ємної складової частини соціально-виховної системи вищого навчального закладу. З. Гіптерс [4] дослідила специфіку (психологічний, культурологічний та виховний аспекти) діяльності театральних та літературних студій в контексті художньої творчої діяльності студентів вищих закладів освіти України в 1960-х – 1990-х роках. Творчо розвиваючі можливості театральних студій та студій образотворчого мистецтва проаналізовані Н. Кабацькою [8], Т. Нестерук [11] та О. Рябовою [14]. В. Пустовійт [12] розглянув проблему розвитку творчих здібностей студентської молоді засобами літературної студії. Метою даної статті є дослідження загальних теоретичних аспектів діяльності у вищому навчальному закладі мистецької студії як одного із засобів художньо-естетичного виховання студентської молоді та розвитку її творчих можливостей в процесі самостійної мистецької діяльності.

Як свідчать дослідження науковців [4, с. 87], протягом останніх десятиліть провідними формами художньо-творчої діяльності студентської молоді у вищих навчальних закладах України були студентські гуртки, творчі художні колективи, аматорські мистецькі клуби, а також конкурси, виставки, огляди студентської творчості, тематичні вечори, фестивалі; усні журнали, диспути, обговорення спектаклів, бесіди, зустрічі з діячами культури, творчою молоддю тощо.

Ми звернули увагу й на той факт, що серед різноманітних форм художньої самодіяльності студентської молоді в 1960-х – 1990-х рр. мали місце й такі об'єднання для розвитку творчого потенціалу обдарованих студентів як студії [4, с. 107, 110—111]. Наприклад, у Львівському державному університеті ім. І. Франка плідно діяла театр-студія "Дебют", яка дозволила відкрити й розвинути акторські здібності багатьом студентам, оскільки діяльність в студії – це один із прикладів організації змістовного й цікавого дозвілля молоді, прилучення її до високих зразків мистецтва, а навчання в студії основам драматургії, як справедливо вказує З. Гіптерс – "це чудова творча школа, яка допомагає...оволодіти секретами спілкування з аудиторією, навчитися доносити до неї велич і красу художніх образів, прекрасних людських почуттів – співчуття, милосердя, любові" [4, с. 111], розвинути кожному студійцю власний творчий потенціал, комунікативні здібності, емпатійність тощо – якості, необхідні в професійній діяльності спеціалісту будь-якого фаху.

Заслуговує на увагу й досвід іншого творчого об'єднання обдарованої студентської молоді, що діяло у Львівському державному університеті ім. І. Франка, а саме літературної студії "Франкова кузня", з якої, до речі, розпочали свою творчу діяльність більше сорока письменників і поетів України (Д. Герасимчук, Р. Лубківський, Д. Павличко, І. Сварник, Р. Федорів та ін.) [4, с. 107]. З. Гіптерс, зокрема, зазначає [4, с. 108], що в студії панувала атмосфера постійного творчого пошуку, кожен студент прагнув розкрити свої здібності, проявити власну індивідуальність, а для цього багато працював над собою. Крім цього, одним із головних завдань літературної студії, на думку Д. Павличка, мало бути виховання критиків, оскільки "поети, прозаїки, драматурги повинні навчитись аналізувати творчість своїх друзів, а це розвиває критичне ставлення до власної творчості" [4, с. 108]. Учасники студії високо оцінили її значний мистецько-виховний потенціал, вказуючи на те, що діяльність у "Франковій кузні" допомогла розвинути навички самостійного мислення, розширити знання з художньої літератури, критики, літературознавства, розвинути комунікативні, ділові, лідерські, вольові якості, виховати на все життя почуття любові до української культури, рідного слова [4, с. 108-109].

Взагалі, витоки вітчизняної студентської літературно-поетичної та театрально-музичної творчості, заснованої в певній мірі й на студійних засадах, сягають ще часів ХV – ХVІ століть і пов'язані з поширенням в освітніх закладах того часу так званої шкільної драми – жанру латиномовної релігійної драматургії, що виник в країнах Західної Європи [9, с. 728-729], а згодом – прообразу майбутніх театрів – вертепу. Завдяки участі у вертепних виставах тогочасні студенти не лише долучалися до суспільно-політичного життя міст і сіл України, а й своєю культурно-просвітницькою діяльністю сприяли соціалізації представників різних вікових груп.

Шкільні драми створювались викладачами та учнями братських шкіл і спрямовували свою діяльність проти експансії католицької церкви на українські землі. Драматичні твори для шкільних драм писали, як правило, викладачі, а грали ролі студенти чи учні. Часто з виставами, які розігрувались студентами у навчальних закладах, мали можливість ознайомитись не лише студенти чи викладачі закладу, а й жителі міста [6, с. 68]. Отже, навчальні заклади України ХVІІ-ХVІІІ століть стали провідними осередками соціалізації тогочасної студентської молоді, а написання і виконання студентами власних різноманітних текстів, музичних творів, участь їх у постановці вертепних вистав, шкільних драм, що містили на підготовчому етапі в певній мірі елементи студійної діяльності, сприяли духовному, художньо-творчому, мистецькому розвитку студентства.

Історія розвитку вітчизняного та зарубіжного мистецтва також засвідчує, що мистецькі студії активно використовувались на практиці з метою виявлення та творчого розвитку здібної молоді. Так, наприклад, плідний внесок у проблему розвитку творчо обдарованої молоді засобами театру-студії в процесі набуття нею досвіду професійної, художньо-творчої діяльності зробив видатний український режисер, драматург, теоретик театру, актор, перекладач Л. Курбас: "...Студія ставить собі завдання викликати творчість і вказувати безконечно нові шляхи і можливості. Завдяки особливій організації праці, де вся повнота ініціативи належить самим учням, кожний мусить проявляти максимум самодіяльності і вносите вічно індивідуальне. Студія...повинна відгукуватись на кожний новий подих мистецтва..." [10, с. 470]. Значний досвід художньо-творчого виховання молоді й розвитку її творчих здібностей був накопичений у так званих малювальних школах-студіях М. Мурашка, О. Мурашка, М. Раєвської-Іванової, що діяли в різний час у Києві та Харкові в 70-х роках ХІХ – на початку ХХ століття [17, с. 250-251, 260].

Таким чином, можна зробити висновок, що студія використовувалась в основному як навчальний заклад початкового ступеню для підготовки професійних художників, музикантів, акторів тощо. На відміну від студентських мистецьких клубів, гуртків і т. п., в яких займається молодь, яка вже має певний досвід художньо-творчої діяльності, студія як засіб розвитку творчо обдарованої молоді повинна розглядатись як той аматорський творчий осередок, який дозволяє отримати знання у певному виді мистецтва, розвинути творчі здібності у літературі, театральному, музичному, образотворчому, хореографічному і т. д. мистецтві, в першу чергу, тим студентам, які не мають початкової підготовки у певному виді мистецтва, але бажають отримати знання й відповідні навички творчої діяльності в одному з них, а разом створює можливість поглибити знання й удосконалити наявні творчі здібності тим студентам, які вже мають певний досвід художньо-творчої діяльності. Отже, мистецька студія у вищому навчальному закладі – це культурно-мистецький осередок, творче об'єднання студентської молоді, основним завданням якого є виявлення творчо обдарованих студентів та розвиток їх творчого потенціалу засобами художньо-мистецької діяльності у позанавчальному виховному процесі.

Слід зазначити, що термін "студія" (в перекладі з італійської studio – старання, вивчення [15, с. 488], а з латини studeo – сумлінно працюю [16, с. 1117]) має декілька тлумачень. Під ним, як правило, розуміють майстерню художника [7, с. 609] (або скульптора, графіка [18, с. 252] тощо); навчальні заклади, що готують артистів, художників, скульпторів; театр творчої молоді, яка вчиться акторській майстерності [15. с. 488]; творчий колектив, який поєднує в своїй діяльності навчальні, експериментальні та виробничі завдання [16, с. 1117]. У музикантів термін "студія" використовується як невеликий художній учбовий заклад і як спеціально обладнане приміщення для запису музики [13, с. 293]. В образотворчому мистецтві студія – це спеціальна школа найпростішого типу, що розрахована на широке коло охочих навчатись певним його видам [18, с. 252].

З огляду на тему нашого дослідження нас цікавило питання, в яких формах у вищих навчальних закладах (ІІІ, ІV рівнів акредитації) сучасної України здійснюється розвиток творчого потенціалу художньо-обдарованої молоді. Аналіз матеріалів, отриманих нами в ході INTERNET-дослідження, дозволив встановити, що в наш час основними, поширеними серед виховної практики вищих навчальних закладів України (досліджені форми художньої позанавчальної діяльності 40 агротехнічних, економічних, медичних, педагогічних, технічних, юридичних та інших вузів практично всіх регіонів України) формами розвитку творчо-художніх здібностей молоді залишаються форми художньої самодіяльності студентів, що існували в практиці останніх десятиліть. Це: творчі клуби, гуртки, ансамблі аматорської художньої діяльності, творчі мистецькі колективи, зустрічі з діячами мистецтва, тематичні вечори, студентські мистецькі фестивалі тощо.

Loading...

 
 

Цікаве