WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Уміння діалогічної взаємодії як фактор підвищення рівня комунікативної культури майбутніх учителів - Реферат

Уміння діалогічної взаємодії як фактор підвищення рівня комунікативної культури майбутніх учителів - Реферат

Мова йде про міжособистісну взаємодію в системі "викладач-студент". Психологи відмічають, що їх міжособистісні стосунки можуть мати різний характер, але основним принципом педагогічної взаємодії виступає "принцип соціабельності", що означає: оволодіння знаннями (правилами) спілкування, який відбувається у відповідності до вимог соціального середовища. Збільшення кількості соціальних зв'язків веде до підвищення вимог до проблеми оволодіння культурою спілкування, яка потребує розвинутого уміння майбутнього педагога адекватно орієнтуватися в багато чисельних комунікативних ситуаціях. З нашої точки зору, набуває актуальності такий вид змістових контактів у навчальній аудиторії, який дослідники визначають як "особистісний". Він пов'язаний із "співпереживаннями, прийняттям внутрішнього світу іншої людини". Р.М.Фатихова відмічає, що основою умовою ефективного педагогічного спілкування є взаємовідносини між співбесідниками, які називають "особистісними". Такий вид стосунків "має за основу безмовне прийняття один одного в якості самостійних цінностей та передбачають орієнтацію на індивідуальну неповторність кожного із суб'єктів" [7, с.75].

Обов'язковою умовою виникнення і ведення навчального діалогу є створення проблемних ситуацій. Саме на семінарських заняттях ми розвивали у студентів уміння розробляти проблемні ситуації. Наприклад, на семінарі у "малих групах" удосконалюються вміння студента приймати професійні рішення, виконувати практичні завдання щодо комунікативної компетенції студентів. Під час такого практичного заняття студенти ділилися на мікрогрупи у відповідності до інтересів і розробляли проблемні ситуації. Мікрогрупа обирала ведучого, який ставив проблему перед усіма учасниками групи і керував діалогом, який допомагав її вирішенню. Викладач на занятті виступав у ролі консультанта, допомагав у розробці проблемних ситуацій кожної мікрогрупи. Після закінчення всіх запропонованих ситуацій проводилося колективне обговорення, в процесі якого студенти дотримувалися таких правил: зацікавленість проблемою з обох сторін; декілька варіантів вирішення проблеми; можливість висловлювати і відстоювати свою точку зору вміння слухати; поваги до партнера; вияв толерантності до його позиції; уміння імпровізувати.

Важливою складовою ми вважали також оволодіння студентами алгоритмом розв'язання діалогічних проблемних ситуацій, а саме: зібрати і записати інформацію; чітко визначити проблему; сформулювати ситуацію; зрозуміти причину; зібрати інформацію про учасників діалогічної ситуації; чітко уявити кінцеву мету; визначити тактику і техніку дій; вибрати оптимальний варіант розв'язання ситуації. Нами в процесі роботи були змодельовані ситуації: "висловлення власної думки", "професійний діалог", "відмова від стереотипів" та інше.

Важливим є те, що діалогічна взаємодія проявляється у створенні інформаційно-пізнавальної суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання. Це спонукає студентів до участі у розв'язанні поставленої проблеми і засвоєнні нової інформації шляхом спільного вирішення проблемної навчальної ситуації. В свою чергу, наявність таких суперечок потребує організації продуктивної комунікації, за якої майбутній педагог повинен уміти "виражати відношення до того, що відбувається, переконувати, відстоювати свою точку зору, приймати рішення, керувати діалогом, досягати поставленої мети" [6]. Саме таку комунікацію І.І.Тимченко розглядає як компонент комунікативної культури, трактуючи її як сукупність якостей, які дозволяють людині досягти своєї мети в ході комунікації та діалогічної взаємодії.

Висновки.

Оновлення змісту професійно-орієнтованих предметів підготовки майбутніх учителів трудового навчання потребує доповнення їх відомостями та фактами виховного впливу на особистість студентів, їхній світогляд та культуру; зміни позиції учнів і учителів у спілкуванні, актуалізує необхідність діалогічної взаємодії. Володіння уміннями діалогічної взаємодії дозволить майбутнім учителям не тільки використовувати спільні засоби кодування й декодування навчальної інформації, але й професійно вибудовувати стратегію виконання певного виду діяльності. Моделювання життєвих ситуацій в процесі навчання дозволить поєднати конкретні трудові операції з формуванням таких цінностей майбутніх педагогів, які допоможуть їм стати успішними у виборі свого життєвого шляху. Такий підхід до навчально-виховного процесу у вищій школі дозволить студентам у майбутньому бути: мобільними (швидко адаптуватися у змінних умовах навчання і виробництва); соціально здібними (йдеться про вміння працювати в команді); готовими до взаємодії з людьми у різних видах діяльності; здатними до професійних комунікацій на засадах поваги до прав інших людей.

Перспективи подальших досліджень. Вирішення проблеми формування комунікативної культури майбутніх фахівців потребує сформованості усього комплексу умінь, наявність яких надасть процесу взаємодії симетричності, коли співрозмовники стають рівними як вільні, унікальні і цінні один для одного суб'єкти. Симетричність у цьому розумінні повинна виступати фундаментальною та необхідною умовою ефективності діалогічної взаємодії, що розгортається між педагогом і студентом: і в плані духовного, культурного збагачення партнерів, і в плані взаємообміну людськими, значущими сторонами буття, в тому числі і через невербальний спосіб контакту.

Література.

  1. Биркенбиль В. Ф. Коммуникационный тренинг: Наука общения для всех: Пер. с нем. Н. Чупеева. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 352 с.

  2. Вольфовська Т. Комунікативна компетентність молоді як одна з передумов досягнення життєвої мети // Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 13-16.

  3. Коберник О. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – № 1. – С. 2-5.

  4. Комарова І. І. Формування у майбутніх учителів культури педагогічного спілкування: Автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2000. – 19 с.

  5. Мусатов С.О. Психологія педагогічної комунікації: Теоретико-методологічний аналіз: Монографія. – К.- Рівне: Ліста-м, 2003. – 176 с.

  6. Тимченко И.И. Формирование коммуникативной культуры студентов в процес се изучения предметов гуманітарного цикла: Дис. ... канд.. пед. Наук: 13.00.04/Киевский национальный лингвистический університет. – К., 2001. – 213 с.

  7. Фатыхова Р.М. Культура педагогического общения и ее формирование у будущого учителя. – Уфа: Башгоспедуниверситет, 2000. – 164 с.


 
 

Цікаве

Загрузка...