WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Естетичний підхід як ціннісна основа навчально-виховного процесу - Реферат

Естетичний підхід як ціннісна основа навчально-виховного процесу - Реферат

На відміну від інформаційно-інструментальної моделі освіти, яка орієнтована на одномірно-однозначне засвоєння наукових понять, мислення на основі художньої образності провокує свідомість на багатомірне, творче розуміння явищ, які досліджуються. Успіхи Стародавньої Греції в сфері науки і мистецтва обумовлені перш за все характером пізнання, в якому зовнішні явища розглядалися у зв'язку з їх суттю (субстанцією) і науково-естетичним типом мислення, яке відрізняється наочністю, предметною представленістю і спрямованістю на зв'язок з зовнішніми проявами природних явищ.

Точки зору про те, що дійсно наукова творчість завжди містить естетичний компонент притримувались А. Маслоу, Б. Неменскій, А. Буров. Сутність естетичного має прояв у творчості і співтворчості. Виходячи з цього положення , Ентоні Сторром на основі комплексного аналізу різних явищ, була виявлена спільна природа творчого процесу в науковій і художній сферах. [7; 175] Теоретичне вивчення функцій мистецтва, художньо-естетичних підходів в розумінні педагогічних явищ, яке проводилося з опорою на гуманістичні ідеї М.М.Бахтіна, М.Берделі, В.С.Біблера, К. Горанова, В.Дільтея, К.Клинберга, В.П.Ефроімсона, які знайшли підтвердження в художньо-педагогічній діяльності А.С.Макаренко, Я. Корчака, В.К. Железнікова, В.П.Крапівіна – дозволило зробити висновок про дію принципу взаємо доповнювнення наукових і художньо-естетичних способів відображення педагогічних реалій, які мають прояв в зокрема у тому, що художньо- естетичний компонент в інтерпретації педагогічних явищ є джерелом педагогічної творчості, яке сприяє більш активному проведенню розумового експеримент, як теоретиком, так і педагогом-практиком.

Поєднання наукового і художньо-естетичного підходів в педагогічній діяльності сприяє цілісному сприйманню предмета, який осягається. Цілісність ,завершеність завжди були основними критеріями краси. Художньо-естетичний образ, з властивими йому інтегруючими якостями цільності і завершеності, не дозволяє втратити ціле в угоду частинам. Мистецтво сприяє спрямованості роботи теоретиків і практиків на досягнення естетичної, моральної досконалості, на наближення до ідеалу. В гуманістичній традиції процес пізнання розглядається як духовна діяльність, яка спрямована на естетичне освоєння життя і властивих йому явищ. Він побудований на принципі, який дозволяє проникати в суть явищ, які вивчаються. Тому в діяльності педагога повинні гармонійно поєднуватись аналіз і синтез, як основні методи досягнення єдності в різноманітності, які вважаються основними естетичними категоріями гармонії та краси.

Уявлення про предмет може передати як слово-поняття, так і слово-метафора. Точні науки зазвичай використовують понятійне знання. Однак, в такому разі виникає протиріччя між унікальністю і неповторністю феномена людської природи і поняттям як фіксованим результатом реалій, які можна збагнути в формі однозначних термінів. З іншого боку надмірна інформатизація – знання великої кількості вірних, але розрізнених фактів, веде до придушення творчих розумових здібностей людини. Фрагментарні знання не в змозі створити в свідомості особистості, яка формується, цілісної картини світу. Естетичний підхід припускає, що поняття, як одна з форм відображення світу (вербальна), повинні бути виведені з особистісного духовного досвіду людини , співвіднесені і пов'язані з його живим дослідженням і особистісним враженням. Сприймання дитини налагоджується саме під впливом вражень. Неопосередковане сприймання дає можливість усвідомити світ, його красу і гармонію як цілісне творіння, яке засноване на великій кількості видимих і невидимих зв'язків. Знання, які отримуються шляхом неопосередкованного сприймання характеризуються наявністю особистісного смислу – як індивідуального відображення дійсності. Він має прояв у відношенні особистості до тих об'єктів, заради яких розгортається її діяльність, спілкування. Усвідомлений особистісний смисл, зазвичай становиться цінністю особистості, що допомагає їй в розкритті основних ключових понять. К. Ушинський характеризує ці поняття як такі, що входять у будь-яке рішення і переконання людини і на яких засновується спрямованість всього життя людини. Коли суб'єктивна свобода ставлення особистості до цінностей забезпечена їх сприйманням, естетичним переживанням, зіставленням з вже існуючим життєвим досвідом – такі цінності в результаті присвоєння становляться регулятором поведінки дитини. На основі єдиної структурної моделі світу, яка створена в свідомості, дитина отримає можливість розвинути розумові здібності, інтуїцію, навчитися орієнтуватися в життєвих реаліях, протистояти інформаційному пресу з боку засобів масової інформації, тим самим – придбати внутрішню гармонію і цілісність, як основу для напрямку особистісного розвитку. О.О. Леонтьєв вважає, що "гармонія виникає там, де вчинками людини керують мотиви вищого порядку, тобто ті, які не обособлюють, а зливають його життя з життям інших людей, його благо з їхнім благом." [6; 382].

Якщо духовна сфера не отримує правильну основу для свого розвитку, свідомість, в структуру якої не закладена система ключових понять, може бути заснована на їх підміні. В силу неоднорідності людської природи, в духовній сфері людини закладено не тільки прагнення краси, істини, добра, але і їх протилежностей. К. Ушинський стверджував: "Ми не можемо любити потворне, але потворне може притягувати до себе нашу душу силою і різноманіттям тих асоціацій, з якими комбінувалось почуття потворного" [12; 424]. Почуття прихованого задоволення від подолання моральних бар'єрів знаходить зовнішній прояв в естетизації зла, детабуйованих нормах поведінки. І навпаки, виникають ідеології, які побудовані на відмові від інтелектуального і духовного життя, усвідомлення дійсності і активної, творчої участі у ній.

І.А. Ільїн вказує на те, що "Життя духа починається ... коли людина починає розуміти, що їй може подобатися погане, .... що потрібно зрости, очистити і поглибити свою душу, щоб все дійсно добре стало добрим для мене" [4; 257]. Розкриття краси в житті – процес, який свідчить про духовне сходження особистості. Внутрішній зріст супроводжується якісними змінами – певним стрибком, який обумовлений необхідним розвитком сфери емоцій і моральності і який веде за собою становлення світогляду. Естетичне виховання, гармонізує особистість людини, робить її сприйнятливою до прекрасного і чутливою до своїх недоліків. Людина цілісна і культурна трансцендентна по відношенню до техніки: якщо така становиться висококваліфікованим спеціалістом, то перш за все турбується про те, щоби залишитись людяною в своїх проявах.

В основу естетичного освоєння навчальних предметів повинна бути покладена система ключових понять (цінностей), що розвиваються, яка стане орієнтиром усього майбутнього життя.

Процес виведення наукових понять повинен бути розглянений в контексті взаємозв'язку явищ світу як цілісного творіння, що дозволить правильно розглядати факти і явища життя.

Знання, які отримуються в процесі навчання, повинні стати внутрішнім відкриттям, наповненим особистісним смислом, а не зовнішнім імперативом. Для цього необхідні умови: розвиток емоційно-психологічних і духовних почуттів (почуття істини, почуття прекрасного, почуття внутрішньої свободи, почуття власної недосконалості), що допоможе запобігти виробленню стереотипних емоційних реакцій; забезпечення свободи сприймання, яка безпосередньо пов'язана з розвитком творчих здібностей особистості під час її формування; в основу навчання повинен бути покладений метод діалогу – не як розмови двох, а як увага до всього, що відбувається в світі і людях; поєднання наукового підходу з принципами духовного самозанурення і самовдосконалення; супроводження процесу "проживання знань" мовною творчістю.

В навчанні доречно використовувати педагогічні метафори, які дозволяють розширити контекст розуміння педагогічних явищ, досягти багаторакурсності і об'ємності бачення проблеми, що вивчається, встановити міжфреймові зв'язки, використовувати різноманітні варіанти емоційно-духовного досвіду, який закріплений в народних традиціях, релігії, мистецтві.

Висновок

Естетичний підхід в навчанні повинен розглядатись в онтологічному аспекті – як процес безкінченного сходження, наближення до Універсуму. Шкільний етап набуває особливо важливе значення, як період часу, в який відбувається закладення ключових понять, що складають основу в структурній, системі цінностей особистості, що розвивається; час формування творчих навиків.

Література

  1. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры. – М.: Политиздат, 1991. – 269с.

  2. Дьюи Дж. Реконструкция в философии. – М.: Логос, 2001. – 168 с.

  3. Зязюн І.А. Естетична регуляція ціннісної свідомості.//Вища освіта України. – 2004. - №1

  4. Ильин И.А. Одинокий художник. – М., : "Искусство", 1993. – 347 с.

  5. Корольков А.А. Читая Зеньковского. // Педагогика. – 1996. - №4

  6. Леонтьев А.А. Избранные психологические произведения. :в 2-х т. – М ., Педагогика, - 1983

  7. Лещенко М.П. Сучасні зарубіжні концепції естетичного виховання. // Педагогіка і психологія. – 1996. - №2

  8. Лихачев Б.Т. Реформаторство в Российском образовании. // Педагогика. – 1996 . - №6

  9. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. – М.: Смысл, 1999. – 425 с.

  10. Неменский Б.М. Мудрость красоты. – М.: Просвещение , 1987. – 253с.

  11. Толстых А.В. Гуманитаризация образования и актуальные проблемы эстетического воспитания. // Педагогика. – 1996. - №4.

  12. Ушинский К. Человек как предмет воспитания. – М.: ФАИР – ПРЕСС , 2004. – 576 с.

  13. Филонова Ю.А. И.Ф. Анненский об естетическом воспитании. //Педагогика, - 2001. - № 9.

  14. Франкл Виктор. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 336 с.

Loading...

 
 

Цікаве