WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Народні ігри та забави у формуванні фізичного гарту - Реферат

Народні ігри та забави у формуванні фізичного гарту - Реферат

Реферат на тему:

Народні ігри та забави у формуванні фізичного гарту

У всіх народів світу дитячим іграм і забавам відводилось у педагогіці вагоме місце. Їх вважають цінним надбанням народу, елементом національної культури, що сприяє росту і розвитку дітей, урізноманітнює дозвілля, збагачує його зміст та формує світогляд.

На великі виховні можливості ігор і забав у формуванні тіла та духу звертали увагу представники філософських і психолого-педагогічних шкіл. Теоретичні положення, розроблені в працях філософів світу (Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковороди), психологів (А. Виготського, Г. Костюка, Д.Ельконіна), педагогів минулого (І. Боберського, В. Верховинця, О.Осечинського, О. Суховерської, Т. і П. Франків, К. Трильовського, К. Ушинсько-го) і сучасників (Є. Приступи, О. Вацеби, А. Цьося), свідчать про значний вплив їх на виховання "фізичного здоров'я і духовно стійкої особистості дитини" на всіх етапах її онтогенезу [1,.2, 3, 4, 5, 6, 7].

Особливо актуальна ідея виховання дітей через єдність духовних і фізичних якостей, що утворюють інтегроване поняття "гарт", яке є результатом значного тілесно-духовного удосконалення людини. Про нього довідуємось із праць відомих українських педагогів минулого. Так, Є. Жарський зауважував: "На кожному з нас лежить обов'язок, щоб дбати про формування гарту нашої молоді. Як кожний тепер розуміє, що, не вміючи читати, писати й рахувати, не можна у світі нічого добитись, так без гарту, без сильного духу й тіла нація кращого завтра не доб'ється" [4]. При цьому фізичне розглядалося не лише як фізичне тіло людини, а взагалі засоби, що з їхньою допомогою має витворитися при здоровому дусі здорове тіло — гарт.

Такі підходи до його формування спонукають нас глибше визначити сутність поняття й вивчити можливості використання в шкільному курсі "Фізична культура".

Розглянемо тлумачення базових для гарту понять — стійкості й витривалості. Перше визначається як "прояв впевненості і непохитності у здійсненні своїх планів, завзятості і наполегливості" [9], тверде дотримання певних морально-вольових принципів на основі здобутих знань, що мають здатність "перетворюватись на переконання і є керівництвом до практичної дії" [9]. Отже, стійкість розглядається як синтетична особистісна якість, яка охоплює насамперед певні знання, морально-вольові та поведінкові прояви людини й виявляється в моральній вихованості й силі волі.

У теорії і методиці фізичного виховання витривалість (Г. Богданова, Ю. Буйлік, 3. Знаменська, Ю. Куралишин, І. Онищенко, Б. Романов, С. Тих-вінський, В. Трунін, Г. Харабуга, А. Хордін, Б. Шиян та ін.) трактується як здатність організму тривалий час виконувати будь-яке м'язове навантаження й протистояти втомі. На думку психологів Н. Фоміна і В. Філіна, важливими її фізіологічними критеріями виступає "стійкість організму до змін його внутрішнього се-редовища і тривалість процесу відновлення після виснажливої діяльності" [9]. В. Котирло, С. Кулячковська, А. Проколієнко, Т. Ти-таренко, С. Тищенко, В. Татенко та ін. вважають, що "рівень розвитку витривалості тісно зв'язаний з працездатністю дитини, яка виконує як розумову, так і фізичну роботу" [12]. Отже, у зміст поняття "гарт", окрім стійкості й витривалості особистості, входить і поняття "працездатність".

Працездатність, на нашу думку, — це здатність учня долати навчальні навантаження при якомога меншій втомі. Вона є результатом прояву як фізичної, так і духовної його підготовленості (загартованості).

Тлумачення базових компонентів гарту дозволило сформулювати поняття "фізичний гарт" і розглядати його як складну систему, яку можна подати у вигляді структурно-логічної моделі.

Г

Гарт

арт

Фізична витривалість

Духовна стійкість

Праце-здатність

Фізична підготовленість

Моральна вихованість

Сила волі

Самовдосконалення

Рис. 1. Структурно-логічна модель гарту.

Він є показником сформованості фізичної витривалості й духовної стійкості, що забезпечують духовне, морфологічне та функціональне вдосконалення організму на основі здобутих знань, умінь і навичок.

Таке розуміння фізичного гарту переорієнтовує сучасну систему фізичного виховання школярів із простого задоволення потреб організму в руховій діяльності на розвиток особистості в тісному взаємозв'язку: фізичне •духовне.

Виходячи з цього, фізичне загартування постає як процес формування певного світогляду, способу життя, включає діалектику тілесного й духовного, де розвиток тіла не є самоціллю, а підпорядкований духовним потребам людини.

Сучасна система фізичного виховання у своїй сутності повинна бути зорієнтована на фізичне й духовне вдосконалення особистості й полягає як у підвищенні рівня її фізичної підготовки, так і розширенні морально-вольових потенцій.

Здебільшого в працях педагогів минулого основним засобом формування фізичного гарту виступали народні ігри і забави. Вони були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Завдяки їм формувались як духовні, так і фізичні якості, а саме: стриманість, кмітливість, наполегливість, організованість; розвивались сила, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість.

Зважаючи на це, розглянемо сутність народної гри та визначимо її розвивальні можливості.

Існують різні підходи до тлумачення поняття "гра". Перше — гра як підпорядковане сукупності правил, прийомів або побудоване на певних умовах заняття, що "є розвагою або розвагою та спортом одночасно" [10]; друге — "емоційна цілеспрямована діяльність, яка характеризується різновидністю цільових установок джерел і мотиваційних дій" [11]; третє — "один із найпоширеніших засобів фізичного виховання, що забезпечує активну й ініціативну діяльність учнів" [11]; четверте — "найдоступніший і природний метод активізації навчального процесу, який приносить задоволення, створює добрий настрій, налагоджує контакт між педагогом і учнями" [13].

Інтегруючи зазначені підходи, гру можна визначити як специфічну діяльність дитини, спрямовану на задоволення її потреби у фізичній і соціальній активності, й ефективний фізкультурно-оздоровчий засіб.

Матеріали історико-етнографічних досліджень О. Воропая, В. Гнатюка, В. Грабовецького, М. Грушевського, М. Дерлиці, Г. Довженок, С. Килимника, І.Крип'якевича, М. Миханька, В. Т. Скуратівського засвідчують, що народні ігри і забави дійшли до сьогодення з іграми-гаївками, які утверджувались у календарній обрядовості різних світоглядних періодів.

Стародавні ігри-розваги характеризуються поєднанням різних рухів, пантоміміки з піснями, емоційними переживаннями. Вони були створені не для веселощів. За твердженням С. Килимника, в їхній основі лежать духовні й фізичні зусилля, де "магічними способами — відповідними формулами, колективними словами-співами, ритмом, грою, танцями та хороводами наші пращурі спілкувалися з природою" [14].

Ігри-гаївки — це якраз глибоко прапрадідівський, самобутній, ні від кого не запозичений звичай формування особистості, де в глибинах внутрішнього життя національного духу "розкривають обидва кінці розвитку нації, душі і тіла, що губляться у протилежних добах: в минулій і майбутній, як якесь пророче заглиблення в минуле, щоб віднайти спокусу й сили творчого життя в майбутнім" [14].

І тому в умовах сьогодення, коли актуалізуються проблеми формування особистості на народних засадах, ігри-гаївки викликають інтерес як цінний засіб, що за своєю сутністю здатний забезпечити формування як фізичних, так і духовних якостей.

Loading...

 
 

Цікаве