WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Усний лiтературний журнал "я знаю силу слова" - Реферат

Усний лiтературний журнал "я знаю силу слова" - Реферат

Реферат на тему:

Усний лiтературний журнал "я знаю силу слова"

Організація та проведення усного журналу в школах може мати кілька різновидів. Усний журнал має за мету задовольнити допитливість школярів, підтримувати її, зосереджувати увагу на цікавому в літературознавстві, допомогти учням побачити нове в звичному, відчути чаруючу силу слова, багатогранність тем піднятих і вирішених у художніх творах зарубіжної літератури. Журнал відрізняється від інших заходів позакласної роботи широтою інформаційного рівня, з яким у нав'язливій формі можуть ознайрмитися учні різних вікових груп.

Виділяють журнали двох типів: тематичні, якщо вони розкривають одну тему й оглядові, якщо вони висвітлюють найрізноманітніші питання різних тем. Форма проведення такого журналу можу включати різноманітні елементи зацікавленості: наглядність (оформлення виставок, літератури, ілюстрації до виступів, оформлення приміщення, де має проходити захід), інсценізація, проведення конкурсних завдань тощо.

Усний журнал має свою назву. Зазвичний його випуск складається з кількох сторінок, або ж бути присвячений розкриттю однієї сторінки.

Номери усного журналу можуть бути пов'язані між собою за змістом. У такому випадку кожний черговий номер доповнюэ попередній.

Проведення усного журналу вимагає від учителя великих зусиль організаторського характеру: призначити відповідального за сторінку чи розділи сторінки; допомогти учням підібрати потрібний журнал, оформити його в потрібну форму, знайти ілюстрації чи підготовити відповідні роботи учнями, знайти й підготовити ведучих, тобто словесник виступає і режисером і сценаристом, готовлячи позакласний захід такої форми.

Успішно усний журнал може функцiонувати в школах, де працює внутрiшкiльне радiо. В такому разі вiн виходить один-два рази в четверть, в залежностi вiд його структурного планування. Роботу очолює редколегiя, до якої входять учнi-старшокласники, що займаються у лiтературних гуртках, клубах, студiях. Один вихiд в ефiр перегортає одну iз сторiнок усного журналу, або поєднує матерiалом декiлька.

Репрезентуємо матеріали організації усного літературного журналу "Я знаю силу слова". Він може мати такi сторiнки:

- "Моє ставлення до письменника" — учнi, педагоги, письменники дiляться своїми враженнями про твори, написанi письменником.

- "Творчiсть. Доля. Епоха." — пропонується короткий екскурс у бiографiю та творчу майстерню письменника.

- "Слово поезiї" — читаються поетичнi твори за певною тематикою та власнi твори учнiв i учителiв.

- "Муза для дiтей" — популяризуються твори для письменникiв про дiтей та для дiтей.

- "Для кмiтливих" — учням пропонуються лiтературнi вiкторини, головоломки, кросворди, вiдповiдi на якi надсилаються до редакцiї.

- "Сторiнка-смiшинка" — у цьому матерiалi увазi школярiв пропонуються цiкавi факти з бiографiї письменникiв, якi можуть зацiкавити i привернути їх увагу до особистостi того чи iншого митця слова.

- "Братовi по перу" — для цієї теми пiдбираються висловлювання про письменникiв, поетичнi рядки, присвяченi окремим персоналiям та їх лiтературним шедеврам.

За кожний випуск, тобто за кожну сторiнку вiдповiдає один iз членiв редкогегiї, якi в свою чергу стараються залучити до роботи якомога бiльше учнiв.

Кореспонденти присилають до редколегiї свої статтi, повiдiмлення, власнi твори й вiдгуки, заявки про бажання виступити в програмi.

Щомiсячно редколегiя проводить по шкiльному селектору бесiду "Про що i як писати до нашого журналу".

Iнформацiя, що готується до випуску, може бути розрахована на 1-2 або й усi перерви, в залежностi вiд мети, поставленої до окремої сторiнки та вiд об'єму пiдготовленого учнями матерiалу.

В обов'язковому порядку до творчої групи усного журналу зараховуються учнi, якi вмiють виразно читати, гарно й правильно декламувати художнi тексти.

Прпонуємо вашiй увазi перегорнути сторiнку "Творчiсть. Доля. Епоха." У даному варiантi вона присвячується життю й творчостi Марини Цветаєвої.

Читець.

Горобину

Стинали

Ранками

Горобина

Капала

Бранкою

Кров-Краплини

Ряснiють

На скронi

Горобину

Росiю

Iз корнем.

(пер. В.Богуславської)

Читець.

Красною кистью

Рябина зажглась.

Падали листья.

Я родилась.

Спорили сотни

Колоколов.

День был субботний:

Иоан Богослов.

Мне и доныне

Хочется грызть

Жакрой рябины

Горькую кисть.

Ведучий. Так написала про день свого народження Марина Цветаєва — одна з найяскравiших зiрок у сузiр'ї росiйських поетiв. Горбина назавжди ввiйшла у складну геральдику її поезiї. Червона, мов вогонь i терпко-гiрка, проводжаюча осiнь i вiдкриваюча етап зими, вона стала символом долi, непостiйної й гiркої, що горiла полум'ям творчостi але постiйно межувала із зимою забуття.

У Криму, в Коктебелi травневими днями 1913 року Марина створила широко вiдомий сьогоднi твiр, що став своєрiдним пророцтвом.

Читець.

Моим стихам, написаным так рано,

Что и не знала я, что я — поэт,

Сорвавшимся, как брызги из фонтана,

Как искры из ракет,

Ворвавшимся, как маленькие черти,

В светилище, где сон и фимиам,

Моим стихам о юности и смерти,

Нечитанным стихам! —

Разбросанным в пыли по магазинам

/Где их никто не брал и не берет!/,

Моим стихам,как драгоценным винам,

Настанет свой черед.

Читець.

Моїм пiсням, написаним так рано,

Що i не знала я, що я — поет,

Що вирвались, як бризки iз фонтана,

Як iскри iз ракет.

Що увiрвались чортиками зрання

В святилище, де сон i фiмiам,

Моїм пiсням про юнiсть i сконання,

Нечитаним пiсням! —

Розкиданим по рiзних магазинах

/Де не бере нiхто їх i не брав!/

Моїм пiсням, немов коштовним винам,

Прийде своя пора

(пер. М. Борецького)

Ведучий. Час — великий "випробувач" — i вiн знає свою роботу. Ще вчора iмена поетiв, що гримiли славою i розкiшною репутацiєю, поодинцi й групами вiдбувають у небуття. I в той же самий час, насильно вiддаленi вiд читача, замовчуванi, опальнi, проклятi владою та її слугами спiвцi оволодiвають увагою читачiв. "I головне — я ж знаю, як мене будуть любити... через сто рокiв", — писала Цветаєва. Так буде, та стече багато води, не тiльки води, але й кровi, тому що життя Марини Цветаєвої прийшлося на 10-30 роки нашого катастрофiчно-жорстокого столiття.

Ведучий. Осiнь 1910 року 18-рiчна гiмназиска, дочка вiдомого вченого, професора Московського iмперського унiверситету Iвана Володимировича Цветаєва, вiднесла в приватну типографiю збiрку власних вiршiв пiд назвою "Вечiрнiй альбом". У книгу ввiйшли вiршi, написанi в 15-17 рокiв, деякi ще ранiше. Вони отримали високу оцiнку вiдомих поетiв — М.Волошина, В.Брюсова. Тепло про книгу вiдкликнувся М.Гумильов: "Марина Цветаєва внутрiшньо своєрiдна... Ця книга — закiнчив вiн свою рецензiю, — не тiльки мила книга, але й книга чудових вiршiв".

Хоча й здавалися оцiнки дещо завищеними, та Цветаєва дуже скоро їх виправдала.

Ведучий. Чому ж книга названа альбомом вечiрнiм? Порiг юностi — це вечiр дитинства. А дитинство було прекрасним.

Дитинство та юнiсть поетеси пройшли частково у Москвi, а частково за кордоном: в Iталiї, Швейцарiї, Нiмеччинi, Францiї. Вона росла i виховувалася пiд наглядом бонн i гувернанток. У 16 рокiв закiнчила гiмназiю й виїхала до Парижу. У Сорбонi продовжила Завчання за фахом "старофранцузька лiтература".

Loading...

 
 

Цікаве