WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Модель поетапного формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до іншомовної мовленнєвої діяльності - Реферат

Модель поетапного формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до іншомовної мовленнєвої діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Модель поетапного формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до іншомовної мовленнєвої діяльності

Раннє навчання іноземної мови – один із важливих напрямів удосконалення і розвитку системи шкільної освіти, який був визначений Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти, Національною доктриною розвитку освіти, Державним стандартом початкової загальної освіти, Програмами з іноземної мови для загальноосвітніх і спеціалізованих закладів тощо. У Державному стандарті зазначено, що "система шкільної освіти в галузі іноземної мови перш за все має формувати в учнів уміння іншомовного спілкування, а за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності" [2,с.1].

Згідно з чинними програмами, оволодіння школярами іншомовним спілкуванням у межах навчального предмету "Іноземна мова" передбачає формування в них певного рівня мовленнєвої компетенції, яка визначається як сукупність таких мовленнєвих умінь школярів:

  • здійснювати усне спілкування в типових ситуаціях навчально-трудової, побутової та культурної сфер спілкування;

  • розуміти основний зміст автентичних текстів;

  • читати й розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним ступенем розуміння їхнього змісту ( читання з розумінням основного змісту, читання з повним розумінням змісту);

  • фіксувати та передавати письмово необхідну інформацію [1, с.37].

Проте нові підходи до вирішення проблем освіти, в тому числі і в галузі викладання іноземних мов, висувають нові вимоги і до підготовки педагогічних працівників, особливо вчителів початкової школи. На думку Мартиненко С.М., у сучасному освітньому процесі вчителю доводиться розв'язувати нові задачі, параметром яких є: виявлення і задоволення освітніх потреб учня; формування його суб'єктивної позиції; узгодження навчальної мети з глибинними цінностями особистості учня; підбір технологій, що максимально поєднують процеси освіти та розвитку особистості [4,с.44]. Особливістю педагогічної діяльності вчителя іноземної мови є той факт, що навчання іноземної мови відбувається в ситуації, де вчитель має керувати не тільки процесом засвоєння учнями навчального (мовного) матеріалу, але й процесом спілкування іноземною мовою. Окрім цього, на уроці іноземної мови спілкування ведеться з навчальною метою. Саме тому мовленнєва діяльність учителя іноземної мови відіграє надзвичайно важливу роль у навчальному процесі.

Реалізація цих завдань багато в чому залежить від процесу формування готовності майбутніх учителів до іншомовного спілкування у процесі професійної діяльності.

Саме тому метою нашої статті є визначення основних етапів і компонентів моделі формування готовності майбутніх учителів початкових класів до іншомовної мовленнєвої діяльності в умовах ВНЗ.

Проблема готовності до певної діяльності широко висвітлюється багатьма психологами та педагогами. Так, психологи Л.П.Буєва, І.С.Кон та В.Т.Лісовський розглядають готовність як соціальну установку особистості і ціннісних орієнтирів [7,с.33]. В.А.Сластьонін вважає, що готовність є особливим психічним станом, який характеризується наявністю у суб'єкта образу, структури певної дії та постійної направленості свідомості на її виконання. Водночас, готовність, на думку педагога, повинна вміщувати різного роду установки на усвідомлення певної задачі, модель ймовірної поведінки, визначення відповідних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у співвідношенні з майбутніми труднощами та необхідністю досягнення певного результату [7,с.34].

Вивчаючи проблему готовності, С.І.Єршова та С.С.Салаватова розглядають її як поєднання стійких рис особистості, як складне інтегральне явище, що формується на основі зовнішніх та внутрішніх умов. До зовнішніх умов науковці відносять оточення, в якому здійснюється діяльність, до внутрішніх – стійкі психічні особливості, притаманні особистості. До структури готовності науковцями включено комплекс якостей людини, який складається із моральних, психологічних і професійних компонентів [7, с.34]. Якщо ж визначати сутність готовності до мовленнєвої діяльності, то ми це явище характеризуємо як володіння знаннями та вміннями мовленнєвої діяльності.

На нашу думку, варто розмежовувати поняття "мова" і "мовлення". Мова – це система мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, і правил їх використання, а мовлення – це реалізація мовної системи у конкретних актах комунікації, тобто включає як сам процес спілкування, так і його продукти

[3, с.11].

Мова характеризується трьома різними об'єктивно існуючими аспектами: лінгвістичним, психологічним і соціальним. Лінгвістичний аспект включає поняття мовного матеріалу – звуки, букви, слова, формоутворювальні елементи, словосполучення, речення і тексти. Завдяки психологічному аспекту мова стає мовленням і розглядається як діяльність. Мовленнєва діяльність з іноземної мови розуміється як "говоріння задля говоріння" і практично зустрічається переважно на уроці, коли учні або студенти навчаються оперувати мовним матеріалом. Соціальний аспект мови реалізується в контексті соціальних контактів людини [3,с.24].

У наукових дослідженнях вчені розрізняють чотири основних види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письмо, що є кінцевою метою вивчення іноземної мови як засобу спілкування, проте метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах є не власне мовленнєва діяльність, а спілкування з використанням мови, що вивчається. Мовленнєва діяльність розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як "активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою"[3, с.24].

Під час здійснення мовленнєвої діяльності формуються механізми мовлення, які забезпечують сприймання під час аудіювання й читання та породження мовленнєвого продукту в процесі говоріння та письма. У процесі навчання іноземної мови формується навчальна (пізнавальна) діяльність, під час якої учні оволодівають мовою, у них розвиваються механізми мовлення й здійснюється мовленнєва діяльність, в якій мова функціонує. Об'єктом навчання мовленнєвої діяльності виступає мовленнєва дія, однак мовленнєві дії можуть реалізовуватись лише за умови, коли володіння мовним і мовленнєвим матеріалом доведене до рівня навичок і вмінь. Мова існує в психіці людини перш за все у формі таких навичок, які в будь-який час можуть бути реалізовані. Для спілкування недостатньо лише мовленнєвих навичок, необхідні мовленнєві вміння, які передбачають творчу діяльність, пов'язану з мисленням, уявою, емоціями тощо

[5, с.34].

Для того, щоб вільно спілкуватись іноземною мовою, мовленнєва дія має набути таких якостей, як автоматизованість, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності, тобто досягти "рівня навички" (Зимня І.О., Пассов Ю.І.) [3,с.24].

Проте навички формуються поетапно. Зокрема, С.Ф.Шатилов виділяє три основні етапи формування навички, а саме:

- орієнтовно-підготовчий: учні ознайомлюються з новим мовним матеріалом – граматичним, лексичним, фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі мовленнєві дії за зразком або правилом.

Loading...

 
 

Цікаве