WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гурткова робота - Реферат

Гурткова робота - Реферат

Реферат на тему:

Гурткова робота

Гурток, зазвично, створюється для учнів одного віку, тому його члени навчаються в парлельних класах.

Основу такої спілки школярів, як правило, створюють учні, що цікавляться зарубіжною літературою. Але в гуртках часто працюють й учні, які не є активними читачами творів зарубіжної літератури, а зацікавленість предметом у них відносна. Для таких школярів робота в гуртку слугує поштовхом, що розвиває інтерес як до предмету, та і до творів скарбниці художнього слова.

Гурток належить до групових форм роботи із закріпленим складом учнів, кількість яких не може бути меншою за десять, і не перевищувати двадцять. Невелика кількість членів гуртка дозволяє враховувувати запити кожного учня й дає можливість проводити заняття з більшою ефективністю.

Створенню гуртка із зарубіжної літератури передує підготовчий етап, який проявляється в різних формах: випуск стінної газети; проведення бесід, вікторин, конкурсів; організація олімпіад, вечорів, ранків. Усі ці заходи мають за мету показати учням багатство світу зарубіжної літератури, довести на конкретних прикладах різницю між урочною та позаурочною роботою, познайомити школярів з питаннями, які будуть вирішуватися на заняттях в гуртках.

Заняття в гурткові з учнями середньої ланки проводиться раз в тиждень. Їй обсяг в часі 30—45 хвилин. Учні старших класів зустрічаються в гуртках один раз в два тижні. Обсяг занять старшокласників 1—1,5 години.

Немаловажливим у організації гуртка є його назва, яка вимагає інтригуючого або рекламного елементу наприклад: "У світі казки", "Клуб Шерлока Холмса", "Цікаве літературознавство", "Юні постмодернівці" тощо. У подальшій роботі назва перстає відігравати домінуючу роль, її місце займає зміст та методика роботи.

Зміст роботи гуртка може підпорядковуватися одній темі так само як і бути різноплановим. Гурток будь-якого типу включає організаційне, вступне, підсумкове, звітне заняття.

На організаційному занятті проводяться вибори старости та організаційної групи до якої входять літописець, члени редколегії, староста та керівник гуртка.

Вступне заняття знайомить гуртківців з планом роботи. На ньому обговорюються форми роботи, які будуть використовуватися, масові заходи.

На підсумковому занятті кервник підводить підсумок зробленого; звітує орггрупа; обговорюються проблеми, над якими гуртківці будуть працювати в наступному році.

Два рази в рік гуртківці проводять звітні заняття. На них запрошуються всі бажаючі. Такі заняття проходять у вигляді конференцій, диспутів, літературних віталень, вечорів тощо. Їх мета — продемонтрувати успіхи гуртківців і привернути увагу до їх роботи усіх школярів.

Для прикладу пропонуємо матеріали засідання літературного салону на тему "Жіноча поезія в лиці "російської Сапфо", де йтиме мова про життя і творчість Анни Ахматової. Засідання літературного салону гуртка "Юні літературознавці" присвячуються ювілейним датам письменників і поетів. У даному випадка — 200-річчю з дня народження Анни Ахматової.

Читець.

Заплаканная осень, как вдова

В одеждах черных, все сердца туманит...

Перебирая мужнины слова,

Она рыдать не перестанет.

И будет так, пока тишайший снег

Не сжалится над скорбной и усталой...

Забвенье боли и забвенье нег -

За это жизнь отдать не мало.

Критик. На межi минулого i нинiшнього столiть в Росiї виникла i склалась чи не найзначнiша у свiтовiй лiтературi нового часу "жiноча"поезiя - поезiя Анни Ахматової. Найближчим її аналогом, що виник з слiв перших критикiв, була давньогрецька поетеса кохання Сапфо. Саме тому Анну Ахматову називали "росiйською Сапфо".

Читець.

Я не любви твоей прошу.

Она теперь в надежном месте...

Поверь, что я твоей невесте

Ревнивых писем не пишу.

Но мудрые прими советы:

Дай ей читать мои стихи,

Дай ей хранить мои портреты -

Ведь так любезны женихи!

А этим дурочкам нужней

Сознанье полное победы,

Чем дружбы светлые беседы

И память первых нежных дней...

Когда же счастия гроши

Ты проживешь с подругой милой

И для пресыщенной души

Все станет сразу так постыло -

В мою торжественную ночь

Не приходи. Тебя не знаю.

И чем могла б тебе помочь?

От счастья я не исцеляю.

Критик. Анна Ахматова — поет вiд Бога. Лiтературознавцi видiлили центр, який групує навколо себе увесь свiт створеної нею поезiї і є стержневим нервом творчостi, її iдеєю, її житєвим принципом. Цей центр — кохання. Стихiя її жiночої душi розпочинається iз заяви про себе, й заява ця полягає саме в подачi себе через кохання. Лише в подiбнiй репрезентацiї народжується справжнє поетичне вiдкриття, такий погляд на свiт, що дозволяє казати про поезiю Анни Ахматової, як про нове явище в розвитку росiйської лiтератури ХХ сторiччя. Входячи до групи акмеїстiв, їй вдалося перебороти "подолавших символiзм" акмеїстiв i тим самим зберегти, за словами О. Блока, "божество i вдохноення". Ахматова, зберiгаючи високе призначення iдеї любовi, повертає до читача її живий i реальний характер. Душа оживає "Не для страсти, не для забавы, // Для великой земной любви". I, читаючи "послання апостолiв", вона все-таки ставить "червоний кленовий лист" на "Пiсню пiсень".

Читець.

Долгим взглядом твоим истомленная,

И сама научилась томить.

Из ребра твоего сотворенная,

Как могу я тебя не любить?

Быть твоею сестрою отрадною

Мне завещано древней судьбой,

А я стала лукавой и жадною

И сладчайшей твоею рабой.

Но, когда замираю, смиренная,

На груди твоей снега белей,

Как ликует твое умудренное

Сердце — солнце отчизны моей!

Критик. Анна Ахматова прожила довге i щасливе життя.

Журналiст. Як щасливе? Чи не буде блюзнiрством казати так про жiнку, чоловiка якої було нi за що розстрiляно; жiнку, чийого пiдрозстрiльного сина переводили iз тюрми в заслання i знову в тюрму й так до безконеччя. Про жiнку, яку гнали й травили, на голову котрої сипалися гори глуму й кари; про жiнку, яка прожила життя своє у бiдностi й померла, не зумiвши перетнути її кордони. Чи не буде блюзнiрством казати "щаслива" про жiнку, яка за своє земне життя пiзнала усi кола Дантового пекла, пiзнала усi втрати, окрiм втрати Батькiвщини — вигнання.

Критик. Так, я називаю її щасливою i не вiдрiкаюсь вiд своїх слiв. Її життя було щасливим, бо вона була Поетом.

Ахматова. Я не переставала писати вiршi. Для мене в них — зв'язок з часом, з моїм народом. Коли я писала їх, то жила ритмами, котрі звучали в iсторiї моєї країни. Я щаслива, що жила в цi роки, бачила подiї,рiвних яким бiльше не було.

Читець.

Я научилась просто мудро жить,

Смотреть на небо и молиться богу,

И долго перед вечером бродить,

Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи,

И никнет гроздь рябины желто-красной,

Слогаю я веселые стихи

О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь

Пушистый кот, мурлыкает умильней.

И яркий загорается огонь

На башенке озерной лесопильни.

Лищь изредка прорезывает тишь

Крик аиста, слетевшего на крышу,

И если в дверь мою ты постучишь,

Мне кажется, я даже не услышу.

(Звучить романс на слова Ахматової "Было душно от жгучего света". Музика Д. Тухманова).

Ахматова.

Таинственной невстречи

Пустынны торжества,

Несказанные речи,

Безмолвные слова.

Нескрещенные взгляды

Не знают, где им лечь,

И только слезы рады,

Что можно долго течь.

Шиповник Подмосковья,

Увы! при чем-то тут...

И это все любовью

Бессмертной назовут.

Критик. У груднi 1964 року Ахматова їде до Iталiї. Їй присуджено премiю "Етна-Таормiна".

Журнiлiст. Жах охопив Анну, коли вона прибула до мiсця церемонiї. Їй, обважнiлiй i хворiй, треба було пiднятися висеченними крутими схiдцями до старовинного храму.

(Учениця, яка виконує роль Анни Ахматової, піднімається на ступенчате підвищення).

Ахматова. Святковiсть i величавiсть хвилi були такими, що якби я хоч трохи завагалася, мене тут-таки посадили б у крiсло й понесли б догори на руках. Такого сорому я допустити не могла, i тому смiливо рушила вперед. Задихаючись, стогнучи i сопучи, я пiднялася на вершину слави.

I хто б повiрив, що я задумана так надовго. Чому ж цього ранiше я не знала? На вершинi минуле обступило мене i чогось вимагало...

Журналiст. В Iталiї, на вершинi стародавнього храму, маленька, понiвечена долею жiнка, з твердим, мов криця серцем, ще раз пережила своє життя: хвилина за хвилиною, мить за миттю.

Ахматова. Я народилася 11 (23) червня 1889 року, в один день з Чаплiним, "Крейцеровою сонатою" Лева Толстого, Елiотом i Ейфелевою вежею, пiд Одесою (Великий Фонтан), у сiм'ї iнженера-механiка флоту у вiдставцi.

Читець.

В то время я гостила на земле.

Мне дали имя при крещенье — Анна,

Сладчайшее для губ людских и слуха.

Так дивно знала я земную радость

И праздников считала не двенадцать,

А столько, сколько было дней в году.

Ахматова. Рiчною дитиною мене перевезли на пiвнiч — до Царського Села. Там я прожила до 16 рокiв. Саме звiдти, з милого серцю краю, мої першi враження, мої найживiшi спогади, такi рiзко контраснi: нiжнi i доволi пекучi.

Loading...

 
 

Цікаве