WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасний урок зарубіжної літератури: пошуки і рішення - Реферат

Сучасний урок зарубіжної літератури: пошуки і рішення - Реферат

Нові акценти у викладанні навчальних предметів у сучасній школі вимагає, на нашу думку, і нових підходів як до змісту, так і засобів реалізації навчальної дисципліни.

Донедавна ще дуже мало говорилося про творчу індивідуальність, формування особистості учня. Однією з особливостей традиційної, затягнутої в корсет, єдино правильної радянської школи було те, що об'єкт у навчальному процесі, тобто учень, отримував навчальну інформацію, яка представлялася у вигляді знаково-звукової системи і не підлягала обговоренню. Тим самим він був виділеним із духовно-культурного, історичного контексту, усі його намагання спрямовувалися на засвоєння в "готовому вигляді" вже кимось здобутих знань.

Одне з головних завдань учителя-філолога – потреба навчити учнів гнучкості мислення. А для цього треба більшість занять проводити як уроки мислення, спілкування, де істина постає у вигляді суперечки про істину, як діалог, можливо, навіть без фінальної фрази, тобто підсумку. Під час такого діалогу важливим завданням є прагнення навчити кожну дитину розмірковувати, гнучко підходити до розв'язання проблем, знаходити нові, оригінальні рішення, аби відчути задоволення від навчання в цілому й спілкування з художнім твором зокрема. Інакше кажучи набагато важливішим виступає процес творчої роботи, що формує творчу непересічну особистість, аніж готовий результат, який можна дуже легко здобути в підручнику чи критичному матеріалі.

На нашу думку, на сучасному уроці зарубіжної літератури оволодіння інформацією реалізовується в рамках діалогу, який відбувається у найрізноманітніших площинах: учень – книга – життя – учитель; книга – учень – учитель – життя; письменник – книга – учень – учитель і т.д.

Літературу як мистецтво слова не можна опанувати тими самими методами, що й точні та природознавчі науки, коли учень дізнається про те, що відомо всім; вивчаючи літературу, кожний осягає насамперед себе, формує себе.

Саме тому важливим у практиці словесників є пошук відповіді на три "ЯК":

Секрет відповіді на них можна знайти у системі роботи над словом Станіславського. Необхідно зрозуміти мистецтво Слова і знайти істину. Засіб для цього один – метод "фізичних дій" (за К. Станіславським).

Науковці, виробляючи нові підходи до викладання зарубіжної літератури, передбачають орієнтацію на особистісно ціннісне навчання, що стимулюватиме активні пошуки нових типів і структур уроків.

Учені (М. Махмутов, Ю. Бабанський), ґрунтуючись на законах пізнання та враховуючи психолого-вікові особливості сприйняття учнями нового матеріалу, визначили дидактичну модель уроку, що включає такі три етапи:

  1. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок учнів.

  2. Формування нових знань та способів дії.

  3. Практичне застосування знань, умінь і навичок.

Ця дидактична структура може служити орієнтиром для вчителя у спробі інтерпретувати її в методичній структурі організації та проведенні уроку зарубіжної літератури.

Відомий методист Є. Пасічник в одній з своїх робіт писав: " ... як вистава складається з окремих яв, від взаємозв'язку і взаємозумовленості залежить її загальний малюнок, так і урок літератури є взаємозв'язаний ланцюг навчальних ситуацій, і чим тісніший, логічно виправданий цей зв'язок, тим вдалішою буде його структура" [ 28 ].

Реорганізація освіти зорієнтована на особистісне навчання. Уміле використання прийомів активізації пізнавально-творчої діяльності школярів допомагає їм розкрити власні почуття, стимулює розвиток пізнавальної самостійності, розуму й волі. Найчастіше серед них використовуються стратегії розвивальних програм. Уміле застосування їх на уроках – це орієнтація не на сьогоднішній, а завтрашній день у розвитку учня. Серед їхнього розмаїття особливої уваги заслуговує використання методик програми ЧПКМ та змісту окремих видів методик модуля "Рівний рівному".

Творчими, мобільними й ефективними можна визнати стратегії, пропоновані програмою "Читання та письмо для розвитку критичного мислення"

Про проект програми "Читання та письмо з розвитку критичного мислення"

Проект "Читання та письмо з розвитку критичного мислення" є результатом роботи освітян усього світу, за яким працюють майже на всіх континентах планети. Не обійшов увагою він й українського освітнього простору. Метою цього проекту є прагнення надати педагогам навчальні методики, що розвивають критичне мислення учнів, не обмежуючись конкретно взятим предметом. З однаковим успіхом матеріалами програми (проекту) користуються філологи й математики, представники суспільних та природничих наук. Проект пропонує величезний арсенал інформації про те, як досягти поставленої мети і вчителем, і учнем.

Нині відомо багато визначень щодо категорії "критичне мислення". Так, Пауль Річард визначає критичне мислення, як "мислення про мислення, коли ви роздумуєте з метою покращання мислення" [1]. О. Тягло пропонує наступний варіант формулювання: "Критичне мислення – це сучасний вид логічної діяльності, що має за мету систематичне удосконалення процесу і результатів мислення на основі їх критичного аналізу, розуміння й оцінки" [ 1 ]. Джуді А. Браус і Девід Вуд зупиняються на думці, що це розумне рефлексивне мислення, сфокусоване на вирішення того, у що вірити і як вчинити. Це пошук здорового глузду – як обміркувати об'єктивно і вчинити логічно з урахуванням як своєї точки зору, так і інших думок, уміння відмовитися від власних упереджень [ 1].

Укладачі програми "Розвиток критичного мислення через читання і письмо" Д. Клустер, Дж. Л. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл, С. Уолтер зосереджують увагу на тезі, що головне завдання в упровадженні критичного мислення – вчити спілкування і співпраці з усіма людьми [31].

Установка на розвиток критичного мислення вимагає організації суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу (учня й учителя). Реалізація в навчальному процесі методології критичного мислення міняє дидактично раціоналізовану модель людини, яку навчають і в якої формується інтелектуальна діяльність оперування засвоєними знаннями, на екзистенційно-гуманістичну модель людини, що, здобуваючи знання, само розвивається, активно формує в собі суб'єктність і творчий потенціал.

Особливого значення в такій системі роботи словесника посідає текст. Елверман, Діол і О'Браєн описали п'ять прийомів застосування тексту в предметних сферах навчання. Вони дійшли висновку, що використання тексту на уроці змінюється залежно від того, що учні вже знають про його зміст, як його розуміють. На використання також впливають мета уроку, жанрова своєрідність тексту, його особливості [ 31: Кн.8. – C. 27 ] .

До прийомів використання тексту в предметній сфері автори відносять:

  1. Верифікацію, котру використовують для того, щоб довести або спростувати думки чи переконання, що вже склалися. Текст для верифікації може допомогти учням зрозуміти різницю між тією інформацією, яка прямо стверджується текстом та тією, яка логічно виводиться з тексту.

  2. Непряме співвідношення дозволяє учням зіставити й протиставити нову й стару інформацію, але не можуть бути впевнені в тому, що вона стосується даної теми.

  3. Фокусування сприяє утримуванню розмови, зосереджуючи її на цілях вивчення за допомогою тексту, який використовується як головний путівник дискусії.

  4. Парафразування ідей, дане у тексті, допомагає учням почуватися впевненіше в складному для їхнього розуміння матеріалі.

  5. Закриті книги вимагають від учнів пригадування інформації з тексту, а не лише зчитування цитат у процесі роботи на уроці [ 31: Кн.8. – C. 27-28 ] .

Автори програми ЧПКМ виділяють у технології критичного мислення три фази (етапи):

  1. Виклик (актуалізації чи мотивації).

  2. Осмислення змісту ( усвідомлення).

  3. Рефлексія (міркування).

Loading...

 
 

Цікаве