WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасний урок зарубіжної літератури: пошуки і рішення - Реферат

Сучасний урок зарубіжної літератури: пошуки і рішення - Реферат

Реферат на тему:

Сучасний урок зарубіжної літератури: пошуки і рішення

Реформування освіти в Україні потребує внесення змін в конструюванні змісту, цінність якого ставиться в залежність від того, наскільки він доступний для застосування методик, які формують всебічно розвинену, творчу, мислячу особистість.

Серед першочергових завдань, що вирішує сучасна школа, чільне місце займає завдання всебічного розвитку особистості школяра. Воно підпорядковує у своїй сутності розгляд ряду філософських, наукових, практичних та естетичних площин освіти, проекція вирішення яких вбачається у реалізації навчальних дисциплін на сучасному рівні.

Важко визначити номінативним котрийсь із освітніх ракурсів, бо тільки у комплексі вони реалізують мету, передбачену не тільки інструктивними листами Міністерства освіти і науки, але й самим часом, дійсністю, що склалася у світі в цілому та країні зокрема.

Думка про те, що уроки літератури вирізняються з-поміж усіх інших навчальних предметів загальноосвітньої школи, не потребує доказів. Саме література виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей, естетичних смаків учнів. Високе мистецтво слова допомагає читачам усіх вікових груп пізнати великий і складний світ, себе у ньому, осмислювати людські стосунки й знаходити шлях до "царства" Краси та Істини, вибудовувати храм Духовності.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь і навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність і шляхи її розв'язання. А відтак нового акценту варта співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчально-пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме тому в полі зору педагога-словесника є, на наш погляд, вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лише на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути в спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженнями від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідні для розуміння і які неможливо пропустити, і т.д.

На думку ряду науковців (Л.Мірошниченко, Ю.Султанов, О.Куцевол, О.Ісаєва, А.Вітренко) та вчителів-практиків (Л. Чередник, О.Каєнко, І.Гаврик), особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник–учитель–учень. Важливим завданням словесника залишається формування в кожній непересічній особистості школяра кваліфікованого читача. Спробуємо висловити точку зору щодо можливостей реалізації цієї проблеми в рамках сучасного уроку.

Урок літератури надзвичайно багатогранний. І на сам перед – це урок образного сприйняття світу як найбільш яскравого й доступного для дитини. Він заставляє працювати уяву, фантазію, розвиває розумові, пізнавальні, творчі здібності, формує особистість як кваліфікованого читача.

Учителеві варто вибрати шлях для структурної побудови уроків, що базуються на алгоритмі:

Здивування

Зацікавлення

Захоплення

Пізнання

від зацікавлення – через здивування – до захоплення і пізнання.

Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Щоб були вони адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р. Ф. Брандесова, має виконувати функцію своєрідного "транслятора" – підсилювача художніх емоцій літературного твору, „налагоджувача" невидимого зв'язку між досвідом поколінь.

"Від образного світу уроку – до образного власного "Я" – саме так можна визначити шлях учня, який він долає у своєму зростанні на уроці. Покликання літератури — через переживання, співпереживання розвивати особистість учня, його духовну сутність. З огляду на таку позицію в рекомендаціях МОН України предмет зарубіжної літератури має викладатися як мистецтво слова. Такий підхід потребує вводити принципово нові нетрадиційні методики, які психологічно спонукали б до активної діяльності внутрішні емоційно-диспозиційні структури учнів із наступністю їхньої репрезентативності як на уроках, так і в позаурочний час.

Серед них важливе місце займають ігрові підходи, інтерактивні, групові технології навчання, звернення до освітніх програм (проектів) "Читання та письмо для розвитку критичного мислення", "Рівний рівному".

Більш детально зупинимось на окремих із них. Однією з прерогативних методик, що залучаються для організації сучасного навчального процесу уроку зарубіжної літератури, визнано гру. Підґрунтям цього слугують серйозні психологічні дослідження, згідно з якими у грі людину приваблює радість свободи власного "Я" [18]. Граючись, дитина створює певну ситуацію, видимість. Це проявляється в перенесенні властивостей одних предметів на інші: паличка стає конем, стілець — машиною часу тощо. Людина добровільно, самотужки визначає або приймає правила гри. Таке самовизначення — самообмеження правилами — дає радість вольового самоподолання, неусвідомлену, але відчутну незалежність від інстинктів, чуттєвих потягів, від "природного рабства". Напевно, ця радість випливає з самої природи людини — боротьби і єдності в ній духовного, природного і соціального. Самообмеження — самоутвердження в грі — торжество найвищого "Я — Духу" в людині, що не може не викликати позитивно забарвлених емоційних станів, адже уподібнюється сама собі, своєму прагненню до свободи [18].

Гра допомагає учневі відчути власну особистість, "Я", свої потреби, прагнення, мету, ідеал, а головне, отримуючи насолоду від мистецтва слова, він водночас учиться гармонізувати своє "хочу" і "повинен", готується до практичного життя, вчиться орієнтуватися в життєстверджуючих поняттях, формує справжній, характерний для світосприйняття ідеал.

Соціально-естетична значущість уроків зарубіжної літератури, на яких використовуються ігрові підходи полягає в тому, що вони пробуджують у дітей потяг до краси, розуміння високохудожніх витворів мистецтва слова, виховують в учнів повагу до культурної спадщини інших народів, допомагають усвідомити своєрідний шлях кожної окремої літератури й водночас побачити загальні літературні закономірності розвою світового письменства.

На уроках, вчитель дає своїм вихованцям не тільки знання з літератури. Водночас це уроки людяності, етичності, моральності, пізнання себе, світу і себе в ньому, уроки всебічного розвитку особистості школяра.

Так, необхідним моментом для організації або введення в навчальну канву уроку художньо-естетичної гри є знайомство з екзистенціональними (світоглядними, смисложиттєвими) поняттями:

свобода і необхідність; воля і залежність; прекрасне, потворне й огидне; добро і зло; моральність і аморалізм; гідність і приниження; шляхетність і ницість та інші.

Без достатнього адекватного уявлення про ці поняття неможливо пережити духовно-моральний, ідейно-емоційний зміст художніх образів.

Ведучи мову про рівень компетенції учня в осягненні навчального матеріалу, що безпосередньо пов'язаний із становленням і розвитком його особистості, робота за методом художньо-естетичної екзистенціальної гри передбачає засвоєння елементарної інформації на рівні емоційно-чуттєвої сфери — поглиблення інформаційного блоку через роботу в групах — обмін враженнями, емоціями оформлення відчутого, пережитого в художню форму.

Для досягнення мети визначаються наступні завдання:

— знайомство учнів з екзистенціональними поняттями;

— беззастережне надання пріоритету суто індивідуальному, особистісному сприйманню художніх творів шляхом усвідомлення їх символів;

— заохочення, підтримання, схвалення особистісного, власного судження учнів, хоч би воно виявлялося й абсурдним.

Великого значення для досягнення мети в площині розвитку особистості засобом введення в навчальну діяльність методу художньо-естетичної екзистенціональної гри вчителю варто надавати більшої уваги мотивації навчального процесу. З огляду на це кожний урок розпочинається мотиваційними прийомами зацікавлення, серед яких особливе місце посідає:

Loading...

 
 

Цікаве