WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання - Реферат

Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання - Реферат

Середовище, де навчають позитивних цінностей, повинно сприяти розвитку самостійності та незалежності мислення, а відтак активності, а не просто слухняності. Очевидним способом формування у дітей навичок прийняття рішень та готовності їх використання в практичному житті є надання школярам можливостей приймати їх у повсякденному житті. Учителі можуть вчити цьому учнів будь-якого віку. Але для цього необхідно готувати відповідні матеріали, ураховувати вибір виду діяльності, якщо школярі будуть займатися протягом дня (місяця), місця (постійне, змінне), де вони сидітимуть, підходу до розв'язання проблеми, що робить продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває свою інтелектуальну можливість й успішність [8].

Інтерактивна діяльність розпочинається із забезпечення такої важливої для формування повноцінного внутрішнього "Я" "ситуації успіху", коли кожна дитина може стверджувати: "Я знаю, я можу!". Така заява є тільки початком роботи, бо вчитель одразу ж створює ситуацію "дефіциту знань". За таких умов спілкування учень відчуває, що попереднього багажу знань йому замало і що свій власний банк інформативного матеріалу для вирішення поставленої педагогом проблеми, необхідно поповнити. Відповідно виникає ще одна ситуація, котра в науковій літературі названа "інтелектуальним конфліктом". Вона виражається словами: "Я цього ще не знаю і мені про це треба довідатися". Учень ставиться в режим пошукової діяльності через брак інформації. У системі інтерактивної роботи педагог виконує роль учасника пошукової діяльності, конструювання нових знань, умінь та навичок школяра, а не керівника, що "нав'язує свій єдино вірний шлях вирішення".

У перспективному баченні інтерактивного навчання важливим є не те, як багато діти знають, а як багато вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями. З огляду на це специфіка викладання в режимі інтерактивності вимагає двох речей:

  • вибору і поєднання багатьох способів як засобу оптимізації з наявністю моменту саморефлексії;

  • визначення моментів, що вважаються найоптимальнішими.

Викладання предметів з урахуванням нових підходів є важливим кроком у демократизації школи. Разом з тим пов'язані з інноваціями зміни привносять дискомфорт через неврівноважений тиск багатьох чинників. Найсуттєвіші з них:

  • могутній вплив навчальних традицій;

  • почуття дискомфорту і збентеження, викликані перемінами;

  • обмежені мотиви до перемін;

  • недостатність моделей і суттєвої інформації щодо ефективності навчання [7].

Учитель досягне успіху в застосуванні технологій або ж фрагментарних моделей інтерактивного навчання, якщо володітиме основними принципами, що забезпечують їхню ефективність:

  • мотивація;

  • індивідуальні можливості;

  • наявність минулого і теперішнього досвіду;

  • атмосфера взаємоповаги і комфорту.

Для того, щоб мотивувати вибір альтернативних методик і дотримуватися його, необхідно знати випадки, коли вчителям варто вводити в роботу нові підходи до організації навчального процесу. Більше того, за твердженням доктора педагогічних наук професора Олени Пометун, їх необхідно застосовувати і до оцінювання знань учнів. Щодо останніх, то вартісність введення реалізується, коли:

  • для досягнення результатів необхідно вирішити складні колективні завдання;

  • учитель спонукає учнів до висловлювання ними розуміння ідей, а не відтворення фрагментів певної інформації:

  • учитель переходить від простої перевірки знань і вмінь до оцінки вмінь, що необхідні для створення демократичних інститутів суспільства :

  • потрібно спонукати як учителя, так і учнів до роздумів над якістю навчання і над тим, як його можна підвищувати;

  • треба надати можливість оцінити сам процес навчання, тобто те, як школярі працюють;

  • потрібно оцінювати досягнення учнів, незалежно від того, значні вони чи скромні, якщо вони є результатами справжніх зусиль дитини;

  • оцінюється старанність, яку учні вкладають у співпрацю; і заохочують дітей допомагати один одному в роботі. Завдяки цьому школярі самі навчаються, впорядковують і структурують свої знання;

  • треба надати учням можливість замислитись над власним способом навчання, зосереджуючи увагу на емоціях і взаємостосунках з іншими, які виникають під час роботи [2].

Сутнє інтерактивного навчання полягає в тому, щоб кожний учень на уроці був поставлений у навчальну ситуацію процесу учіння, пізнання. Спільна діяльність у таких умовах вносить свій, нехай і дуже малий вклад у вирішення спільної мети через обмін знаннями (інформацією), ідеями, способами діяльності тощо. Важливим у такому режимі роботи є дотримання комфортності, атмосфери доброзичливості й взаємопідтримки. Це сприяє розвитку пізнавальної активності, переводить її на вищий рівень кооперативної співпраці. Активні методики на вищому рівні — рівні інтерактивності – забезпечуються індивідуалізацією процесу навчання. У його основі – поняття дитячої можливості, задатків, потреб чи бажань. Інтерактив виключає номінативну перевагу як одного виступу, так і однієї ідеї; ураховує різновиди виконуваної діяльності, фрагментарний та цілісний результати. Більше того, дає можливість оцінити навчальну діяльність з фіксуванням індивідуальних можливостей кожного.

Створення атмосфери комфортноcті навчання за методиками інтерактивної роботи сприяє розвитку комунікативних умінь і навичок, формуванню громадянської позиції, допомагає встановленню емоційних контактів на обох площинах взаємодії (учитель-учень, учень-учень), виконує виховну функцію, тобто привчає працювати в команді, беручи до уваги позиційну думку тих, хто поряд.

За авторитетним твердженням практиків, що багато років поспіль будують освітню роботу, спираючись на застосування інтерактивних методик, останні, в умілому їх використанні на уроках, знімають нервове навантаження, дають можливість міняти форми діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякчасної уваги [8].

Література:

  1. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997.

  2. Олена Пометун. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці// Доба: Науково-методичний часопис з громадянської освіти.— 2002.— №2. — С.2 – 6.

  3. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002.— №5-6 — С.7 – 10.

  4. Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж. С. Технология игры в обучении и развитии – М., 1996.

  5. Инновационные процессы в школе: организация и управление.— Владимир, 1995.

  6. Коростылева Л. А., Советова О. С. Психологические барьеры и готовность к нововведениям. — М., 1996.

  7. Основні стратегії навчання дорослих: Семінар для викладачів вищих учбових закладів. — Пуща-Озерна, 1997.– С.13.

  8. Крістен А., Хансен Роксейн К., Кауфман Стефан Сейфер. Освіта та культура демократії.— Львів, 2001.

  9. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посіб. /Авт. – уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

Loading...

 
 

Цікаве