WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Стан і тенденції фінансування вищої освіти в Україні - Реферат

Стан і тенденції фінансування вищої освіти в Україні - Реферат

Таблиця 1

Фінансування вищої освіти в Україні за 2000-2007 роки

Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Загальні видатки Зведеного бюджету, млн. грн. 48148,6 55528,0 60318,9 75655,3 101282,6 141537,1 175234,5 226035,7

На освіту всього, млн. грн. 7085,5 9557,1 12269,0 14956,6 18300,4 25007,1 33100,4 39000,7

На вищу освіту, млн. грн. 2285,5 3046,6 4167,0 4627,9 5813,7 7934,1 8487,3 11267,4

Валовий внутрішній продукт, млн. грн. 170070,0 204190,0 225810,0 267344,0 345113,0 441452,0 544153,0 679500,0

Видатки на освіту у % до ВВП 4,2 4,7 5,4 5,6 5,3 5,7 6,1 5,7

Видатки на вищу освіту у % до ВВП 1,3 1,5 1,8 1,7 1,7 1,8 1,6 1,7

Видатки на вищу освіту у % до загальних видатків Зведеного бюджету 4,7 5,5 6,9 6,1 5,7 5,6 4,8 5,0

Видатки на вищу освіту у % до видатків на галузь 32,3 31,9 34,0 30,9 31,8 31,7 25,6 28,9

* Джерело: дані [6; 7; 12; 13]

Щодо частки видатків на вищу освіту у % до ВВП, то її середнє значення за 2000-2007 роки становить 1,6 %. Частка видатків на вищу освіту у % до загальних видатків Зведеного бюджету за досліджуваний період коливалася від 4,7 % у 2000 році до 5 % у 2007 році. Щодо даних видатків у фінансуванні галузі, то вона в середньому становить 30,9 %, що теж оцінюється негативно, оскільки на вищу освіту повинно спрямовуватися не менше 40 % від загальної суми видатків на освіту.

Таким чином, невиконання встановлених законодавчо нормативів щодо фінансування освіти в Україні ще раз підтверджує актуальність та необхідність проведення ґрунтовного дослідження даної проблематики, шляхом здійснення аналізу і прогнозування витрат на освіту та вищу зокрема з урахуванням усіх існуючих тенденцій.

Оскільки держава не спроможна забезпечити вищу освіту необхідним для її розвитку фінансуванням, то фактично вона перекладає свої зобов'язання на громадян. В п. 6 ст. 61 Закону України "Про освіту" зазначено, що фінансування державних навчальних закладів й установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств та організацій, а також додаткових джерел фінансування [2]. Проте, сьогодні комерціалізація вищої освіти набуває загрозливих масштабів. Вища освіта виступає, як зазначалось раніше, одним з не багатьох благ, що має позитивні зовнішні ефекти для суспільства і за яке населення погоджується платити. Так приблизно 2/3 батьків погоджуються нести серйозні фінансові витрати, для того щоб дати своїм дітям якісну вищу освіту. Підтвердженням цьому є той факт, що сьогодні 55% бюджету вищої освіти складає плата за неї. Для порівняння дана частка у Великій Британії становить 12 %, у Канаді 11 %, У США -14 % [10, 120-121].

Виходячи з викладеного, уряду необхідно посилити контроль за виконанням у повному обсязі норм Конституції України та вимог законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", інших нормативно-правових актів, що стосується сфери вищої освіти, щоб не допустити безконтрольної комерціалізації вищої освіти.

Зокрема це стосується доведення фінансування освіти до 10 % від ВВП і відмови від практики призупинення тих чи інших статей освітянських законів законом України про бюджет. Слід вжити низку заходів для того, щоб частину витрат на вищу освіту взяли на себе підприємства, організації та установи. Адже, 70 % приватних підприємств використовуються кадри, які підготовлені за державні кошти. В той же час на підготовку фахівців вищого рівня власники, як зазначалося вище, витрачають лише близько 3 % від витрат на робочу силу. Це неприпустимо занижена ціна, яка не може покрити витрати на якісну підготовку кадрів. Таким чином, актуальним є питання про зміну парадигми відносин між підприємствами та вищими навчальними закладами. Тому з метою стимулювання участі роботодавців у підготовці та працевлаштуванні фахівців необхідно розглянути можливість внесення змін і доповнень до Законів України "Про підприємництво" та "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо звільнення підприємств, організацій та установ від нарахування внесків на обов'язкове державне соціальне страхування на заробітну плату працівників – випускників вищих навчальних закладів, які працюють за фахом, протягом перших трьох років їхньої праці; пільгового оподаткування суб'єктів господарювання, які надають бази для проходження практик студентів вищих навчальних закладів; звільнення від оподаткування передачі матеріально-технічних ресурсів з балансів суб'єктів господарювання на баланси вищих навчальних закладів. Необхідно припинити комерціалізацію державних ВНЗ – кількість осіб, які навчаються за рахунок коштів державного бюджету, має становити не менше ніж 2/3 від кількості осіб, які навчаються у державному вищому навчальному закладі.

Серйозні упущення мають місце в процесі управління фінансами вищих навчальних закладів. Викликає занепокоєння питання законності використання керівниками вищих навчальних закладів бюджетних коштів. Належного порядку немає і у сфері кредитування вищої освіти, а саме у виконанні Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".

При плануванні розвитку вищої освіти практично не враховуються демографічні прогнози. Наближається реальне обмеження інтенсивного розвитку вищої освіти України.

У найближчі п'ять років відбудеться різке, більше ніж на 40 %, зменшення числа випускників шкіл і, відповідно, - абітурієнтів вищих навчальних закладів. Демографічна ситуація дає змогу передбачити, що навіть за умов "заморожування" планів прийому на сучасному рівні вже через два роки місць в українських ВНЗ буде достатньо для всіх випускників середньої школи.

Скорочення чисельності потенційних абітурієнтів може кардинально змінити ситуацію з прийомом за рахунок коштів населення. Є вірогідність, що у навчальних закладів виникнуть серйозні фінансові проблеми. Про що свідчить прогноз динаміки чисельності абітурієнтів та студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації (рис.2).

Рис.2. Прогноз динаміки чисельності абітурієнтів та студентів ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації [10, 138].

Крім того, процес формування мережі вищих навчальних закладів носить некерований характер. Навіть поверховий аналіз проблем доступу до вищої освіти свідчить про досить помітні розбіжності в регіонах. Мережа вищих навчальних закладів не завжди узгоджується з потребами регіонів у фахівцях. Сьогодні відсутні ефективні механізми, які б стимулювали підготовку кадрів для потреб регіонів. Украй неефективно використовується науковий потенціал ВНЗ для потреб регіонів. Дещо послабився рівень контролю держави за діяльністю ВНЗ. Досить часто до статутів яких вносять зміни, що розмивають демократичні засади вищої школи, без будь-якої необхідності створюються численні асоціації, філії, які не забезпечені ні матеріальною базою, ні кадрами, які б відповідали змісту вищої освіти, ні відповідною інфраструктурою.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можемо зробити такі висновки:

• вища освіта в Україні все ще перебуває під загрозою руйнування (мають місце непродумані дії щодо її реформування, безконтрольна комерціалізація, незадовільний рівень оплати праці);

• в результаті ослаблення державної підтримки, що насамперед виражається у незадовільному фінансуванні, Україна втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян, згортає наукові дослідження з важливих пріоритетних напрямів;

• відбуваються скорочення масштабів і зниження якості підготовки й ефективності використання науково-педагогічних кадрів, помітно погіршилися умови для творчої роботи вчених та викладачів.

• реальні бюджетні асигнування на вищу освіту не відповідають вимогам і нормам законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту".

Тому з метою стабілізації галузі, на нашу думку, необхідно:

1) вжити рішучих заходів щодо збільшення та диверсифікації фінансування вищої освіти в Україні, а відтак удосконалити науково-методичне забезпечення освітнього процесу та створити умови для проведення фундаментальних та прикладних досліджень у ВНЗ, які в свою чергу виступатимуть додатковим джерелом фінансування вищої освіти в Україні;

2) довести фінансування освіти до 10 % від ВВП;

3) посилити контроль уряду за виконанням у повному обсязі норм Конституції України та вимог законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту", інших нормативно-правових актів, що стосуються сфери вищої освіти, щоб не допустити безконтрольної комерціалізації вищої освіти.

Література

  1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

  2. Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ, із змінами від грудня 2006 року

  3. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 № 2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 20. – с. 134

  4. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період: монографія. – К.: Міленіум, 2006. – 506 с.

  5. Боголіб Т.М. Ринкова модель ВНЗ: монографія. – К.: Міленіум, 2007. – 264 с.

  6. Грішнова О.А. Проблеми фінансування освіти в перехідній економіці України. Вісник ВДУ ім. Лесі Українки, Розділ ІІ. Економічні науки, 2003. – С. 135-149.

  7. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальний посібник / Карлін М.І., Горбач Л.М., Новосад Л.Я. та ін. За заг. ред. д.е.н., проф. Карліна М.І. - К.: Кондор, 2003. - 220 с.

  8. Карпенко О.В. Управлінський облік: методика викладання у вищій школі. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 244 с.

  9. Лич В.М. Фінансування науки: аналіз стану, проблеми та шляхи вдосконалення. Вісник ВДУ ім. Лесі Українки, Розділ ІІІ. Економічні науки, 2005. – С. 189-194.

  10. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. – К.: Знання, 2005. – 319 с.

  11. Салила С.Я. Фінансове забезпечення вищої освіти: монографія. – Запоріжжя: ЗЦНТЕІ, 2007 – 252 с.

  12. www.mon.gov.ua

  13. www.ukrstat.gov.ua

Loading...

 
 

Цікаве