WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Стан і тенденції фінансування вищої освіти в Україні - Реферат

Стан і тенденції фінансування вищої освіти в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Стан і тенденції фінансування вищої освіти в Україні

Вища освіта є основою людського розвитку та прогресу суспільства. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, майбутнього фахівця, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави, виступає стратегічним ресурсом соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, є джерелом покращення добробуту людей, забезпечує національні інтереси та зміцнює авторитет і конкурентоспроможність держави на міжнародній арені.

Актуальним завданням сьогодні є забезпечення доступності здобуття якісної вищої освіти протягом життя для всіх громадян, подальше утвердження її національного характеру. Беручи до уваги те, що Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, поступово здійснюється модернізація освітньої діяльності у контексті європейських вимог.

Щодо управління вищою освітою в Україні, то спочатку вона була під керівництвом церкви, а з часів Петра І – тільки під егідою держави. В наші часи як державні так і приватні вищі навчальні заклади діють за державними ліцензіями акредитаційними документами, тобто регулювання освітньої діяльності закладів вищої освіти, незалежно від їхньої форми власності, залишається за державою, тому власник диплома захищений авторитетом держави. Коли цей авторитет стає недостатньою гарантією, то існує факт криз у вищій освіті. Проте однією з найголовніших причин виникнення криз у сфері вищої освіти є брак коштів для ефективного функціонування державних вищих навчальних закладів та високої якості надання ними освітніх послуг. Саме належне фінансування значних затрат вищої освіти дасть можливість державним вищим навчальним закладам не лише ефективно функціонувати, а й розвиватися, вирішувати проблеми інтеграції з науковими установами, із зовнішнім освітнім середовищем та запроваджувати інноваційні технології. Тому дослідження актуальних проблем фінансування вищої освіти та розробка напрямів реформування її бюджетування в Україні є актуальним та доцільним.

Огляд публікацій з проблем фінансування вищої освіти свідчить, що вчені все більше починають приділяти увагу дослідженню даної проблематики. Питаннями фінансування та розвитку управління фінансовими ресурсами вищої освіти займаються наукові установи Національної академії наук України, Академії педагогічних наук, галузеві науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади. Про це свідчать праці вітчизняних вчених: В. Андрущенка, Й. Бескида, В. Боброва, Є. Бойко, Т. Боголіб, О. Василика, Д. Грішнової, Б. Данилишина, М. Євнуха, В. Євтушевського, І. Каленюка, К. Корсака, В. Кременя, В. Куценко, В. Лугового, О. Навроцького, Ю. Ніколенка, С.Ніколаєнка, К. Павлюк, О. Падалка, О. Сидоренка, А. Чухно, Г. Штейна, В. Юхименка, В. Яблонського та ін.

Серед російських учених, які досліджували питання теорії та практики фінансування вищої освіти можна назвати А. Анчишкіна, В. Басова, С. Белякова, С. Глазьєва, А. Глухова, А. Дайновського, В. Єврошина, В. Жаміна, Е. Жильцова, О. Савельєва, С. Смирнова, С. Струмиліна, Д. Чупрунові, Ю. Чур'янова, В. Щетиніна та ін.

Деякі аспекти досліджуваної проблематики розглядалися у працях зарубіжних вчених: Г.Беккера, Ч. Бексона, М. Блага, Г. Брока, Дж. Вейзе, Е. Денісона, П. Друк ера, я. Тінбергена та ін.

Ми надаємо належне даним працям та дослідженням, проте звертаємо увагу на необхідність постійного розвитку наукових поглядів щодо вирішення проблем фінансування вищої освіти в Україні, її орієнтації на світові тенденції.

Метою написання статті є визначення стану і тенденцій фінансування вищої освіти в Україні в умовах реформування.

Завдання дослідження полягають у розкритті умов фінансування вищої освіти в Україні, визначенні основних досягнень у підготовці фахівців різних профілів, обґрунтуванні необхідності реформування системи вищої освіти України та забезпечення ефективного використання коштів на функціонування та розвиток вищої освіти, виокремленні заходів стабілізації галузі, підвищенні рівня якості надання освітніх послуг, що зумовлюється процесами глобалізації та самореалізації її у світі.

Конституція України в кількох статтях, зокрема ст. 43, 53, 54 закріплює право громадян нашої держави на освіту, в тому числі і на отримання якісної вищої освіти [1]. Адже, як показує приклад розвинутих держав, чим вищий рівень освіченості їх населення, тим вищий рівень їх економічного розвитку. Саме тому, всі розвинуті країни світу спрямовують значну частину своїх фінансових ресурсів на підтримку та забезпечення розвитку вищої освіти. Щодо України, то наші політики та вчені дотримуються думки, що державна підтримка вищої освіти у фінансовому плані повинна бути значною і потребує реформування.

Сьогодні до основних досягнень в підготовці фахівців різних профілів можемо віднести такі:

• практично завершується формування нормативної бази та стандартів вищої освіти для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• поліпшуються якісні характеристики потенціалу закладів вищої освіти, наближених до європейського рівня на основі приєднання до Болонського процесу;

• структура та обсяги підготовки фахівців дещо наблизилися до потреб і виробничих можливостей держави і регіонів;

• удосконалюються механізми диверсифікації джерел фінансування підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах;

• зміцнюється законодавча база розвитку системи вищої освіти в Україні [8, 9].

Позитивні тенденції у сфері вищої освіти, що намітились в нашій країні на початку ХХІ століття, мають бути продовжені і в майбутньому. Про це свідчать перспективні програми, розроблені та прийняті Кабінетом Міністрів України та Міністерством освіти і науки на період до 2010 року.

Незважаючи на досягнення вищої освіти, які забезпечує нова соціополітична система в Україні, вона ще не має необхідної якості та належного фінансування як з боку держави так і недержавних суб'єктів господарювання. Необхідність реформування системи вищої освіти України та забезпечення її належного фінансування, підвищення рівня якості є проблемою, що зумовлюється процесами глобалізації та самореалізації у світі. Тому державна політика у реформуванні сфери вищої освіти повинна базуватися на таких пріоритетних напрямках (рис.1).

Рис. 1. Пріоритетні напрямки державної політики у реформуванні сфери вищої освіти

Таким чином, можемо стверджувати, що сьогодні у сфері вищої освіти потребують вирішення такі питання:

• реалізація індивідуального розвитку з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів і сертифікації, розробка нової концепції економіки вищої освіти й основних напрямків подальшого реформування галузі, виходячи з національної стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2010 рр.;

• обґрунтування основ та структури організаційно-економічного механізму сучасного функціонування галузі;

• підвищення ефективності використання коштів, спрямованих на розвиток матеріально-технічної бази вищої школи;

• визначення фінансування вищої освіти як пріоритетного напряму державних видатків та формування багатоканальної системи фінансового забезпечення закладів вищої освіти;

• розробка нової, адаптованої до ринкових умов економічної моделі навчально-виховного процесу, спрямованого на підвищення якості знань майбутніх фахівців [6].

Перелік названих напрямів, що стосуються розвитку економіки вищої освіти, засвідчує, що на етапі науково-технічної та інноваційно-інформаційної революції, коли вища освіта трансформує головний стратегічний напрям економічного зростання і виступає фундаментом прогресу суспільства, дослідження економічних проблем вищої школи стають вкрай важливими. Передусім це зумовлено кардинальними змінами, які вже відбулись в Україні у процесі проведення економічних та освітянських реформ на основі демократизації суспільства і ринкових перетворень. Дійсність доводить, що без глибоких економічних знань, належної підготовки спеціалістів, оволодіння механізмами ринкового господарювання досягти успіхів у економічному зростання неможливо.

Сьогодні вченими:

• розроблено проект концепції розвитку економіки та управління вищою освітою в системі перспективних соціально-економічних перетворень в Україні;

• спрогнозовано шляхи нарощення поступу сучасного економічного потенціалу вищої освіти в Україні;

• узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід і сформовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму в галузі вищої освіти;

• встановлено, що основною причиною труднощів і проблем у сфері вищої освіти виступають не тільки недостатні обсяги державного фінансування, а й відсутність механізму гнучкого економічного управління з боку державних освітніх органів;

• обґрунтовано, що у закладах вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації нова система вищої освіти повинна мати логічну послідовність вивчення важливих дисциплін, спецкурсів протягом усього терміну навчання студентів[8, 10-11].

Україна може стати рівноправним і навіть привілейованим партнером на ринку інтелектуальної праці завдяки традиційно високій якості вищої освіти, яку слід вважати за національну особливість. Сьогодні щодо джерел фінансування ми належимо до країн зі змішаною системою вищої освіти. Світовий досвід свідчить, що це найбільш продуктивна система, якщо дотримуватись єдиних освітніх вимог під контролем держави.

В Україні підготовку фахівців з вищою освітою здійснюють 347 закладів вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації, з них 82 національні. У них навчаються понад 2 млн. студентів. Приблизно на 10 тис. населення припадає 550 студентів [4; 5; 8; 10].

Проте, варто зазначити, що у сучасних умовах нестача бюджетних коштів на належне функціонування вищої освіти змушує дотримуватися принципу його багатоканального фінансування із залученням позабюджетних джерел.

Сьогодні надзвичайно важливим є забезпечення максимальної ефективності використання бюджетних коштів вищими навчальними закладами.

Щодо обсягів фінансування вищої освіти в Україні, то їх можна представити у вигляді таблиці 1.

Відповідно до даних поданих у таблиці 1, можемо зробити висновки про те, що стан фінансування освіти в Україні, і особливо вищої, задовільним визнати не можна.

Величина видатків на вищу освіту в Україні за досліджуваний період за абсолютними обсягами зросла в 4,9 рази: у 2000 році становила 2285,5 млн. грн., у 2001 - 3046,6 млн. грн., у 2002 - 4167,0 млн. грн., у 2003 - 4627,9 млн. грн., у 2004 - 5813,7 млн. грн., у 2005 - 7934,1 млн. грн., у 2006 - 8487,3 млн. грн., а у 2007 - 11267,4 млн. грн. Проте держава виділяє на освіту замість 10 % ВВП, що передбачено в статті 61 Закону України "Про освіту", лише трохи більше в середньому за досліджуваний період ніж 5,3 %.

Loading...

 
 

Цікаве