WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ментальні аспекти національного освітнього процесу в Україні - Реферат

Ментальні аспекти національного освітнього процесу в Україні - Реферат

Це не визнавалося польською державою. Сотні тисяч гектарів лісів та полів і пасовиськ було "законним " чином / 30 тисяч судових процесів було вирішено на користь поляків, до XX ст. 6 млн. українців на правобережній Україні володіли 4010 тис. десятинами землі, а 7 тисяч в основному польських панів володіли 6500 тис. десятинами/ відібрано в українських сільських громад. І хоч українські депутати виступили в польському сеймі з заявою про те, що "український народ бере участь в тягарах, а тому й до користей має право, "все ж сейм відмовив в субсидії українському театрові, а надав його польському, відкинули вимоги українських послів щодо рівноправності української мови з польською. Українські депутати демонстративно покинули сейм.

У відповідь на насильство, українці тісніше з'єдналися. В 1885 р. створили "Руську Народню Раду". Серед тих завдань, які були поставлені нею є "розвиток української народності, як самостійної слов'янської народності, незалежної від польської і російської шляхом реалізації призначеної її конституцією рівноправності, оборону прав українського народу і захист його інтересів та потреб у всіх політичних, культурних, суспільних і економічних відносинах. І одним із головних завдань була організація українських гімназій. Вимагаючи відкриття у Львові українського університету, студенти організовували звані "сецессії" /голодування/ і коли їх вимоги не були виконані, то 440 українських студентів демонстративно покинули університет роз'їхалися по Європі в 1901 р.

Ні на які поступки польський уряд не йшов. Значно посилилися репресії. Польське студентство в 1911 р. стріляло в українських студентів і було вбито студента Коцка А., а в селі Жулині польський учитель вбив українського школяра І.Йоханчика за те, що той не хотів молитися польською мовою, і хоч Австрія ввела загальне виборче право, це не змінило відношення до українців . Так, знаменитий Генрик Синкевич завдав публічно образи українським студентам, які голодували у в'язниці, за що віденський суд його визнав винним, в 1911р. поляк Прушинський запропонував в спеціально виданій брошурці план - оточити Львів, як "столицю Польщі" польськими або сполонізованими селами, щоб не допустити "українізації " цієї польської "столиці" під час виборів до парламенту значно посилювався терор щодо українців. Українські посли на сеймові влаштовували обструкції - так, протягом десяти днів були зірвані засідання свистом пищалок, стукотом пультів, вереском дудок, а весь край лунав закликами: "На віча! На збори! Нехай живе загальне, рівне, безпосереднє, таємне голосування до краєвого сейму! Нехай живе український університет!"

Досвід політичної боротьби, яка розпочалася ще з кінця ХVIIIст. сформував не тільки високий рівень національної самосвідомості, але й певний досвід проведення її, що, зрештою, привело до перемоги в виборах, коли українські депутати відібрали у поляків 10 мандатів і провели в сейм 31 посла. Це і змусило прийняти деякі вимоги - певну реформу на виборах, відкриття в 1914 р. українського університету.

Але, що найважливіше, це сама громадянська активність українського населення, в пробудженні якого відіграли значну роль діяльність "Громад", товариств "Січ", "Просвіта" та активна діяльність української інтелігенції в цілому.

Сторіччями розділена Україна на Правобережну та Лівобережну все ж мала ту спільність, що українців на їх власних землях намагалися позбавити їх національної ідентичності, "розчинити" в панівних націях. І все ж, коли з'являлася хоч найменша можливість відродити свою неповторність, українці завжди вміли цим скористатись Як би глибоко не проникли в українське буття інонаціональні особливості, все ж помітними залишалися їх так би мовити вічні морально-психологічні національні риси. Це - індивідуалізм, нерозривно пов'язаний з вірою у свої власні сили та особистою відповідальністю та орієнтація на "багатоколосся" світової культури.

Саме в цьому можна вбачати той, на перший погляд, не зовсім зрозумілий колосальний сплеск національної самосвідомості та літературної, наукової і навіть технічної творчості, яку ми спостерігаємо в 20-х роках на теренах України. Це було нерозривно пов'язано з творчими пошуками в першу чергу в педагогічній, освітньо-виховній роботі. І як би зараз не зловживали "тотальним критицизмом", коли, справедливо критикуючи радянський політичний тоталітаризм, нерідко відкидають і ті цінності, що були запропоновані в ті часи, все ж слід звернути увагу на те, що А.С. Макаренко тією чи іншою мірою обґрунтував найголовнішу та на сьогодні, найсучаснішу проблему – проблему виховання неповторної людської особистості, орієнтованої на загальнолюдський "кларнетизм" /П.Тичина/.

Прокинувсь я - і я вже Ти:

Надо мною, підо мною

Горять світи, біжать світи

Музичною рікою.

І стежив я, і я веснів

Акордились планети.

Навік я взнав, що Ти не Гнів, -

Лиш Сонячні кларнети.

Як відомо, в роки "розстріляного відродження" 20-30 рр. в Україні було знищено 80% інтелігенції, в тому числі і освітницької, і освітньо-виховний процес був підпорядкований загальнорадянським ідеалам виховання покірного волі партії та уряду, універсально орієнтованого на "ідею комунізму, тобто загального, переважно тілесно-матеріального щастя. Тому таким нетерпимим було поняття "особисте життя" і домінуючим - "державно-супільне" /варто згадати хоча б драму Корнійчука "В степах України"/.

Сучасне повернення в світовий простір загальнолюдського буття, яке вимагає запропонувати свої власні здобутки в сфері спільного буття, змушує наших освітян звернути увагу не лише на прискорене засвоєння сучасних наукових, педагогічних, зрештою моральних цінностей та орієнтирів, але й приділити увагу тому, як вони "проросли" на нашому рідному терені. А це питання неможливо розв'язати, без виявлення традиційних ментальних національних особливостей, що і змушує нас звернутися до цих питань.

Якщо ж врахувати, що для української освітньо-виховної системи завжди провідними були морально-етичні питання, то як і сам курс етики, так і моральна проблематика в цілому повинна бути в полі зору кожного викладача. І якщо в вузах так званого гуманітарного профілю ці питання так чи інакше підіймаються, то в технічних вузах вони, на жаль, часто не стають помітними. А це, на мій погляд, неприпустимо, бо в умовах формування нової державності в першу чергу її особливість визначається не стільки технічним та матеріально-побутовим потенціалом, а новою свідомості її громадян. І поскільки старше покоління виховувалося в колі інших громадянських ідеалів не існуючої держави, то саме на освітній процес припадало основне навантаження формування нової громадянської свідомості.

Loading...

 
 

Цікаве