WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Місце і роль громадського виховання в педагогічному вченні - Реферат

Місце і роль громадського виховання в педагогічному вченні - Реферат

Усвідомлюючи те, що суспільне буття визначає хід і напрям виховання, його зміст і завдання, К.Д. Ушинський зазначав, що виховання може рухатись вперед тільки з рухом усього суспільства, тобто воно "не веде за собою історії, а йде за нею". А оскільки історія народу це "процес усвідомлення тієї ідеї, яка криється в його народності", то сам народ і його великі люди прокладають шлях у майбутнє: виховання тільки йде цим шляхом, і, діючи заодно з іншими громадськими силами, допомагає йти ним окремим особам і новим поколінням. На думку К.Д. Ушинського, громадське виховання, яке зміцнює і розвиває в людині народність, сприяє розвиткові народної самосвідомості, "воно робить сильний і благотворний вплив на розвиток суспільства, його мови, його літератури, його законів... словом, на всю історію" (там само, с. 101). У такому вихованні криється велика тайна удосконалення людської природи.

К.Д. Ушинський підкреслював, що громадське виховання тільки тоді будесправжнім, коли його питання стануть громадськими для всіх і сімейними питаннями дня кожного, бо організм нових поколінь у народі "носить у собі можливість збереження і дальшого розвитку історичного характеру народу". Педагог застерігав, що виховання може впливати на сімейний характер людини, але на характер народний - ні, тому ніхто немає права втискувати ідею народності у вузькі рамки нашого ідеалу. Людина, як би високо не була розвинена, завжди стоятиме нижче народу.

Автор закінчує свою статтю ствердженням: "де нема громадської думки про виховання, там нема громадського виховання" (там само, с. 103). Тобто громадське виховання, яке є складовою народності у вихованні, має бути створено самим народом, воно повинно стати результатом широкого обговорення його в періодичній пресі, і особливо педагогічній. Громадське виховання тільки тоді виявляється дійовим, коли його питання стають життєво важливими для всіх і пробуджують ініціативу самого народу.

З ідеєю про народність в громадському вихованні видатний Педагог тісно пов'язував обгрунтування ідеї народної школи як головної ланки загальної середньої освіти: "...Якщо де й має виявлятись народність, та, звичайно, вже в народній школі" (там само, т. 2, с. 63). В багатьох своїх статтях ("Питання про народні школи", "Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл", "Недільні школи", "Про засоби освіти через письменність", "Проект учительської семінарії", "Педагогічна подорож по Швейцарії" та ін.) К.Д. Ушинський ставить питання про необхідність загального і обов'язкового навчання. "Основою будь-яких тривалих поліпшень у народному побуті, основою будь-якого руху перед цивілізації сільського населення повинна обов'язково, неминуче бути народна школа, яка б, вносячи в наші села розумне початкове виховання, відкрила зір і слух, душу й серце народу урокам великих наставник людства: природи, життя, науки і християнської релігії... Заснуваннія народних шкіл у великих і малих селах - ось, на нашу думку, найнеобхідніше доповнення до "Положення 19-го лютого", - пише педагог-демократ у статті "Питання про народні школи" (там само, с. 58). Заснування народних шкіл у селах, на його думку, має бути "найбільшим державним питанням".

К.Д. Ушинський рішуче виступив проти дворян-кріпосників царських чиновників, які у своїх виступах заперечували можливість загальної освіти серед народу, посилаючись на те, що селяни не розуміють потреби в освіті і протидіють створенню шкіл. На противагу цьому педагог доводить: "хоч як мало розвинений наш селянин, але повірте, що й він легко зрозуміє: щоб бути хорошим волосним або сільським старшиною, займати будь-яку громадську посаду, щоб бути корисним членом сільської общини, щоб вести справу з поміщиком, з казною, з адміністрацією, щоб зрозуміти всі ті відносини, в які вступає тепер селянин, і зуміти розібратися в цих відносинах, - навчання необхідне. Повірте, що "Положення 19-го лютого" спонукатиме й тих селян, які досі через неуцтво (а почасти і з життєвого досвіду) Заперечували корисність школи, - спонукатиме віддавати свою останню копійку, щоб принаймні діти їхні з часом могли скористатися цілком перевагами нового положення" (там само, с. 59). Потребу в навчанні дітей, що пробудилася в сільському населенні або, принаймні, яка готова пробудитися в найвіддаленіших закутках Росії, К.Д. Ушинський вважає безсумнівним фактом.

К.Д. Ушинський спростував і демагогічні твердження представників реакційних кіл щодо фінансової сторони загальної освіти. Він підкреслює, що масове створення народних шкіл- "найвигідніша, иайтривкіша і найосновніша фінансова операція", бо хороша народна школа відкриває джерела народного багатства, збільшує розумовий і моральний капітал народу, без якого всі інші капітали мертві. "...Неуцтво народу коштує йому так дорого, що, без сумніву, самої річної непродуктивної плати за неуцтво досить, щоб заснувати пристойні школи по всій Роси і утримувати їх двадцять років", - доводить К.Д. Ушинський.

К.Д. Ушинський зазначає, що умови для створення народних шкіл в різних місцевостях неоднакові: одні можуть заснувати і утримувати прекрасні школи, дня других це буде важко, а для третіх і зовсім неможливо. З гіркотою він говорить про те, що яке-небудь білоруське сільце з десяти чи дванадцяти дворів звичайно не спроможне буде мати хорошу школу' "хоча й воно несе у шинок удвічі більше того, чого варте утримання пас і платить за своє неуцтво всім можливим здиршиками, мабуть, не менше, діж слід було заплатити хорошому вчителеві, який би, можливо, позбавив його жителів назавжди від усяких здирщиків і згубного впливу шинків" (там само, с. 60). Педагог підкреслює, якщо таке сільце не може утримувати пристойної школи, то це не означає, що така школа не повинна існувати в якому-небудь великоруському чи малоросійському селі, на триста чи на чотириста дворів, яке "за одне свято чи за один похід до станового або справника витратить більше, ніж коштує річне утримання найкращої школи". Палкий прихильник не тільки загального, а й обов'язкового навчання К.Д. Ушинський з обуренням констатує, що оброки, які платили кріпаки своїм панам, такі великі, що для утримання прекрасних шкіл вистачить десятої частки. "Третьої частки того, що, не доходячи до казни, потрапляло в кишені відкупників та їх численних команд - пише К.Д. Ушинський, - досить, щоб відкрити по всій Росії тисячі шкіл" (там само, с. 61).

Відомо, що ідея обов'язкового навчання, висунута К.Д. Ушинським, збудила сильну, протидію з боку деяких прогресивних журналів, яким не сподобалось слово "обов'язкове і примусове". К.Д. Ушинський вважає, що обов'язок навчати дітей є "найсправедливішим обмеженням батьківського деспотизму і найсправедливішою вимогою суспільства щодо окремої особи". "Хто має дітей, - наголошує він, - той зобов'язаний підготувати з них хороших, корисних членів суспільству, серед якого він живе. Якщо піддані держави зобов'язані утримувати війська, адміністрацію, суди, шляхи тощо, то так само зобов'язані вони давати освіту своїм дітям, бо це принаймні така сама державна потреба, як і всі інші" (там само).

К.Д. Ушинський був переконаний, що народна школа може широко і безперешкодно розвиватися лише тоді, коли про розвиток її дбатиме той самий народ, якому вона потрібна і чиї діти в ній навчаються. За К.Д.Ушинським, народна школа має бути народною справою, або, як він висловився, "чисто сімейною справою народу". Свою думку про те, Що розвиток народних шкіл треба віддати в руки самого народу педагог так аргументував: "Не забуваймо, що коли ми багато чого хочемо вчити простий народ, то є багато що. чого ми самі від нього навчилися. Не Забуваймо, що цей народ створив ту глибоку мову. глибину якої ми й досі ще не змогли виміряти: що цей простий народ створив ту поезію, яка врятувала нас від забавного дитячого лепету, на якому ми наслідували іноземців: що саме з народних джерел ми поновили всю нашу літературу і зробили її гідною цієї назви: що цей простий народ, нарешті, створив і цю велику державу, під захистом якої ми живемо" (там само, т. 2, с. 200; курсив наш - Є.М., П.К.). Щодо вищих верств населення, адміністрації, то, на його думку, вони повинні сприяти шкільній справі "тільки переконанням роз'ясненням, прикладом і, нарешті, матеріальною або інтелектуальною допомогою"; примусу, заборони, регламентації і подібних до цього заходів з їх боку не повинно бути. Як приклад того, яких успіхів можна Досягнути таким чином, К.Д. Ушинський наводить Олександрівське земство (Катеринославська губернія), де велику роботу по створенню народних шкіл провів відомий педагог і методист початкової освіти, послідовник К.Д. Ушинського М.О. Корф.

Педагог розумів, що в деяких місцевостях тяжка бідність селян не давала змоги навіть і подумати про школу. "Зрозуміло, - пише він, - щу там, де селянин ледве може прогодувати своїх дітей, та й то не чистим хлібом, а наполовину з лободою, соломою чи половою - важко виникнути школі" (там само, с. 192). З радістю К.Д. Ушинський повідомляє, що саме усвідомлення настійної,потреби в освіті Простого народу спонукало освічену частину земств роз'яснювати народу потребу школи і сприяти заснуванню шкіл. Але земства не мали б успіху в цій справі, коли б назустріч йому не йшло із самого середовища народу пробуджене усвідомлення потреби в освіті, покликане до життя реформами. К.Д. Ушинський підкреслює, що створення народних шкіл йде найприроднішим чином, з прямих своїх джерел, а саме: "з розуміння народом необхідності освіти для життя і з теплого джерела любові батьків до дітей, яких батьки хочуть підготувати до життя, кращого за те, яким вони самі жили" (там само).

Loading...

 
 

Цікаве