WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Місце і роль громадського виховання в педагогічному вченні - Реферат

Місце і роль громадського виховання в педагогічному вченні - Реферат

Реферат на тему:

Місце і роль громадського виховання в педагогічному вченні

Наближається ювілей видатного вітчизняного педагога К.Д. Ушинського, педагога-демократа, мислителя, громадського діяча, творця одної школи, чиї ідеї не втратили своєї сили і в наш час, а навпаки, сприяють розвитку сучасної педагогічної думки" Велич К.Д. Ушинськогое тільки в тому, що він відкрив нові шляхи розвитку педагогічної науки, підняв її на якісно новий щабель, а в тому, що його прогресивні педагогічні й використовувались, використовуються і використовуватимуться для досконалення процесу навчання й виховання. Гуманізм, демократизм, турбота про загальне благо, патріотизм, зв'язок школи з народним життям, виховуюче і розвиваюче навчання, освітнє і виховне значення рідної мови, праця і виховання - всі ці думки продовжують жити і сьогодні і тому особливо близькі нам.

Справді, багатьом його ідеям з проблем педагогіки, психології, людинознавства судилося довге життя. Оскільки сьогодні гостро постала проблема реформування освіти на національному грунті, формування у молоді національної самосвідомості, ми й вирішили звернутися лише до о аспекту педагогічного вчення видатного педагога, як проблема народної школи та рідної мови, бо, на наш погляд, вона є найболючішою сьогодні. Збереження мови і культури набуває зараз такої ж значушою важливості, як і екологія.

Відомо, що російський царизм довгий час тримав російський народ і всі народи, що проживали на її території, у неуцтві, у ХІХ ст народна освіта була однією з найважливіших соціальних проблем а в кінці 50-х-початку б0-х років питання освіти, навчання Й виховання набули особливої гостроти. Як влучно висловився М. Драгоманов, "вся історія шкіл в Росії за останні сто років є не що інше, як бійка уряду з народом освітою та видумки як би не дати людям вчитись, - особливо мужикові не дати вчитись навіть просто азбуки" (М. Драгоманов. Народні шкоди на Україні //Громада. Українська часопись. -1878. - № 2. - С. 123).

Після скасування в Росії кріпосного права достало питання про реформу системи народної освіти, про нові підходи в розв'язанні актуальних питань навчання й виховання широких кіл трудового народу в умовах розвитку капіталістичних відносин. Першим, хто виступив з гострою критикою станово-кріпосницької системи освіти й виховання, хто "поглянув на справу виховання з філософського погляду і побачив у ньому не питання шкільної дисципліни, дидактики або правил фізичного виховання, а найглибше питання людського духу - "питання життя", був М.І. Пирогов (див.: К.Д. Ушинський. Вибр. твори: У 2-х т. - К., 1983. - Т. І. - С. 144). У своїй статті "Педагогічні твори М.І. Пирогова" К.Д. Ушинський стверджує, що справді це було не тільки "питання життя", а й "найбільше питання людського духу", тому, на думку педагога, якщо філософське розв'язання цього питання може вагатися, може бути відкладуване, то у практичній сфері виховання розв'язання його потрібне негайно. "Нові покоління, - каже К.Д. Ушинський, - з'являються на світ божий, ростуть і вимагають від нас виховання, а виховання вимагає від нас певного напряму, певної мети, певного переконання" (там само).

Славнозвісний хірург, що зазнав "і європейської слави, і севастопольських тривог", своїми першими словами про виховання, за свідченням К.Д. Ушинського, "збудив педагогічну думку. яка спала у нас до того часу". Дійсно, своїм палким виступом М.І. Пирогов розбудив прогресивну громадськість країни. Вперше в Історії Росії соціально-педагогічні проблеми стали предметомсуспільного обговорення. Передові люди суспільства намагалися знайти шляхи розв'язання соціальних проблем виховання й освіти, знайти відповідь на "питання життя" . Цю відповідь на питання, що поставив перед суспільством М.І. Пирогов, Д Костянтин Дмитрович Ушинський - педагог-філософ, педагог-психолог, педагог-теоретик, видатний мислитель свого часу. Саме він показав, як треба виховувати і кого треба виховувати; він визначив і напрям, і мету виховання; він намітив широку програму реформ всієї системи освіти.

Свої думки щодо загального характеру шкільної освіти і виховання К.Д. Ушинський висловив у своїй статті, яку опублікував у 1857 р. "Про народність у громадському вихованні". Спираючись на аналіз раціональних особливостей громадського виховання у різних народів ^вропи, педагог розкриває дуже важливу закономірність у розвитку освіти, яку він називає принципом народності освіти. На думку К.Д. Ушйнського, незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів /предмети навчання, організація навчального процесу, дидактичні прийоми, закони шкільної дисципліни), у кожного з них "своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети". Німецька педагогіка - наука суто німецька. Ідеал виховання німецької педагогіки - "найсправжнісінький німець", який прагне до всебічності і системності знань. Розвиток характеру для німецької педагогіки - питання другорядне. В англійському вихованні головну увагу спрямовано на освіту і зміцнення характеру, бо характер, звичка володіти собою відзначає всякого справжнього джентельмена. Громадська освіта тут є справою приватною, а втім, можливо, - робить висновок К.Д. Ушинський, - ніде виховання не пройняте так національним характером, як в Англії. Виховання у англічан вийшло з історії народу і встановлювалось цілком самостійно, тому й характер народу такий, як і характер його виховання. Для французького виховання, на противагу німецькому, яке шукає розумового розвитку, і англійському, яке все спрямоване на формування характеру, головною метою є передача технічних знань. Технічні навчальні заклади Франції є найкращими в Європі. Розкриваючи характеристичні риси громадської освіти різних народів, їх ідеали виховання, видатний педагог приходить до висновку, який мав неабияке значення у підготовці до проведення реформи освіти в Росії, а саме: оскільки історичні умови життя народів різні, то й системи народної освіти різних народів будуть мати відмінності, тобто "основи виховання і мета його, а значить, і головний його напрям різні в кожного народу і визначаються народним характером" (там само, с. 89). У кожного народу своя особлива національна система, яка склалася під впливом певних факторів історичного розвитку, а тому запозичення одним народом У іншого виховних систем є неможливим. Виховні ідеї кожного народу, -пише К.Д. Ушинський, - проникнугі національністю більше, ніж будь-що інше, проникнуті до такої міри, що неможливо й подумати перенести їх на чужий грунт, і не дивувалися б тоді, чому, переносячи ці ідеї до нас, ми переносимо тільки їх мертву форму, їх знеживлений труп, а не їх живий і оживлюючий зміст" (там само, с. 148).

Не тільки шкільне виховання становить усе виховання народу: релігія, природа, сім'я, перекази, поезія, закони, література - все з чого складається історичне життя народу, - становлять справжню школу виховання. Тому виховання, побудоване на абстрактних чи іноземних началах, буде діятии на розвиток характеру набагато менще, ніж система, створена самим народом. "Як не можна жити за зразком іншого народу яким би принадним не був цей зв'язок, так не можна виховуватись за чужою педагогічною системою, яка б вона не була струнка і добре обдумана Кожний народ щодо цього повинен випробувати свої власні сили" (там , само, с. 102-103). Загальною дня всіх народів є наука, але не для всіх народів - зазначає педагог, - і не для всіх людей вона становить мету і результат життя. Видатний педагог поставив і таке важливе питання: чи повинне виховання, вивчивши доручений йому характер, "взяти його природні особистості і основу своїх дій", чи не звертати уваги на природні задатки а "створювати на свій власний зразок другу природу для людини".

Спираючись на науково-антропологічні знання та природознавчі дані, К.Д. Ушинський стверджує, що сила характеру, незалежно від його змісту, - "скарб, який нічим не замінюється". Вона черпається тільки з природних джерел душі, а тому виховання повинно над усе "берегти цю силу як основу всякої людської гідності". Але вся сила сліпа, бо "все вирішується нахилами людини і тими переконаннями, які набули в ній сили нахилів" (там само, с. 99). Природжені особливості нервової системи не можуть бути знишені вони лише можуть бути змінені вихованням. "Та хоч які різноманітні людські типи в освічених народів, - пише К.Д. Ушинський, - природа завжди встигає в незліченних характеристичних рисах у зовнішності людини висунути на перший план рису народності, Зовнішність може бути кращим доказом, що і в душі людини риса національності корениться глибше за всі інші" (там само, с. 97).

Видатний мислитель приходить до висновку, що "є одна лише Загальна для всіх успадкова схильність, на яку може розраховувати виховання: це те. що ми звемо народністю" (там само, курсив наш - Є.М., П.К.). Почуття народності К.Д. Ушинський вважає таким сильним у кожної людини, що "в час загибелі усього святого і благородного воно гине останнім". Навіть люди, які оселились на чужині, через багато .поколінь вони можуть забути ім'я своєї батьківщини, але носити в собі її характер, "поки невпинні припливи нової крові, нарешті, не згладять його Отак глибоко і сильно, стверджує педагог, укорінюється елементнародності в людини. А тому, на його думку, народність і виступає єдиним джерелом життя народу в історії. Вслухаємося в слова педагога-психолога: "Кожному народові судилося відігравати в історії свою особливу роль, і діадо він забув цю роль, то повинен зійти зі сцени: він більше не потрібний... Народ без народності - тіло без душі" (там само, с. 100).

Loading...

 
 

Цікаве