WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховні можливості мистецтва у морально-естетичному розвитку старшокласників - Реферат

Виховні можливості мистецтва у морально-естетичному розвитку старшокласників - Реферат

Так, розвинуту особистість у морально-естетичному плані характеризує наявність гуманістичних якостей і почуттів, що складають морально-естетичну свідомість: сталий інтерес до мистецтва, вихований художній смак, розвиненість творчих здібностей, грамотне судження про твори мистецтва, можливість самостійно і об'єктивно оцінювати його моральний зміст і, як результат, - будувати, своє життя адекватно вищим нормам людської моралі і естетичної довершеності.

Окремі психолого-педагогічні дослідження підкреслюють, що мотивом для сприйняття творів мистецтва у школярів старшого віку виступає морально-естетична потреба, що спирається на наявність механізмів морально-естетичної свідомості: почуттів, переживань тощо і служить поштовхом їх оновлення. Психологи справедливо стверджують, що у старшому шкільному віці "спостерігається поступовий перехід до такого засобу задоволення потреби, як цілеспрямована діяльність. Вона репрезентує вищий рівень пізнавальної потреби і пов'язана не тільки з розвитком інтелектуальної сфери старшокласників, але і з формуванням особистості в цілому".

Певну роль у морально-естетичному осягненні мистецтва старшокласниками відіграє художня критика, до завдань якої входить: подання вірної оцінки твору мистецтва, розкриття його художнього значення, морально-естетичної цінності тощо. Але використання таких матеріалів потребує особливої обережності, щоб офіційна критика твору, що передає процесу морально-естетичного осмислення, не заважала індивідуальному сприйняттю старшокласника і не впливала на його власний пошук [ 2, 31].

Узагальнення викладених наукових положень дозволило створити модель морально-естетичного виховання старшокласників засобами світової художньої культури. Вона об'єднує наступні структурно-змістові компоненти: подив – пізнання – творчість.

Процес пізнання передбачає передачу інформаційного матеріалу і представляє собою інтелектуально-пізнавальний процес накопичення знань, вмінь оперувати ними, навичок висловлювання власних оцінночних суджень. Художні твори на даному етапі виконують високу роль носія просвітництва та освіти. В процесі пізнання у молодих людей формуються оцінювання, судження та морально-естетична свідомість.

Етап творчості виступає результатом новоговиховного процесу і розглядається як віддзеркалення у власній художньо-творчої діяльності учня, його морально-естетичних якостей, як вміння старшокласника вступати до процесу творчої діяльності. Це може бути як спілкування з приводу творів мистецтва, так і виконання конкретних творчих справ.

Особливість означеної моделі полягає в тому, що всі її компоненти можуть мати позачасовий характер, тобто діяти як в межах одного уроку, так і постійно в повсякденному житті, при умові, що особистість буде розвивати власну емоційну чуттєву сферу до того ступеня довершеності, коли навколишня краса постійно викликатиме щирий подив і бажання пізнати її, а творче натхнення виступить невід'ємною потребою життєдіяльності особистості.

В останні роки до системи загальної освіти інтенсивно входять новаторські удосконалення: з'являються навчальні заклади типу ліцеїв, гімназій, колежів, створюються альтернативні програми, авторські школи (В.Біблер, Д.Лебедєв, Л.Рубельський, М.Щетинін та інші). Засновані на тих чи інших педагогічних принципах вони не претендують на загальну обов'язковість та єдність існування, але спільною ознакою кожного з таких проектів являється визначення мистецтва та художньої творчості дітей педагогічною концепцією майбутнього. Виходячи з їх наукової та практичної значимості, наводимо приклад одного з таких проектів.

У науково-практичній лабораторії В.Біблера розроблена концепція "школи діалогу культур". Вона ґрунтується на теорії положення про те, що шкільне навчання і психологічне засвоєння знань повинні покладатися на особливості мислення людини на початку ХХІ століття та форми її діяльності. На думку авторів групи, сучасне мислення будується за схематизмом культури, тобто, коли вищі досягнення людського мислення, свідомості буття вступають до діалогічного спілкування з попередніми формами культур (античності, середніх віків, нового часу) і тим самим створюють ситуацію зустрічі унікальних і неповторних особистісних феноменів. У ХХІ століттті навіть ціннісні та духовні спектри різних форм культур ( Захід, Схід, Європа, Азія, Африка, чи в межах самої західної культури – античне, середньовіччя, ново часове мислення ) затягуються до одного культурного простору, до одної свідомості і мислення, вимагаючи від людини не однозначного вибору, а постійного духовного поєднання, взаємопереходу, глибинного спору навколо відповідних точок подиву і " вічних питань буття". І в цьому – у діалозі різних культурних смислів – сутність сучасного поняття, сучасної логіки мислення [3, 33-38 ].

Запропонована і експериментально розроблена цією групою "школа діалогу культур" заснована на:

- визначенні діалогу як сутності та смислу засвоєних і творчо сформованих понять;

- розгортанні діалогу культур у контексті сучасної культури навколо головних питань буття, головних точок подиву людського роздуму;

- створенні у свідомості учнів діалогу між творцем і теоретиком, як основи реального розвитку творчого мислення.

Концепція "Школи діалогу культур" на початку ХХІ століття передбачає розвиток мислення і діяльності особистості протягом 12років навчання: вона повинна пройти шлях від "точок подиву" у молодших класів, через діалог з основними історичними культурами у підлітків та старшому віці до вміння випускників самостійно організовувати діалоги між класами, поколіннями, культурами тощо.

Упорядковуючи теоретичні положення щодо виховного впливу мистецтва на старшокласників, ми констатуємо необхідність залучення шкільної молоді до творів світової художньої культури, з метою виховання в них морально-естетичних якостей. При цьому, концептуально важливим вважаємо дотримання навчально-виховної моделі – подив – пізнання – творчість. Ми вважаємо, що практичну цінність як результат одночасна модель маємо за умов художньо-педагогічного спілкування.

Література:

  1. Выготский Л.С. Психология искусства /Под ред. М.Ярошевского. – М.: Педагогика, 1987. – 344 с.

  2. Каган М.С. Роль и взаимодействие искусств в педагогическом процессе //Искусство в школе. – 1998. - №4. – с.28-32.

  3. Ражников В.Г. Три принципа новой педагогики в музыкальном обучении //Вопросы психологии. – 1998. - №1. С.33-41.

  4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-тм т., Т. 3. - К.; Рад. шк., 1977. - 670 с.; т. 4. - 1976. - 640 с.

  5. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей //Избр. труды: В 2 т. – Т.1. – М.: Педагогика, 1995. – С. 42-222.

Loading...

 
 

Цікаве