WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антропологічна екологія в освітньому процесі - Реферат

Антропологічна екологія в освітньому процесі - Реферат

Однак, не дивлячись на заходи, які розпочинаються світовим співтовариством, руйнівні тенденції продовжують зростати. Неодноразові спроби зняти хоча б частину глобальних проблем суто технічним способом успіхом не увінчалися, вони продовжують загострюватися. Стає очевидним, що в рамках технократичної парадигми розвитку суспільства і всіх його підсистем подолання цивілізаційної кризи неможливо. Необхідно шукати нові концептуальні підходи й нові моделі розвитку.

Такі підходи на початку ХХ ст. зародилися у вигляді ідеї ноосфери, концепція якої обгрунтована в працях В.І. Вернадського, Леруа, Тейяр де Шардена. Ще раніше ідеї, близькі до ноосферної висловлювались багатьма вченими і мислителями: космізм О. Гумбольдта і Р. Штайнера, російський космізм початку ХХ ст. (В.С. Соловьов, М.О.Умов, М.Ф. Федоров, П.О.Флоренський, К.Е. Ціолковський, О.Л. Чижевський та ін. ), пізніше - філософія О. Швейцера. В їх працях піднімались проблеми єдності людини і природи, космічної суті людини, його космічної місії і космічних масштабів його діяльності. Найбільш повно ідеї ноосфери відображені в працях В.І. Вернадського про роль біосфери і ноосфери в історії Землі. Ці ідеї сьогодні розробляються великою групою вчених: Л.Андерсон, Д.Беккєр, М.Мойсєєв, О.Яншин, О.Урсул та ін.

В 1987 р. в Доповіді Міжнародної Комісії ООН були пропоновані основні положення концепції стійкого (допустимого самопідтримуючого) розвитку. Стійкий розвиток - це модель розвитку глобальної екосистеми - біосфери, при якому зберігається динамічна рівновага між окремими її підсистемами (природа, соціум, геосистеми). Його провідна ідея - екологічний імператив: правильне і дозволене тільки те, що не порушує природної рівноваги. В 1992 р. Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро, прийняла програму "Повістка дня на ХХІ століття" і затвердила її як керівництво до дії для усіх країн планети на ХХІ ст. [4]. Серед основних положень концепції прозвучало й те, що людство здатне надати розвиткові світової цивілізації стійкий і довговічний характер, з тим, щоб воно відповідало потребам людей, які живуть сьогодні і не позбавляло цього майбутні покоління. На її основі розроблені і здійснюються концепції стійкого розвитку ряду країн світу. Ця ідея активно розвивається й в Україні.

Філософське осмислення ситуації дозволяє вважати, що цивілізаційні проблеми мають антропологічний характер і зв'язані з філософією і психологією технократичного суспільства. Чисельні дослідження показують, що споживацьке мислення людини, яке формувалося тисячоліттями, роздвоєння колись єдиної культури, дисгармонія в розвитку її окремих частин, дегуманізація і технократизм - ті глибинні причини, які лежать в основі кризи відносин в системі "суспільство-людина-природа", а решта - забруднення навколишнього середовища, збереження біорозмаїття, могутній антропогенний вплив на ландшафт - лише наслідок. Екологічна криза - це перш за все криза світогляду, мислення і свідомості, криза особистості, яка ставить свої індивідуальні пріоритети понад усе, і криза цього взірця культури [5-7].

Таким чином, без спеціальних заходів, тривалого цілеспрямованого виховання і формування відповідної громадської думки, екологічної свідомості і екологічної культури переорієнтувати людство на нові пріоритети неможливо. У зв'язку з цим, нині, як ніколи зростає роль системи освіти. Однією із її стратегічних завдань стає завдання формування нового загальнопланетарного мислення і екологічної культури окремої особистості і суспільства в цілому. У 60-х роках нашого століття в освіті робляться спроби вирішити це завдання в рамках безперервної екологічної освіти - освіти, яка зв'язується головним чином, з оволодінням різнобічними знаннями в природному середовищі, з набуванням умінь і досвіду вирішення екологічних проблем, передбачення можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності та їх попередженням, потребою в постійному спілкуванні з природою, турботою про її збереження, з громадянською відповідальністю за її стан [8].

На глобальному рівні усвідомлення важливості екологічної освіти в формуванні екологічної культури, як передумови стійкого розвитку цивілізації, відбулося в кінці 50-х років нашого сторіччя. Ці ідеї міцно увійшли у свідомість світової громадськості, про що свідчать міжнародні і міждержавні документи та законодавчі акти, чисельні документи комісій ЮНЕСКО-ЮНЕП, матеріали і резолюції міжнародних конференцій і робочих нарад, завдяки яким екологічна освіта зайняла гідне місце в педагогіці і стала об'єктом міжнародного співробітництва. Важливим моментом осмислення значущості екологічної освіти, його змісту і необхідності інтернаціонального впливу в його становленні стали міжнародна робоча нарада з проблем освіти в галузі навколишнього середовища (синонім "екологічна освіта") (Невада, 1970 р.), на якій були визначені нові підходи до трактування екологічної освіти і принципи розробки її змісту та Міжнародній конференція в Стокгольмі у 1972 р., на якій в рамках міжурядових структур була створена Міжнародна програма з проблем навколишнього середовища (ЮНЕП) і мала юридичні повноваження. Етапними моментами в формуванні концептуальних підходів до становлення і розвитку екологічної освіти стали конференції в Тбілісі, Красноярську, Москві [9].

В управлінні екологічною освітою згідно із загальною теорією управління одне з головних місць займає функція планування. В Україні загальні орієнтири розвитку екологічної освіти визначили Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) і Концепція національного виховання, розроблена Міністерством освіти України. Згідно з цими документами передбачається досягти якісно нового рівня вивчення природничих наук, оптимального поєднання гуманітарної і природничої складових освіти, формування у дітей і молоді екологічної культури, любові до рідного краю. Тому екологічна освіта набуває загальнодержавного, міжнародного значення. Її мета витікає із сучасного розуміння її сутності, визначеної колективними зусиллями спеціалістів багатьох країн світу, рекомендацій міжнародних форумів з даної проблеми, специфіки розвитку та потреб нашої держави.

Пріоритетними положеннями концепції екологічної освіти в Україні є такі: екологічна освіта виступає як засіб збереження і розвитку людини, продовження людської цивілізації, необхідна умова відродження нашої держави - України; екологічна освіта спрямована на формування екологічної культури, якій притаманні не споживацьке ставлення до природи, а дотримання розумності та гуманності у взаємовідносинах людини, суспільства й природи, на різнобічну підготовку підростаючого покоління, яке у майбутньому зможе вирішувати екологічні проблеми на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, керуючись національними гуманістичними ідеалами й традиціями.

Конкретні завдання щодо екологічної освіти визначені у навчальних програмах з основ наук для відповідних рівнів освіти. Але вони, на наш погляд, не є досконалими. Ми згідні з позицією М.Дробнохода і Ф.Вольвача, що в цих програмах ще на жаль "має місце диспропорція між винятково природничим змістом цих документів і постульованим завданням екологічної освіти в гуманітарній сфері". На сучасному етапі українському суспільству необхідний новий підхід до вирішення проблеми екологічної освіти, якій відрізняється від існуючого тим, що головною ідеєю є не тільки акцентування уваги учнів та студентів на формуванні насамперед системи конкретних екологічних уявлень, а й світоглядних цінностей, культури, етики, "тобто всього того, що недавно було прерогативою дисциплін суспільно-гуманітарного циклу. Тому існує потреба замінити існуючу еколого-освітню парадигму на таку, яка була б максимально закорінена в гуманітарну сферу - культуру, традиції і звичаї нашого народу" [10].

Ми впевнені, що екологічна освіта та виховання можливі лише при умові, якщо зміст навчальних дисциплін сприяє розвитку екологічно ціннісних орієнтацій, тобто допомагає усвідомити неперехідну цінність природи для задоволення матеріальних, пізнавальних, естетичних і духовних потреб людини; зрозуміти, що людина – це частина природи, її призначення – пізнати закони, за якими живе й розвивається природа, і в своїх діях керуватися цими законами; зрозуміти необхідність збереження усього розмаїття життя; розкрити сутність екологічних катаклізмів, що відбуваються, зрозуміти сучасні проблеми екології й усвідомити їх актуальність як для усього людства, так і для кожної людини окремо, викликати прагнення брати особисту участь в подоланні екологічної кризи, в рішенні екологічних проблем.

Література:

1. Моисеев Н.Н. Нравственность и феномен эволюции. Экологический императив ХХI века // Общественные науки и современность.- 1994.- №6.- С.131-139.

2. Сытник К.М., Брайон А.В., Гордецкий А.В. Биосфера, экология, охрана природы (справочное пособие).-Киев: Наукова думка,1987.-523 с.

3. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології / Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 688 с.

4. Программа действий. Повестка дня на ХХІ век и другие документы конференции.в Рио-де-Жанейро в популярном изложении: Пер. С англ. / Сост. М.Кинг. Центр "За наше общее будущее". Женева, 1993.-70 с.

5. Степин В.С. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации.-М., 1994.- 274 с.

6. Brennan M.J. Curriculum for the Conservation of People and their Environment // The Journal of Environmental Education .- 1986.-V.1.- №4.

7. Урсул А.Д.Перспективы экоразвития.- М.: Наука, 1990.-269 с.

8. Моисеев Н.Н. Историческое развитие и экологическое образование.- М.:МНЭПУ, 1995.-56 с.

9. Червонецкий В.В. Экологическое образование в школах развитых стран: вопросы теории и практики.- М.: Центр "Экология и образование".- 1992.- 96 с.;

10. Дробноход М., Вольвач Ф. Екологія як навчальна дисципліна: проблеми методології та змісту // Вересень.- №2.- С.13-32.

Loading...

 
 

Цікаве