WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історико-соціальний зміст екологічної освіти - Реферат

Історико-соціальний зміст екологічної освіти - Реферат

Реферат на тему:

Історико-соціальний зміст екологічної освіти

З часу появи терміну "екологія" і визначення його суті пройшло майже 150 років. Хоча задовго до цього в науковій і популярній літературі утверджувались різні поняття і трактування, які розкривали зміст майбутньої галузі науки, звичайно не передбачаючи, при цьому, її практичний зміст і надзвичайно велику актуальність для людини як біологічного виду і для природи в цілому. В цьому відношенні варто пригадати помисли і роздуми філософів-натуралістів стародавніх Риму та Греції, а також праці Ж.Л.Бюффона, Ж.Б.Ламарка, Дж.Кеттона, К.Ліннея, Ф.К.Рульє, О.Гумбольдта, Е.Зюсса і багатьох інших вчених-природодослідників, які створювали основи сучасного розуміння проблем екології, біосфери, біорізноманіття і т.д.

Рівень і характер стосунків людини і природи сьогодні визначений терміном "соціоекологія", в розуміння якого вкладений широкий діапазон таких взаємовідношень на рівні матеріально-енергетичному, інформаційному, соціальному і т.д. Такий комплекс існуючих соціоекологічних проблем вже знайшов своє відображення в багаточисельних наукових дослідженнях та публікаціях, в міжнародних та регіональних конференціях і семінарах, в постановах урядів і парламентів різних країн світу, в рішеннях міжнародних організацій в межах ООН, НАТО, ЮНЕСКО та інші. (Программа действий, 1993; Голубець, 1997; Екологічна політика в Українї, 2001). Одним з важливих рішень в Україні було введення в навчальні програми ВУЗів багатьох спеціальностей, курсів з основ екології, соціоекології та охорони природи, які читаються в різних комбінативних варіаціях і кількісних (стосовно годин) співвідношеннях. Це обумовлено давно назрілою необхідністю оцінки сучасного рівня розвитку суспільства, стану природного середовища та завдань екологічної освіти.

Початковим і необхідним складовим елементом програм соціоекологічної спрямованості вузів може бути запропонований курс історичної соціоекології (Рековець, Панасенко, 1995)[1]. Метою і основним завданням запропонованого курсу є з"ясування принципів оптимізації взаємодії в системі природа-суспільство на основі пізнання історично сформованих законів і положень їх спільного розвитку, що складає термін біля 1 мільона років. Тематично програма спрямована на вирішення одного з найважливіших завдань суспільства – оптимальне існування людини при одночасному забезпеченні відновлюючих властивостей природи. Досягнення такої мети є можливим і найбільш ефективним на засадах історизму з визначенням існуючих напрямів біосоціального розвитку та тенденцій в динаміці таких стосунків в майбутньому.

Реалізація програмних завдань курсу історичної соціоекології передбачає розкриття особливостей історичного процесу формування людини як біологічного виду, починаючи з появи роду Homo, формування соціальних стосунків, дії всезростаючого тиску людини і суспільства на оточуюче середовище – як єдине джерело існування людей. В різні історичні та геологічні епохи діяли різні механізми та чинники, які визначали специфіку і складність взаємодії в ланцюгу людина–суспільство–середовище в залежності від рівня еволюційної сформованості представників роду Homo (як біологічного виду), рівня становлення соціальності взагалі та соціальної структури (як надбудови), особливостей розвитку ландшафтно – кліматичних умов в різних широтних зонах. Тобто дія певних факторів в залежності від часу та рівнів прогресивного розвитку обумовили характер стосунків людини і природи на рівні сформульованих в наш час законів та закономірностей, які є визначальними при прогностичному моделюванні розвитку природи і суспільства в майбутньому. (Сминтика, 2001)

Фактологічною основою запропонованого теоретичного курсу є досить багаті дані з історії розвитку людини і суспільства на території України і прилеглих регіонів. Це переважно всесвітньо відомі і унікальні пам'ятники палеоліту часу неоплейстоцену, які увійшли до фундаментальних основ світової археологічної науки, а також багаті матеріали з голоценових поселень історичних епох мезоліту, неоліту, бронзи і т.д. На сьогодні переважна частина таких пам'ятників і захоронень є добре вивчена, чітко стратифікована, охарактеризована як фауністично, так і з погляду багатства матеріальної культури (Гладилин, 1976).

Практично вся територія України, а особливо її південна частина, охоплена відомосцями про суспільно-екологічну ситуацію від часів першої появи людини в ранньому неоплейстоцені до сьогодні. В даному контексті ще раз важливо наголосити на ролі і значенні періодичних похолодань (зледенінь) в другій половині плейстоцену як стимулюючого фактора в розвитку суспільства, чинника, який забезпечував процес поступального і все більш гнобливого впливу людини, а потім і суспільства на середовище свого існування. Суттєвим також є динаміка співвідношення у часі залежного або напівзалежного існування людини від умов, яка досить тісно пов'язана з розвитком і вдосконаленням матеріальної культури людини, особливо виготовлення знарядь праці, які виступають як посередник між людиною і природою. Такий процес теж підлягав під вплив певних закономірностей і мав зонально-регіональну приуроченість, що в кінцевому рахунку привело до формування суспільств з різним ступенем розвитку. Тобто врахування цих та інших особливостей в історичному процесі є відображенням взаємного впливу в тандемі людина – природа, що зафіксовано сьогодні в етнічних та расових відмінностях людей на Планеті.

Оригінальні матеріали та дані біосоціального аналізу, які спираються на принципи історизму, дозволяють трактувати курс історичної соціоекології як невід'ємну складову частину сітки предметів екологічного циклу, які читаються сьогодні в навчальних закладах України. На наш поглад, такий курс може включати як мінімум 5 – 7 загальних або основних тем з можливим більш детальним їх поділом відповідно до кількості годин (10 – 14 годин теоретичного викладу).

Критерії визначення таких тем, на наш погляд, теж повинні базуватись на історичній (геохронологічній) основі і відображати поступальність і спадкоємність процесу пізнання людиною природи. Інші критерії, як наприклад стадії формування видів роду Homo, або рівні розвитку матеріальної культури (епохи) і класифікація знарядь праці, або характеристика і стан природного середовища і т.д., теж є виправдано прийнятними для формування теоретичного курсу.

Що повинно переважати в даному курсі, біологічне або соціальне? Доказаним є факт посилення соціального в історичному процесі становлення суспільства, але на перших стадіях формування давніх видів роду Homo (H.habilis, H.ergaster, H. (Pithekanthropus) erectus) домінуючим був біологічний фактор (Condil, Sloan, 1997). Адже вдосконалення знарядь праці – це теж період тривалого історичного часу, який, наприклад, для кам'яних знарядь тривав біля 1 мільона років, практично до епохи бронзи. Тобто паралельний біосоціальний процес відбувався з різною інтенсивністю його складових елементів в різні часи. Відносна стабілізація процесу еволюції H.sapiens супроводжується надзвичайно бурхливим розвитком соціальної складової, що вичступає як закономірність даного процесу з оберненою пропорційністю.

Немає сумнівів у тому, що накопичені дані про людське суспільство і його стосунки з природою повинні базуватися на знаннях про еволюцію різних видів людей роду Homo, що слід розглядати як першу тему курсу історичної соціоекології. Розкриття біологічної сутності цього питання повинно бути обов'язковим для спеціалістів – біологів і досить бажаним для фахівців інших спеціальностей. Філогенетично рід Homo тісно зв'язаний з австралопітеками (Australopithecus), які існували в період від 4 до 1,5 млн років переважно на території, Південної та Східної Африки. Основні напрямкі морфологічної еволюції видів цих родів були спрямовані на утвердження так званих ознак гомінізації, тобто це прямоходіння і перенесення центру ваги тіла на тазовий пояс, S – подібний хребетний стовп, зміни в співвідносних розмірах довжин кінцівок, тулубної частини тіла, лицевої і мозкової частин черепа, а також особливості будови і розміщення пальців, зміни зубної системи, поява кісткового підборіддя і інші. Такі зміни пов"язані, перш за все, із зміною середовища існування. Австралопітеки і люди (на відміну від їх попередників) освоювали відкриті (не заліснені) простори суші, домінування яких було результатом загального потепління і аридизації клімату, починаючи з другої половини пліоцену. В даному випадку чітко можна прослідкувати тісний взаємозв'язок морфології, функцій і умов існування, що складає основні засади еволюції взагалі як адаптивного процесу. З погляду екологічного – це є перехід від стенобіонтності (обмежені умови існування) до еврибіонтності, тобто більш широкого екологічного простору для еволюції видів. На той час стосунки між австралопітеками і середовищем були відносно простими, натуральними і безпосередніми.

Австралопітеки і перші люди морфологічно майже не відрізнялися між собою і основним критерієм в означенні роду Homo є виготовлення знарядь праці. Це були перші найбільш примітивні кам'яні знаряддя – олдувайські. Творцем цієї матеріальної культури були перші люди Homohabilis – людина вміла, яка існувала в період від 1,5 до 1 млн років тому назад. Власне з цього часу, коли знаряддя праці починають виступати як посередники між людиною і природою, і починаєтьтся опосередкований вплив людини на середовище існування, починається процес підкорення людиною природи шляхом зміни кількісних показників складових її елементів. В майбутньому ці кількісні характеристики перетворяться в якісні і процес гноблення природи буде поглиблюватись.

Вид H.habilis, який деякі вчені відносять до австралопітеків, мав локальне поширення (Східна і Південна Африка), був малочисельним, користувався найпримітивнішими знаряддями праці, і, звичайно, не міг мати помітного впливу на умови свого існування. Але він був вихідною формою для виду H.ergaster (деякі вчені розглядають його як H.erectus), як морфологічно більш прогресивної форми, яка започаткувала широке розселення виду на території Азії і (очевидно - ?) Європи. Останнє співпадає з початком четвертинних зледенінь в Голарктиці, які призвели до втрати вод, пониження рівня світового океану і утворення сухопутних мостів між африканським і найближчими континентами.

Loading...

 
 

Цікаве