WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Навчальне середовище сучасних педагогічних систем - Реферат

Навчальне середовище сучасних педагогічних систем - Реферат

Змістовна наближеність понять механізму і технології діяльності полягає в тому, що як механізми, так і технології діяльності є моделями реалізуючої частини моделі діяльності (моделі задачі), і тому:

по-перше, як механізми, так і технології діяльності спираються на формуючу частину моделі діяльності (завдання, системи), в якій задаються цілі і предметна галузь діяльності; діяльність (завдання) є ціле (проблемно) спрямованою і предметно зорієнтованою (за визначенням), тому, як механізми, так і технології є цілеспрямованими і предметно (задачно) орієнтованими в межах даного завдання (його цільового поля і предметної галузі);

по-друге, як механізми, так і технології діяльності (розв'язання завдань) визначають структуру здійснення діяльності і спираються на відомі та обрані в даному конкретному випадку методи реалізації тієї чи іншої діяльності (того чи іншого виду діяльності, завдань даного класу).

Суттєва ж різниця між цими поняттями полягає в тому, що механізм діяльності – це модельідеальної (теоретично очікуваної, бажаної, безпомилкової) діяльності. В свою чергу, технологія діяльності -це модельреальної діяльності, яка здійснюється в реальних умовах і обмеженнях практики.

"Реальність" (а не ідеальність) технологій діяльності вказує на те, що механізми діяльності реалізуються в технологіяхреального середовища діяльності. Технології спираються на реальні (наявні) можливості засобів і суб'єктів діяльності, функції (параметри) яких можуть повністю не відповідати вимогам теоретично закладених механізмів діяльності (ідеальним моделям діяльності). Тому діяльність реальних систем, які працюють за реальними технологіями, може повністю не відтворювати закладені в них механізми діяльності, вносити в характер функціонування і розвитку систем, в параметри і характеристики їх кінцевих продуктів похибки, які спричиненні неточністю відтворення в засобах і технологіях діяльності закладених механізмів діяльності систем.

Отже, можна казати на технологічні обмеження механізмів діяльності систем, які обумовлені рівнем розвитку науково-технічного прогресу, соціально-економічного розвитку суспільства, масштабами досягнень науки і техніки, глибиною їх усвідомлення і опанування суспільством і окремими людьми, глибиною їх практичного застосування в практиці життя.

Таким чином, позитивна поступ науково-технічного прогресу і соціального розвитку суспільства, каталізують процеси розробки новітніх (нових поколінь) засобів і методів діяльності. В свою чергу, в міру створення новітніх засобів і методів діяльності створюються потенційні можливості розробки таких нових, осучаснених механізмів в тій чи іншій галузі діяльності, які б відповідали нагальним потребам практики. Тому, механізми, з одного боку, і технології, з іншого, є взаємообумовленими і повинні розвиватись і впроваджуватись збалансовано.

Якщо, наприклад, кажуть, що віднайдено (існує) оптимальний (за деякою системою критеріїв) механізм розв'язання деякого завдання (задачі, класу задач, проблеми, здійснення діяльності), то оптимальність досягається, як правило, тільки в межах даного завдання, класу завдань (його цільового поля і предметної галузі). Зміна цілей і предметної галузі діяльності може привезти до іншої системи критеріїв оптимальності задачі, що розв'язується, і обмежень діяльності, що здійснюється.

З позицій системного підходу і даного розгляду та спираючись на вищенаведені визначення педагогічної технології і задачі визначимо, що педагогічна технологія - структура організації часової і просторової взаємодії складових педагогічної системи, яка побудована відповідно до цілей навчання і виховання та обраних методів навчання і виховання [2, 3]. Педагогічна технологія, таким чином, задає характер упорядкування відносин між учнем та множиною складових НС, визначає динаміку як НС, так і педагогічної системи в цілому.

Вводячи таке визначення педагогічної технології, наведемо визначення системи ЗН, яке базується на останньому. Система засобів навчання - підсистема НС, склад якої утворюють окремі і/або інтегровані ЗН, а структура - визначається множиною цілей їх багатоцільової побудови і навчально-виховного застосування - підцілей за якими формуються і застосовуються педагогічні технології, що обрані для здійснення даного навчально-виховного процесу.

Доступна якісна і кількісна різноманітність зазначених складових НС, (можлива для використання різноманітність складових НС, які можуть бути застосовані в навчально-виховному процесі), визначають розмір потенційного простору НС. В такому розумінні, традиційне НС можна визначити як обмежене НС. Таке НС передбачає використання відносно вузького спектру навчальних приміщень, матеріальних ЗН, інформаційних освітніх ресурсів і педагогічних технологій, звужений склад викладацького персоналу і освітнього мікросоціуму.

Реалізація при побудові педагогічних систем принципів відкритої освіти, використання сучасних методів і засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) дозволяють суттєво розширити потенційний простір НС, забезпечити формування і використання ресурсів глобального освітнього простору, коли доступне НС не обмежується наявною в даному навчальному закладі різноманітністю складових НС. Це в першу чергу стосується доступної якісної і кількісної різноманітності інформаційних освітніх ресурсів, які стають можливими для застосування в навчально-виховному процесі завдяки розподіленим автоматизованим банкам даних і знань, що підтримуються в глобальній комп'ютерній мережі Інтернет. В цьому випадку можна казати про потенційно необмежене НС (глобальне НС). В такому НС створюються умови для реалізації різних цілей, стратегій і траєкторій навчання і виховання людини, забезпечення адаптації складових НС до індивідуальних можливостей і потреб особистості, що є безперечним позитивом необмеженого НС.

В іншого боку, потенційна необмеженість НС відкриває шляхи впливу на учнів деяких негативних складових глобального освітнього простору (освітньо-просторової складової НС). Завдяки цій необмеженості утворюється деякий потенційний надлишок НС щодо досягнення конкретних навчально-виховних цілей. Ці шляхи і цей надлишок можуть суттєво "зашумляти" і "викривляти" НС, відволікати, ускладнювати і, навіть, знецінювати діяльність учасників навчально-виховного процесу, унеможливлювати досягнення передбачених педагогічною системою навчально-виховних цілей. Така негативна можливість передбачає, аби в ПС була забезпечена допустима і розумна (без втрати цілісності НС і доцільної варіативності його складу, необхідності виконання частих трудомістких дій по його реструктуризації, синтезу і декомпозиції) мінімізація якісної і кількісної різноманітності складу НС відповідно частковим цілям навчання і виховання, змістовно-функціональної спрямованості навчально-виховного процесу і фінансово-енергетичних та інших ресурсних можливостей освітньої системи. Це в першу чергу стосується розумного обмеження доступу учнів до електронних інформаційних ресурсів і медіа засобів, формування і доступ до яких сьогодні суттєво спростився, законодавчо достатньою мірою не відрегульований. Для використання в навчально-виховному процесі такі ресурси повинні бути попередньо "відфільтрованими" відносно педагогічних уподобань викладача, освітньої політики і цінностей суспільства.

Слід зазначити, що розширення потенційного простору НС безпосередньо не пов'язане із збільшенням питомих фінансових витрат на освіту окремої людини. Поряд з безумовним збільшенням таких витрат на створення транспортних систем доставки і підтримку в актуальному стані електронних освітніх інформаційних об'єктів, розробку комп'ютерно-орієнтованих ЗН і педагогічних технологій, підвищення кваліфікації викладацького складу, одночасно зменшуються сумарні витрати на розробку та підтримку таких засобів і технологій у великій кількості окремих навчальних закладів. На фоні поступового підвищення рівня попередньої підготовки викладацького складу з зазначеного напряму освітньої діяльності, додаткові фінансові витрати на цільове (використання розширеного простору НС) підвищення кваліфікації викладацького складу будуть поступово знижуватись і стабілізуватись.

Останнім часом, переважно в зарубіжній літературі, почав вживатись термін єдиний інформаційний простір системи освіти [7, 9]. Наведемо наше розуміння спільного і різниці між поняттями глобальний освітній простір і єдиний інформаційний простір системи освіти, які створюють можливість їх коректного вживання.

Loading...

 
 

Цікаве