WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток емоційного ставлення дошкільників до однолітків у процесі гуманізації їх взаємин - Реферат

Розвиток емоційного ставлення дошкільників до однолітків у процесі гуманізації їх взаємин - Реферат

У Сашка виникла неприязнь до Руслана, який гойдався. Почувши, як весело і захоплено розповідав Руслан, що йому було приємно гойдатися, Сашко підмовив інших дітей, щоб вони образили Руслана.

Висловлюючи дітям співчуття, ми виявили, що воно не полегшує стан дитини, а навпаки, посилює негативне переживання. Спочатку ми вважали, що це спричинено образою на дорослого. Це саме ми спостерігали при виявленні співчуття з боку однолітків. Так, Юля була дуже засмучена ставленням до неї дітей у грі" Атракціон". Повернувшись до групи, вона стала біля вікна, насупилась. До неї підійшла Люба, і, обіймаючи за плечі, запитала дуже лагідно, із співчуттям; "Ти не каталася?" Юля скинула руку Люби з плеча і відштовхнула її. "Ти чого чіпляєшся ?" Мабуть її переживання були такі неприємні, що не хотілося спілкуватися з тими, хто нагадував про те, що сталося. Люба не зрозуміла Юліного стану і знову звернулась до неї, чим викликала роздратування: " Ну чого ти за мною ходиш?" - запитала Юля неприязно.

Словесний вияв співчуття не полегшує стану дитини, а навпаки, наче посилює його.

Як було сказано вище, у контрольній грі "Конячка" перевіряли вплив переживань досліджуваних на розуміння стану однолітків, зокрема, ставлення до товариша, коли той опинився в стані, у якому нещодавно вони самі перебували. Замість співчуття і розуміння ми спостерігали протилежну поведінку: багато хто з дітей бачив, що одноліток ображений, проте залишалися байдужими, роблячи вигляд, що нічого не помічають або відмовляли прийняти у гру, нагадуючи, як сам колись не поступився. Іноді, намагаючись привернути до себе ведучого, діти хвалили його ігрові вміння. Наприклад: " Ти ідеш як справжня конячка, а Юра не вміє так стрибати". Сашко розгадав хитрість Владика, мовчки йде в інший кут "Іподрому", намагаючись не входити в контакти з тим, хто просить.

Деякі діти виявляють відверту радість з приводу того, що в них є роль, а в однолітків немає. Вова, якому дісталася роль у грі "Конячка", дуже радий. Пожвавлено жестикулюючи, він говорить Сашку, який одягає на нього віжки: "Правда добре, що нам дісталися віжки, а Сергію ні? Ха-ха-ха! Ми будемо гратися, а він ні!" Сашко його підтримує: "Так, ми гратимемося, скільки захочемо і нікому не дамо, правда?" Вони голосно сміються в присутності Сергія. Сергій біжить до виховательки: "А вони наді мною сміються! Дражнять, що мені не вистачило". Вихователька відповідає: "Я співчуваю тобі. Якби я гралася, я б тобі поступилася". Вова і Сашко замовкли, їм стало соромно, але все рівно Сергійко до гри не запросили.

Слід зазначити, що двоє дітей, які раніше були чуйними до інших, переживши негативне емоційне ставлення однолітків, почали й самі виявляти небажання поступитися. Траплялися й виявлення відвертої злорадності. Коли Віті не дісталося ролі, він почав заспокоювати себе: "Ну нічого, наступного разу дістанеться". "Ось і не дістанеться, перебив його Юра, і наступного разу не будеш гратися". Як бачимо; переживання цих дітей сконцентровані навколо власного "Я". Предметом переживань є радощі з приводу власного успіху. Ці переживання не стимулюють уміння зрозуміти однолітка, проникнутися турботою про нього, а навпаки, викликають байдужість до іншого.

Наведений матеріал свідчить про те, що пережиті з приводу негативного ставлення до себе однолітка неприємні почуття заважають формуванню здатності бачити іншого, розуміти стан, який він відчуває, і співпереживати йому. У дітей у відповідь виникає байдужість до іншого, до його труднощів, неприязнь іноді навіть агресія. Наші припущення про те, що дитина, яка сама була в скрутному становищі, краще зрозуміє іншу дитину, поспівчуває їй, виявились неправильними. Переживання байдужості або негативне ставлення до себе роз'єднують дітей, поглиблюють між ними відчуження, небажання спілкуватися, контактувати з однолітками. Діти ж, які відчули доброзичливість однолітків, поводили себе інакше, вони співчували дитині, яка перебувала в скрутному становищі.

Дошкільники, якізазнали почуття задоволення від позитивного ставлення однолітків, охоче вступали в спілкування, розмовляли з дітьми, гралися, намагаючись подавати один одному допомогу. У розмові з дітьми переважала доброзичливість. " Дай, будь ласка, Олена, мені кубик". "Світланочко, я будуватиму будинок, ти парканчик, добре?" "Я зараз тебе навчу, як будувати паркан, щоб він не падав" - (м'яким, лагідним тоном). Це свідчить про те, що емоційно позитивні переживання, маючи післядію, сприяли регуляції поведінки дитини, позитивно впливали на розвиток взаємин, відчувши увагу й турботу, дошкільник і сам ставав уважнішим.

Характерно, що, зазнавши позитивного ставлення до себе, досліджувані активно намагались допомогти однолітку. Наприклад, у грі "Магазин" Віті дістався кошик, з яким можна було зайти у відділ самообслуговування. Але він не пішов, побачивши Сашка, який стояв нахнюпившись. Він підійшов до нього і запитав: "Ти чого?" "Мені не вистачило кошика, - відповів Сашко, - без нього не пускають". Вітя рішуче взяв його за руку: "Попросимо, щоб пропустили", і відвів товариша до касира. "Пропустіть будь ласка, Сашка, він дуже хоче купити собі іграшку. Касир, виконуючи правила гри, заперечив: "Без кошика не можна". У Сашка пропала надія потрапити в магазин, він знову похнюпився, висмикнув свою руку з Вітіної руки і хотів відійти. Вітя затримав його. Щире бажання виручити товариша спонукало його умовляти касира: "Будь ласка, пропустіть, ми в один кошик купимо іграшки". Це переконало контролера, і він пропустив їх. Радісні діти пішли купувати іграшки.

Другий приклад. Владик побачив, що Дмитрик стоїть без іграшки. Він мовчки возить маленьку пожежну машинку, то опускаючи, то піднімаючи драбинку. Хоч Владик не дивиться в бік Дмитрика, проте він увесь час пам'ятає про нього. Справді, незабаром він підійшов і простягнув іграшку. "Тепер ти пограйся". Дмитрик відмовляється взяти іграшку:" А ти? Ти ж ще не грав". Навіть ховає руки за спину, відступаючи від Владика. Владик наполягає: "На, бери, чого ти не хочеш? Я вже погрався трохи, а ти ні!" Дмитрик бере машинку і говорить: "Ну добре, я трохи пограюсь і віддам тобі". На знак подяки обіцяє принести завтра з дому вертоліт. Зробивши іншому приємне, дитина від того сама відчуває радість.

Багато з досліджуваних після того як відчули співчуття інших дітей до себе, побачивши, що хтось з дітей ображений, запрошували їх у гру, хоч було видно, що їм нелегко поступитися своєю роллю чи іграшкою. Про це свідчило те, що одноліткові вони все-таки віддавати другорядні ролі, або якщо іграшка була одна на двох, дозволяли доторкнутися до неї, трохи потримати її в руках, потім забирали.

Так, Ліда, помітивши, що в Юлі немає іграшки, пропонує їй гратися в сім'ю. Вона говорить: "Давай виперемо ляльці костюмчик, він уже брудний". Ліда дає Юлі тільки одяг для прання, сама продовжує гратися з лялькою. Коли одяг висохнув, вони знову разом одягають ляльку, але Ліда весь час тримає її в руках, а Юлі дозволяє лише одягати, нагадуючи на послідовності одягання.

Пережите дітьми позитивне ставлення до них ровесників сприяє вмінню розуміти іншого, проникнутися до нього турботою. Добрі почуття людей, які оточують дитину, пробуджують в неї відгук на емоційний стан іншого, формуючи співпереживання в неї, доброзичливість, бажання спілкуватися, радість, яку вони приносять іншім, стимулює їх на нові добрі вчинки, закріплює бажання бути хорошим. Отже, пережите позитивне ставлення до себе ровесника розвиває співпереживання.

Апробовані прийоми формування співпереживання до дитини, яка перебуває в складній ситуації, виявилися дійовими. Застосування їх сприяє розвитку доброзичливих взаємин з ровесниками. Доступність ситуації створює можливість і необхідність застосувати названі прийоми у повсякденній роботі дитячого садка.

Результати дослідження, здобуті в експерименті, дають змогу зробити такі висновки.

Тільки вербальне описування дорослим емоційного стану дошкільника без дійової допомоги або сприяння йому не впливає на формування у дитини вміння помічати, поділяти переживання ровесників, співпереживати йому.

Переживання дитиною недоброзичливого ставлення до себе ровесників ускладнює розвиток здатності до співпереживання. Позитивні ж переживання, що виникли в результаті виявлення доброзичливості, навпаки сприяють виникненню співпереживання іншим дітям.

Виразне описування дорослим емоційного стану, який переживає інша дитина, а також описування цього стану самою дитиною, сприяє виникненню емоційного відгуку на переживання інших. Але виховна ефективність такого описування виявляється тільки тоді, коли його поєднувати з дійовими формами допомоги.

Loading...

 
 

Цікаве