WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток емоційного ставлення дошкільників до однолітків у процесі гуманізації їх взаємин - Реферат

Розвиток емоційного ставлення дошкільників до однолітків у процесі гуманізації їх взаємин - Реферат

Реферат на тему:

Розвиток емоційного ставлення дошкільників до однолітків у процесі гуманізації їх взаємин

Демократизація суспільства передбачає високий рівень соціальної орієнтації особистості, гуманізацію взаємин.

Такі фундаментально важливі для гуманної поведінки емоції, як співпереживання та співчуття формуються в дитинстві в процесі спілкування, коли розвивається емоційна регуляція міжособистісних взаємин, зростай взаєморозуміння, виникають людські емоції, тобто відбувається становлення особистості (І.Божович, О.В. Запорожець, М.І. Лисіна, В.К. Котирло). Проте це не означає, що тільки включення дитини в процес спілкування забезпечує виникнення в неї відповідних емоцій. Виховання співпереживання потребує певних форм організації спілкування.

Саме тому актуальним є пошук ефективних методів виховання співпереживання у дошкільників.

Одна із специфічних особливостей дітей дошкільного віку невміння визначати емоційний стан іншого, що й ускладнює розвиток співпереживання.

Ми припустили: якщо навчити дитину визначати емоційний стан однолітків, це сприятиме розвитку почуття співпереживання. У зв'язку із цим і поставили перед собою завдання навчити дитину визначати емоційний стан іншого. Розв'язували його в таких експериментальних серіях.

Перша серія передбачала навчити дитину визначати емоційний стан іншого через усвідомлення свого стану. Із цією метою проводили гру "Атракціон". Чотирьом дітям пропонували піти на ігровий майданчик, де буде гойдалка, яка дуже приваблювала їх. Але щоб погойдатися на ній, потрібно було придбати в касира білет. Білетів було три. Дитина, яку досліджували, до каси підходила останньою і залишалася, природно, без білета. Вона тільки могла спостерігати за дітьми, які гойдалися.

Щоб дитина усвідомила, як неприємно, коли не діляться іграшкою або не беруть у гру, експериментатор описував дитині її емоції: Я бачу, що ти дуже хочеш погойдатися. Я тобі дуже співчуваю".

Після цього створювали таку ігрову ситуацію, коли дитині давали можливість виявити своє ставлення до товаришів, які потрапили в ситуацію, аналогічну до тієї, в якій була недавно вона. Досліджували, як вплинуть особисті переживання неприємного стану на вміння визначати такий самий стан ровесників і співпереживати їм

Для цього використовували гру "Конячка". За правилами цієї гри в неї грають тільки двоє дітей. Одна конячка, друга - кучер. Але експериментатор запрошував до гри трьох дітей і, таким чином, одна дитина залишалася поза грою. Пояснюючи правила гри, експериментатор давав віжки досліджуваній дитині з тим, щоб вона вирішила; хто ж буде гратися з нею в парі, тобто виконувати роль конячки. Створена в грі моральна колізія допомагала визначити, чи зрозуміє досліджувана дитина ровесника, який залишився поза грою після того як сама побувала в аналогічній ситуації, чи виявить до нього співчуття.

У другій серії експерименту також актуалізувалося бажання дитини грати в гру, яке вона не могла задовольнити, але на відміну від попередньої серії ровесник співчував їй у формі реальної допомоги, завдяки чому досліджувана дитина задовольняла своє бажання. Для цього проводили гру "Поведемо ляльок у гості". Двоє дітей (одна з них досліджувана) йдуть в гості з ляльками. Досліджувана дитина раптом виявляє, що її ляльці немає що одягнути, бо комплект верхнього одягу один, і він у другої дитини. У цей час експериментатор підсилює стан невдоволення досліджуваної дитини, говорячи: "Так, справді, лялька не може піти в гості. Ах, бідна лялечка, у неї немає одягу". Завчасно підготовлена друга дитина говорить: "Я тебе виручу. Зараз придумаю, як можна поділитись, щоб і твоя лялька одяглась, і моя. Ось я придумала. Одна може надіти плаття і зверху пальто, а друга штани і куртку. Дивись, як. добре; тепер обидві ляльки зможуть іти в гості".

Потім в аналогічній грі перевіряли, як застосований формуючий прийом сприяє вмінню розуміти іншого. Гру проводили так. Дітям оголосили, що відкрився новий магазин іграшок ізсамообслуговуванням. Але в зв'язку з тим, що корзинок, з якими пропускають у відділ, мало, гратимуть тільки троє дітей. Корзинок було дві, а дітей трос, хтось з дітей, звичайно, не міг купити собі іграшку, Досліджувану дитину весь час запрошували грати першою для того щоб їй діставалась корзиночка. Контролер за правилами гри не пропускав дітей без корзинок у відділ іграшок. Ми спостерігали, як досліджувана дитина ставитиметься до іншої після тога, як та в аналогічній ситуації ділилася з нею іграшками, виявляла співчуття.

Отже, досліджувана дитина переживала різне ставлення до себе з боку однолітків. Кількісні дані, зібрані в першій і другій серіях формуючого експерименту, подано в таблиці. Як видно з даних табл., тільки 22,5% дітей, які пережили негативні емоції, здатні зрозуміти стан однолітка, 77% - зовсім не розуміли почуттів, які переживав одноліток, що потрапив у скрутне становище.

Вплив переживання однолітка на формування вміння розуміння іншого

Переживання Розуміння стану Нерозуміння

Однолітка іншого стану іншого

Негативне 22,5% 77,5%

Позитивне 72,7% 27,3%

Переживання позитивного емоційного стану від того, що одноліток виявив увагу н турботу, сприяло розвитку розуміння ровесника і співпереживання йому. У досліджуваних більше, ніж у 2,5 рази порівняно з констатуючим експериментом підвищилася кількість ситуацій, у яких вони розуміли стан однолітка.

На основі експериментальних даних можна твердити, що переживання позитивних емоцій значно полегшує здатність розуміти іншого.

Якісний і кількісний аналіз матеріалу показує, що дошкільники дуже чутливі до того, як ставляться до них "їхні ровесники. Переживання з приводу позитивного і негативного ставлення товаришів спонукали дітей займати певну позицію у ставленні до тих, хто їх оточує Якщо переживання були позитивними, вони стимулювали бажання виявити турботу. Позитивне ставлення ровесника сприяло вмінню дітей діяти в інтересах іншого. Якщо переживання були негативними, спостерігалася байдужість до стану товариша, невміння і небажання зрозуміти його, а іноді навіть негативні почуття до ровесника: відверта радість від того, що іншому погано.

Спробуємо показати, як впливали ці переживання на дітей. Діти по-різному переживали ставлення однолітків. Ці переживання відрізнялись як за силою зовнішнього виявлення, так і за тривалістю їх впливу на досліджуваних,

Незважаючи на значний діапазон переживань, для більшості дітей, які зажали на собі негативне ставлення однолітка, типовою була така поведінка: Оленка з докором подивилась на дітей, які без не! пішли гойдатися на гойдалці. Вона стояла, похнюпившись, і спостерігала за дітьми, які розважалися. Було видно, що їй дуже прикро. Бона переступала з ноги на ногу, ховала й виймала руки з кишень, не знаючи куди їх діти, Потім дівчинка підбігла ще раз до каси, наче перевіряючи, чи вона відчинена Знову повернулася на старе місце, не відриваючи пильного погляду від дітей, які гойдалися; мабуть, чекала, що вони все-таки покличуть її. На обличчі в неї. Були прохання і надія. Але діти не дивилися в її бік, не помічали її стану, продовжували весело гойдатися. В Оленки з'явились сльози, Хоч Ш було дуже неприємно від того, що II не помічають, не виявляють до неї уваги, вона не відходила, стояла і спостерігала за дітьми. Коли експериментатор підійшов до неї і сказав: * Я бачу, ти дуже хочеш гойдатися на гойдалці", вона пожвавилася, сподіваючись, що дорослий допоможе, і на знак згоди закивала головою. Але, упевнившись, що Ш співчувають лише на словах, Оленка відвернулося і тяжко зітхнула Як бачимо, дівчинка гостро переживала ставлення до себе однолітків і це виявлялось у мимовільних рухах, зітханнях, міміці, але була відносно спокійною,

Набагато гостріше реагували на негативне ставлення однолітків хлопчики. Сергійко, переконавшись, що ніхто не звертає нього увагу, різко повернувся і побіг в кущі, опустив голову, надув губи. Було видно, що він дуже образився; постоявши в кущах, повернувся і сказав дитині: "Ти завжди тільки собі!" - Дуже нервуючи, продовжував спостерігати за дітьми. Коли підійшов експериментатор зі словами співчуття, Сергійко відвернувся від нього, було видно, що йому не легко це слухати, співчуття не полегшувало його стан, а навпаки, поглиблювало його.

Про тривалість переживання несправедливого ставлення до себе говорять такі факти. Оленка іде до дітей у групу і говорить уголос, наче заспокоюючи себе: "Нічого, наступного разу обов'язково погойдаюсь". Деякі відчувають ніяковість перед друзями, які до них так байдуже поставилися. Сергійко, граючись з Русланом, говорить: "Ти не думай, що наступного разу я знову не буду гойдатися", хоч Руслан нічого йому про це не говорив, та для більшої вірогідності своїх слів запитує у виховательки: " Хто не погойдався, буде ще гойдатися?" Діставши позитивну відповідь, говорить Русланові: "Бачиш і Катерина Олексіївна сказала, що я гойдатимусь наступного разу".

Багато дітей довго не можуть заспокоїтись і виявляють своє обурення поведінкою однолітків, обговорюють певні вчинки з іншими. Марина з Лідою, виражаючи протест проти неправильної поведінки однолітків, відмовились йти в групу.

Loading...

 
 

Цікаве