WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток вивчення хімії - Реферат

Розвиток вивчення хімії - Реферат

Викладання хімії розпочалося в листопаді 1851 р. для студентів філософського факультету, які готувалися як викладачі для середніх навчальних закладів. Спочатку з хімії читалися лише лекції, які поступово почали супроводжуватися демонстрацією дослідів, а згодом були введені й лабораторні роботи для студентів.

Започаткував хімічну лабораторію професор Ф.Плесс. У 1851 р. для цієї лабораторії було відведено приміщення і закуплено у Відні хімічний посуд, реактиви і матеріали. Відкрилася лабораторія восени 1853 р.

Наукові дослідження хіміків Львівського університету до початку ХХ ст. були зосереджені в основному в галузі органічної хімії. Це було пов'язано з тим, що у другій половині ХІХ ст. в Галичині почали бурхливо розвиватись нафтова і газова промисловість, хімічна переробка нафти і природного газу.

У 1872 р. кафедру хімії очолив професор Б.Радзишевський, випускник Московського університету, діяльність якого у Львівському університеті протягом 38 років дала змогу значно піднести рівень вивчення хімії та проведення наукових досліджень. Завдяки його зусиллям у 1894 р. відкрився спеціально побудований хімічний корпус, а в липні 1895 р. відбулася реорганізація кафедри хімії, яка полягала у створенні двох окремих кафедр — органічної хімії, якою керував Б.Радзишевський, та неорганічної хімії, керівником якої призначили професора Б.Ляховича, випускника Львівського університету й учня Б.Радзишевського.

У цей період основними напрямками наукових робіт з хімії у Львівському університеті були прикладні дослідження лікувальних і мінеральних вод Прикарпаття в Моршині, Трускавці, Немирові, вивчення нафти та озокериту, нафталанових сполук тощо.

Значний внесок Б.Радзишевський зробив і в підготовку наукових кадрів, серед його учнів професори С.Опольський, К.Клінг, Б.Ляхович, Ю.Шрамм.

Після смерті Б.Ляховича у 1905 р. кафедру неорганічної хімії очолив С.Толочко, який читав студентам лекції з неорганічної хімії, аналітичної хімії та електрохімії. Згодом були введені також курси фізичної хімії, хімічної кінетики, фотохімії, кристалографії, фармацевтичної хімії. Підручник з неорганічної хімії професора С.Толочка за роки його життя перевидавався вісім разів. Наукові дослідження С.Толочка зосереджувалися в основному в галузі фізичної хімії, що сприяло становленню окремої наукової школи у Львові, результати досліджень якої мали велике практичне значення для розвитку продуктивних сил краю [11, 12, 13].

Одеський університет

Дослідження в галузі хімії в Одесі розпочалися з 1865 р., коли в місті відкрився Новоросійський університет, заснований на базі Рішельєвського ліцею, який діяв з 1817 р. У 1837 р. відбулася реорганізація ліцею, після якої до його структури ввійшли окремі факультети і гімназія. Тим самим статус ліцею було значно підвищено. Певний час у гімназії при ліцеї працював Д.І.Менделєєв.

Завдяки працям І.І.Мечникова, І.М.Сєченова, А.О.Ковалевського, Н.А.Наумова, Н.Н.Соколова, П.Г.Мелікішвілі, В.В.Марковникова, Н.Д.Зелінського, Є.С.Бурксера, А.А.Вериго, Л.В.Писаржевського, П.Н.Павлова, В.Д.Богатського, Д.К.Добросердова, Є.Ф.Клименка, С.М.Танатара, А.Н.Фрумкіна, Є.К.Лопатто та інших визначних науковців у галузі природознавства Новоросійський університет став відомим науковим центром, у якому дослідження в галузі хімії займали одне з провідних місць.

Одеський університет від дня заснування мав три факультети — фізико-математичний, історико-філологічний та юридичний. У 1900 р. відкривається медичний факультет, споруджуються будівлі для хімічних та фізичних лабораторій університету, а також клінік і кафедр медичного факультету.

Фізико-математичний факультет університету мав природниче відділення, на якому здійснювалася підготовка студентів-хіміків. Тут проводилися і наукові дослідження в галузі хімії, причому науковці університету були широко відомими завдяки високому рівню виконаних робіт.

Кафедра неорганічної хімії була заснована 14 травня 1865 р., тобто в рік створення університету. У перші роки діяльності університету на природничому відділенні фізико-математичного факультету працювали три хімічні кафедри — хімії, технології (технічної хімії) та агрохімії. Остання, до речі, була першою в Україні за таким профілем. На кафедрі хімії проводилася навчальна і наукова робота з неорганічної, органічної та аналітичної хімії.

Першим професором хімії в університеті був Н.Н.Соколов (1825—1877), який очолював кафедру хімії з дня її створення і до 1871 р. Наукові інтереси Н.Н.Соколова зосереджувалися в галузі металургії та штучних мінералів, а хімічна лабораторія, створена ним, вважалася однією з найкращих в Росії. Уже у 1865—1866 рр. у ній проводилися практичні заняття зі студентами.

У 1871—1873 рр. кафедру хімії очолював професор В.В.Марковников, відомий своїми дослідженнями в галузі органічної хімії. Він разом із Н.Н.Соколовим та його учнем А.А.Вериго приділяли багато уваги формуванню нового покоління вчених-хіміків. У ті часи студенти активно залучалися до наукових досліджень, що згодом сприяло появі таких відомих учених, як В.М.Петріашвілі, П.Г.Мелікішвілі, С.М.Танатар.

А.А.Вериго (1837—1905) керував кафедрою з 1873 р. Завдяки його зусиллям було створено першу в Росії лабораторію харчових продуктів, досліджено лікувальні властивості грязей одеського лиману. Із 1888 по 1889 рр. професор А.А.Вериго читав курс фізичної хімії в Новоросійському університеті.

В.М.Перієв (Петріашвілі) (1835—1908) — випускник Новоросійського університету, очолював кафедру технічної хімії, виконав низку досліджень в галузі неорганічної хімії, які містили значний фактичний матеріал.

П.Г.Меліков (Мелікішвілі) (1850—1927) із 1889 р. був ординарним професором кафедри хімії, а у 1896 р. очолив цю кафедру. Праці П.Г.Мелікова та його учня Л.В.Писаржевського з використанням нових на той час фізико-хімічних методів стали значним внеском у розвиток хімії кислот та солей, за які автори були нагороджені Ломоносовською премією. П.Г.Меліков займався також дослідженнями прикладного характеру, зокрема спрямованими на підвищення врожайності сільськогосподарських культур і пошуку нових засобів боротьби із шкідниками виноградної лози.

Л.В.Писаржевський та П.Г.Меліков протягом ряду років досліджували перексні сполуки, що на той час було дуже актуальним напрямком досліджень у зв'язку з намаганням привести властивості хімічних елементів у відповідність до періодичного закону. Результати цієї праці мали велике значеня для розвитку неорганічної хімії того часу.

З 1889 по 1917 рр. у Новоросійському університеті викладав курс фізичної хімії С.М.Танатар. Він виконав низку робіт у галузі термохімії і теорії розчинів. Паралельно проводився практикум з термохімії. Протягом багатьох років він з учнями і колегами досліджував різноманітні реакції у спиртових розчинах.

З 1896 р. запроваджено самостійний курс електрохімії, який вів П.Г.Гадяцький, у 1914—1918 рр. введені спецкурси з теорії розчинів, фото- і радіохімії тощо.

Хімічні дослідження, виконані у одеському науковому центрі, стали вагомим внеском у розвиток хімії [11, 12, 13].

Список використаної літератури:

  1. Доклад о результатах работы комисии, образованной, согласно предложению Г.Попечителя Киевского Учебного Округа в реальных училищах //Циркуляр по Киевскому Учебному Округу. — Киев: Типография Т-ва И.Н.Кушнерев и Ко. Караваевская 5, 1908. — Вып. № 4. — С. 250—256.

  2. Константинов М.О., Мединський Є.М., Шабаєва М.Ф. Історія педагогіки. — К.: Радянська школа, 1958.

  3. Медынский Е.Н. История русской педагогики до Великой Октябрьской социалистической революции.— 2-е изд., исп. и доп. — М.: Учпедгиз, 1938.

  4. Практические занятия по химии в средней школе. //Циркуляр по Кіевскому Учебному Округу. — Киевъ: Типография Т-ва И.Н.Кушнерев и Ко. Караваевская 5, 1913. — Вып. № 9. С. 317—331.

  5. Синегуб С. Распределение учебного материала по химии в реальных училищах //Циркуляр по Киевскому Учебному Округу. — Киев: Типография Т-ва И.Н.Кушнерев и Ко. Караваевская 5, 1915. — Вып. № 6. — С. 250—256.

  6. Созонов С., Верховский В. Элементарный курс химии. Для общеобразовательной средней школы. — СПб: Издание Товарищества И.Д.Сытина, 1911.

  7. Созонов С., Верховский В. Первые работы по химии. Руководство для практических занятий, параллельных элементарному курсу. — Спб: Издание Товарищества И.Д.Сытина, 1908.

  8. Григорьев Г. Краткий курс химии. Для средней общеобразовательной школы и для самообразования. Изд. 5-е, испр. и доп. — СПб: типография Н.Н.клобукова, 1907.

  9. Виноградов В.И. Начальная химия для школ и самообразования. — М.: Издательство К.И.Тихомирова, 1897.

  10. Развитие физической химии на Украине /Барчук Л.П., Белодед А.А., Боярская Л.А., Власенко В.М., Голодец Г.И., Городынский А.В. и др. — К.: Наук. думка, 1989. — 264 с.

  11. Развитие органической химии на Украине /Под общ. ред. Кирсанова А.В. — К.: Наук. думка, 1979.

  12. Развитие неорганической химии на Украине/ Атрощенко В.И., Бережной А.С., Боярская Л.А. и др. — К.: Наукова думка, 1987. — 224 с.

  13. Вальден П.И. Очерк истории химии в Росии. — Одесса, 1917.

Loading...

 
 

Цікаве