WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток вивчення хімії - Реферат

Розвиток вивчення хімії - Реферат

Першим ученим, який піддав сумніву алхімічні пошуки "філософського каменя", був англійський дослідник Роберт Бойль (1626—1691). Бойль запропонував новий погляд на природу хімічних елементів як простих речовин, з яких складаються всі інші сполуки. Завданням хімії він визначив встановлення того, з яких саме елементів складається кожна речовина, а для розв'язання цього завдання розробив певну систему якісного аналізу. Праці Бойля і експериментальний метод досліджень, який він широко застосовував, справили значний вплив на подальший розвиток хімії саме як науки.

У зв'язку з бурхливим розвитком металургії у XVII—XVIII ст. хіміки особливу увагу приділяли вивченню природи процесів горіння, отримання металу з руди і перетворення металів у процесі хімічних реакцій. Для пояснення цих процесів хімік Георг Шталь (1660—1734) розробив своєрідну теорію флогістону, за якою всі горючі матеріали та метали містять невагому речовину — флогістон, яка зникає в процесі горіння або нагрівання у вигляді полум'я.

Теорія флогістону була першою спробою узагальнення та обґрунтування цілої низки явищ і завдяки певній логічності та послідовності набула значного поширення. Першим, хто експериментально довів хибність цієї теорії, був видатний російський учений М.В.Ломоносов. Через 18 років після Ломоносова французький дослідник Лавуазьє (1743—1794) узагальнив отримані на той час експериментальні результати і розробив кисневу теорію горіння. Слідом за Ломоносовим Лавуазьє прийшов до відкриття закону збереження маси, що став одним із наріжних каменів усього подальшого розвитку науки. Цей закон так і назвали іменами двох великих вчених, які незалежно один від одного здійснили це відкриття, — законом Ломоносова—Лавуазьє.

Логічним наслідком відкриття законів збереження маси, сталості складу, кратних відношень стала атомістична теорія Дж.Дальтона (1766—1844). Через піввіку ця теорія була розвинута в атомно-молекулярне вчення, яке є основою хімічної теорії і в наші часи.

Швидкий розвиток хімії викликав розподіл окремих напрямків досліджень і формування низки окремих наукових дисциплін. Так, уже на початку XIX ст. виокремилася аналітична хімія, згодом — фізична хімія. У свою чергу, теоретичні розробки в галузі фізичної хімії настільки розширилися, що складові науки виділилися в окремі спеціальності: електрохімію, термохімію, фотохімію, колоїдну хімію і та ін. Поширення хімічних знань в інших галузях зумовило появу агрохімії, геохімії, біохімії та низки інших галузевих хімій.

Бурхливий розвиток хімії у XIX ст. пов'язаний в основному з такими геніальними відкриттями, як періодичний закон Менделєєва і структурна теорія Бутлерова.

Хімія в Росії

Середньовічна Східна Європа — Стародавня Русь — у силу різних історичних обставин була відірвана від загальних процесів розвитку науки в цілому і хімії зокрема. Православна (візантійська) церква тих часів не підтримувала поширення природничих наук, що пояснювалося, з одного боку, недостатньою кількістю навчальних закладів (наприклад, Київська духовна академія була відкрита в 1589 р.), з іншого — зневагою до "західних" наук. На знання дивилися як на єресь, не сумісну з православною вірою.

Росія не мала тих вищих світських навчальних закладів — університетів, які на Заході були центрами розвитку природничих наук. Але поступовий розвиток торгових відносин і зростання потреб у різноманітних металевих та інших виробах стимулювали інтерес до вивчення і використання власних природних ресурсів.

У Західну Європу продавали хутро, віск, льон, конопля, шкіра. Уже в ХІІІ та ХІV ст. добувалися та продавалися за кордон у значній кількості поташ і смола, які використовувалися для миловаріння, обробки шерсті, у кораблебудуванні. Завозилися такі хімічні продукти, як сулема, квасці, купорос, бура, білила та ін. Поряд з виробництвом поташу і смоли у Стародавній Русі існувало також виробництво солі. Про поклади солі в гирлі Дніпра повідомляв ще давньогрецький історик Геродот (V ст. до н.е.). Поклади солі були також розвідані в Галичині та Криму. У XIV ст. у зв'язку з виникненням артилерії почало розвиватися виробництво селітри як основи для виробництва пороху.

У кінці XV ст. починаються пошуки металів, головним чином золота, срібла і міді, що привело до становлення гірничої справи в Росії. Перші майстри гірничої справи прибули до Росії з Угорщини, Саксонії, Швеції, Англії.

У 1581 р. на прохання Івана Грозного англійська королева Єлизавета прислала до Росії свого особистого лікаря Р.Якобі разом з аптекарем Френчемом (James Frencham). Вважається, що саме із цього року (1581) зароджується хімія в Росії. Френчем як аптекар-хімік відкриває першу аптеку, де виробництво ліків велося за правилами західної хімічної науки і сучасними для тодішньої Європи технологіями.

Одночасно в Москві створюється Аптечний Приказ (Аптекарська Палата) як центральна медична установа. Аптечному Приказу були підпорядковані всі спеціалісти, які займалися цією діяльністю в Росії, зокрема доктори, лікарі, окулісти, цирульники, костоправи, аптекарі, алхіміки, водочники (дистилятори), аптечних і алхімічних справ учні, травники, переписники і перекладачі, годинникових справ майстри.

Особливий інтерес у цьому переліку становлять алхіміки та алхімічних справ учні. Адже в Росії не було алхімії у її західноєвропейському розумінні, які займалася пошуками "філософського каменя" і перетворенням звичайних металів у благородні, такі як золото і срібло.

У чому ж полягали функції цих давньоруських алхіміків і яке становище вони займали? У царських указах і грамотах того періоду аптекарі від алхімістів відрізняються явно. Алхімісти належать до особливого класу працівників аптекарів.

Лікувальну мудрість у ті часи поділяли на три частини: між доктором, аптекарем і лікарем, оскільки "доктор пораду свою дає і призначає, лікар прикладає та лікує, а аптекар у них обох як кухар". У цьому списку не вистачає алхіміка. Функції алхіміка (або алхіміста) полягали в тому, що він допомагав аптекарю готувати ліки. Аптекарі займалися приготуванням складних ліків за рецептами докторів та їх фізіологічними випробуваннями, продажем ліків і контролем за їх якістю. Алхімісти ж були своєрідними лаборантами при аптекарях, які займалися перегонкою, кальцинацією, очищенням, кристалізацією тощо, тобто приготуванням окремих хімічних препаратів в аптечній лабораторії. Найчастіше алхімістами ставали самоуки або аптекарі, які не пройшли повний курс навчання, але володіли певною практичною підготовкою з хімії та хімічних операцій.

Алхімісти, поряд з аптекарями, брали участь в аналізі та експертизі нових лікарських засобів. Алхімістів часто направляли за кордон для запрошення у Московську державу докторів і техніків, закупівлі різноманітних аптечних засобів і обладнання.

До алхімістів віддавалися на практичне навчання молоді особи, які спочатку проходили курс навчання в аптекарів. Самі ж алхімісти також мали можливість отримати закінчену аптекарську освіту і скласти за кордоном іспит на звання аптекаря.

Цікаво також звернути увагу на професію водочника, або дистилятора. Виготовленням різноманітних горілок, настоїв, інших напоїв займалися на Русі з давніх часів. Із запровадженням аптекарської справи приготування горілки та спиртів було закріплене за Аптекарською Палатою. До обов'язків водочника, або дистилятора, входило, крім виготовлення горілки, ще й приготування різноманітних сиропів, пластирів, мазей та інших ліків, які готувалися про запас, причому вимоги щодо якості продукції, яку виробляли водочники для лікарських потреб, були досить високими.

Ця перша в Росії аптека майже сто років була єдиною. У 1672 р. була відкрита друга, а у 1682 р. — третя царська аптека в Москві. Лише у 1701 р.Петро І наказав відкрити ще вісім аптек.

З розвитком аптечної та медичної справи на Русі з'явилася потреба в скляних і глиняних посудинах, приладах. Спочатку для царської аптеки весь посуд та інші аптекарські припаси, хімічні препарати завозилися із-за кордону, головним чином з Німеччини та Англії. Разом з тим, почало розвиватися і внутрішнє виробництво скляних та глиняних виробів. Виробництво скла розгорнулося за царя Михайла Федоровича і розвинулося за Олексія Михайловича. На той час уже діяли два заводи, де виготовлялися реторти і колби, сепаратори, сулії та інше приладдя для аптекарської справи.

У середині XVII ст. в Росії були засновані заводи з виготовлення мила, а також кілька паперових фабрик, де використовувалися досить сучасні європейські способи виробництва.

Що стосується гірничої справи і виплавлення металів, то за умови різкого збільшення потреби в металах у Росії у XVII ст. виникла справжня "рудоманія", яку можна порівняти лише з намаганнями європейських алхіміків знайти "філософський камінь". Благородні метали, а також мідь, свинець, олово на Русі ще не добували, а завозили із-за кордону.

Промислове виробництво заліза розпочалося у XVI ст. і базувалося на родовищах поблизу Тули, де були побудовані перші чотири металургійні заводи з новітніми як на той час доменними печами. Відкриття згодом великих покладів залізомагнітних руд у Сибіру, поблизу Тобольська, та на Уралі сприяли швидкому зростанню кількості металургійних заводів.

Перші промислові родовища міді та срібла були відкриті в Росії близько 1700 р., а виплавлення цих металів розпочалося лише у XVIII ст.

Що ж стосується наукових досліджень, то навіть створення в 1725 р. Петербурзької академії наук особливо не стимулювало тодішніх науковців до нових пошуків у галузі хімії. Перша в Росії хімічна лабораторія відкрилася при академії наук лише в 1748 р. завдяки зусиллям видатного вченого М.В.Ломоносова.

Loading...

 
 

Цікаве