WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Процес реформування в галузі обов’язкової освіти в країнах Європи - Реферат

Процес реформування в галузі обов’язкової освіти в країнах Європи - Реферат

Таким чином, виявляється, що навчальна програма повинна надавати можливість учням набувати "базові навички", але проблема полягає в тому, як визначити, які базові навички є суттєвими для позитивного розвитку молоді у складному сучасному суспільстві. Окрім традиційно узгоджених базових навичок сьогодні існує велика кількість причин, які сприяють розширенню поняття базові навички. Вже не досить навчати тільки читати, писати та рахувати; до цього треба додати ще знання з нових форм спілкування та доступ до інформації, знання іноземних мов і т.д. Постійно зростаючий розвиток знань робить суттєвим для школи забезпечення учнів основою (базою) для їх подальшого самостійного навчання. Неможливо навчати "всьому" у світі, тоді коли розвиток знань та інформації розвивається по експоненті. Більш того, світ зростаючої конкуренції об"єднує в собі велику гнучкість необхідну людям, які здатні на виконання різних типів роботи та мають більшу здатність до адаптації.

Структура обов'язкової освіти у різних країнах достатньо різноманітна, але в більшості з них (за невеликим винятком, як в Іспанії та Португалії) вона не підпадала під якісь особливі зміни як це було у 1960-х. В більшості випадків реформування вплинуло на збільшення межі тривалості обов'язкової освіти або на зміни в структурі та змісті навчальних програм в напрямку їх модифікації та в розподіли на цикли.

Порівняльний аналіз виявив два дуже контрастуючих явища: уніфікацію навчальних програм в одних країнах та часткову диверсифікацію загальних навчальних програм в інших. Взагалі, спостерігається тенденція щодо спроби знаходження балансу між загальними навчальними програмами (державними) та діверсифікацією навчальних програм, або заміни коротких, чітко обмежених часом програм, скажімо як шкільний рік, іншими більш широкими та гнучкими (цикли або стадії).

За останні 20 років в системах обов'язкової освіти були проведені деякі реформи у Бельгії, Іспанії (1990), Франції (1989), Люксембурзі (1984, 1989, 1990 та 1993), Нідерландах (1985 та 1993), Португалії (1987), Фінляндії (1983), Північній Ірландії (1989) та Ісландії.

Між структурами систем освіти європейських країн існують значні відмінності. Це звичайно спричинено різними культурами, традиціями та історіями розвитку країн.

Однак, не зважаючи на те, що зараз основним напрямком розвитку освіти є її гармонізація, деякі країни проводять структурні реформи, які ведуть до негативного результату.

Найбільш розповсюджена структура обов'язкової освіти до якої прийшли майже всі країни - це два ступені навчального процесу: початковий та перший рівень середньої освіти. Загальною тенденцією цих рівнів є досягнення балансу між загальною, базовою освітою та різноманітністю навчання. Але існує група країн, де дотримуються обраної єдиної структури обов'язкової освіти, яка завершується вищим рівнем середньої освіти.

Структури обов'язкового навчання у країнах Європи також значно відрізняються.

Наприклад, у Данії, Фінляндії, Швеції, Ісландії та Норвегії ( де структура школи залишається без змін) та у Португалії ( яка представила у 1986 році свій Ensino Basico) - обов'язкова освіта існує без якогось розподілу між початковою та середньою. В Іспанії, яка мала подібну структуру, цю систему відмінили у 1990 році.

В інших країнах обов'язкова освіта розділена на два відокремлені ступені, початковий та середній. У цих випадках діти отримують початкову освіту поки їм не виповниться 12 років, окрім Франції, Італії і частково Об'єднаного Королівства (виключаючи Шотландію), де учні переходять до середньої освіти у віці 11 років, та більшості земель Німеччини та Австрії, де середня освіта починається для дітей віком 10 років.

Таким чином різноманітність реформ та їх відмінності одна від одної залежать від напрямку та цілей, а також стартових позицій, з яких вони починаються у різних країнах.

Більшість країн задовольняє існуюча початкова освіта, що не можна сказати про середню освіту, яка потребує практично в усіх країнах як структурних так і змістовних змін.

Реформи, що проведені в європейських системах освіти, мало торкнулися самих структур систем освіти, практично у всіх країнах вони стосувалися продовження навчання у школі (продовження середньої освіти), або змін у ступенях середньої освіти. Більш ніж половина всіх європейських країн продовжили термін навчання в обов'язковій середній школі довівши вік випускників до 15-16 років або знизивши вік початківців до 5-6 , а інде до 4 років.

Тривалість обов'язкової освіти у європейських країнах коливається між 8-ма роками (Італія), 9-ю роками (Данія, Греція, Ірландія, Австрія, Португалія, Фінляндія, Швеція та Норвегія), 10-ю роками (Іспанія, Франція та Ісландія), 11-ю роками (Люксембург, Англія та Уельс та Шотландія) та більш 11-ти років (Бельгія, Німеччина та Нідерланди, якщо зарахувати роки з частковим навчанням у школі, та Північна Ірландія). Майже більш половини всіх європейських країн продовжили тривалість обов'язкової шкільної освіти на 1, 2 навіть на 3 роки. У Данії та Фінляндії протягом багатьох років, та у Ліхтенштейні с початку 1992 року, учні, які отримали обов'язкову освіту мають додатковий 10-ий рік навчання для отримання базової освіти. Обов'язкова освіта, як правило, починається з 6 років, але деякі країни надають можливість розпочати її з 5 років (Нідерланди) і навіть з 4-х років (Люксембург та Північна Ірландія).

За винятком Ісландії, де обов'язкова освіта розпочинається з 6 років з 1991-го року, у Нордичних країнах офіційно затверджено найпізніший вік для отримання обов'язкової освіти. Однак, у Фінляндії та Швеції хоча початок обов'язкової освіти і затверджено з 7 років, практика показує, що вступ до школи як правило починається на 1 рік раніше.

Незважаючи на тенденцію до збільшення шкільного періоду, проблема збільшення тривалості обов'язкового навчання у школі залишається дискусійною. Труднощі з впровадження подовження тривалості освіти при оптимальних умовах для учнів, які іноді дуже слабо мотивовані, поновлюють дискусії з визначення моделі обов'язкового навчання , яке може бути досить різним та повинно задовольняти усі визначені вікові групи так, щоб це відповідало їх різноманітним умовам та здібностям.

Протягом всієї історії початкова освіта зберегла своє призначення досить чітко та прозоро, яке полягає в тому, що учні повинні наприкінці початкової освіти оволодіти базовими навичками, навчитися читати, писати та вивчити елементарну математику. За останні роки значно змінилися методи навчання у початковій школі. Сучасний концептуальний підхід розвитку у напрямку індивідуалізації спрямував початкову освіту на розвиток особистості, включаючи такі аспекти як емоційні, соціальні та естетичні.

Середню освіту можна розглядати не тільки як загальну систему освіти, яку повинно отримати все населення, але й як рівень навчання, що веде до створення соціальної еліти, заохочуючи учнів до отримання вищої освіти. Саме цей важливий факт говорить про необхідність суттєвих змін у перспективах розвитку середньої освіти, яка повинна не тільки надавати учням можливість отримати вищу освіту, але й надати загальну освіту всім верствам населення. Для вирішення цієї проблеми кожна країна шукає свої шляхи та методи, які були б притаманні саме для неї. Такий процес проходить беручи до уваги потреби учнів з різними здібностями, при цьому не занижуючи стандарти середньої освіти; зміцнення зв'язку між початковим та нижнім рівнем середньої освіти та нижнім рівнем середньої освіти і освітою після закінчення обов'язкової; включення до навчальних планів та програм на цьому рівні наукових та соціальних здобутків, не забуваючи при цьому про те, що освіта повинна бути для всіх.

На цей час середня освіта намагається знайти своє місце в обов'язковій освіті: бути об'єднаною або існувати окремо від початкової; розподілитися на два напрямки або існувати як одне ціле; розподілитися на ступені, цикли тощо. Середня освіта без сумніву зараз є найбільш проблематичним та протирічливим питанням для всіх систем освіти всіх європейських країн, тому що саме вона виховує та навчає учнів, які досягли найбільш важливого та важкого перехідного віку і саме наприкінці навчання на цій стадії учні визначають своє подальше життя (продовжити навчання або йти працювати). За останній час спостерігається тенденція щодо суттєвих змін в оцінюванні по закінченні різних ступенів обов'язкової освіти. Так, в більшості європейських країнах були відмінені випускні іспити наприкінці початкової школи ( окрім Люксембургу, де їх замінили тести).З 199798 шкільного року вступні іспити з вступу до середньої школи також відмінені та замість їх введено тестування. Більшість європейських країн підтримує напрямок щодо відміни іспитів наприкінці обов'язкової середньої освіти ( окрім Ірландії, Швеції, Об'єднаного Королівства, Ісландії та Норвегії) та отримання єдиного сертифікату з метою уникнення можливої дискримінації , яка у такий ранній вік може вплинути на академічне та професійне майбутнє молодих людей.

В Іспанії з часу реформи 1990-го року наприкінці обов'язкової освіти присуджується єдиний сертифікат без випускних іспитів (Certificado de Educacion Secundaria Obligatoria) , це замінило попередню систему завдяки якій учні отримували різні сертифікати, з якими або без яких вони успішно закінчували етап обов'язкової освіти. В Ірландії у червні 1992 року проведено першу сесію Junior Certificate examinations, для того, щоб оцінити рівень учнів наприкінці обов'язкової освіти. У Об'єднаному Королівстві (Англія та Уельс) дуальна система громадських іспитів для учнів наприкінці обов'язкової освіти з 1988 року була замінена Загальним сертифікатом середньої освіти. В Шотландії створено єдину екзаменаційну систему Стандартних ступенів.

Зміни у навчальних планах та програмах були логічною послідовністю структурних реформ, визначенням цілей освіти

Loading...

 
 

Цікаве