WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Діагностика провідного когнітивного стилю дітей з труднощами у навчанні - Реферат

Діагностика провідного когнітивного стилю дітей з труднощами у навчанні - Реферат

Реферат на тему:

Діагностика провідного когнітивного стилю дітей з труднощами у навчанні

Пояснювальна модель інтелектуального розвитку людини (інакше модель переробки інформації) передбачає, що процес пізнання можливо розкласти на певні етапи, які включають в себе набір дій та операцій (сприймання, кодування, відтворення, формування понять, суджень та ін.), що виконуються з інформацією. При цьому встановлено, що кожний суб'єкт володіє притаманним лише йому своєрідним, власним стилем опрацювання інформації. У зв'язку із загальною тенденцією сучасної науки до системного аналізу психічних явищ дослідження стилю (як цілісної психічної системи) у контексті пізнавальних процесів отримало широке розповсюдження (Г.Уїткін, Е.А.Климов, Е.Т.Соколова, М.О.Холодна, Г.Куценко та ін.) і призвело до виникнення феномену "когнітивний стиль". Ідея існування стійких відмінностей у способах сприймання та мислення підтверджена в роботах у межах підходу "New Look" і склала один з його основних напрямів у рамках критики традиційного неврахування активності суб'єкта у сприйманні та факторів перцепції. Базуючись на результатах відповідних наукових досліджень, ми вважаємо можливим сформулювати наступне визначення: когнітивний стиль (далі КС) - це процесуальна (інструментальна), стійка у часі характеристика отримання того чи іншого когнітивного продукту, описується за рахунок крайніх форм пізнавального реагування і не підлягає застосуванню оцінкових суджень. Останнє положення дало підставу вважати, що представники кожного стилю мають певні переваги в тих ситуаціях, де їхні пізнавальні властивості сприяють ефективній поведінці, оскільки, за думкою спеціалістів, КС є наскрізною та стабільною властивістю індивідуальності. Отже, КС з необхідністю пов'язаний з особистісними якостями, зокрема з такими, що проявляються як у багатьох видах діяльності, так і в багатьох класах життєвих ситуацій. Крім того, КС сприяє досягненню гармонізації інтенцій на максимальний результат діяльності та мінімальну психологічну ціну діяльності (Є.П.Конопкін, Є.О.Климов, В.С.Мерлін та ін.). Таким чином, КС (як індивідуально-типовий набір уподобань людини щодо дій та операційного складу процесів переробки інформації), вважаючись відносно незалежним від змісту і характеру самої діяльності, разом з тим визначає спосіб, манеру і "шлях руху" особистості до здобуття наміченої мети.

У такому контексті поняття індивідуального стилю діяльності та КС особистості досить близькі за визначенням і змістом. Основний момент схожості полягає в тому, що стиль діяльності і стиль особистості є відносно незалежними від змісту виконуваної діяльності і не характеризують її з точки зору результативності, або неможливо сказати абстрактно, .що даний вид стилю виявиться кращим чи гіршим, оскільки він має певні переваги або вади лише щодо конкретної ситуації. Крім формальності, тобто не-змістовності і нерівневості, важливою спільною рисою цих "стилів" є їхній компенсаторний характер, тобто певний стиль, нейтралізуючи індивідуальні особливості, що заважають діяльності, сприяє базуванню діяльності на тих, що полегшують досягненню мети. Ще одним моментом співпадання є економність характеру стилів, тобто постулюється, що певний стиль має шанси на існування не лише за умови його об'єктивної придатності, але й за умови суб'єктивної комфортності, зручності, оскільки однією з його функцій є полегшення діяльності. Індивідуальний стиль діяльності та КС особистості схожі також і тим, що їхнє функціонування і адекватність даній ситуації не оцінюється з точки зору усвідомленості-неусвідомленості: стильові особливості можуть формуватися як стихійно, так і використовуватися свідомо.

Проте індивідуальний стиль діяльності та КС особистості мають суттєві відмінності. По-перше, індивідуальний стиль діяльності, як це видно з самого терміну, відноситься до виконання певної діяльності. Щодо КС, то він розуміється, перш за все, як формальна характеристика особистісної організації в цілому, "своєрідний інтегратор індивідуальності".

Це дає підставу стверджувати, що сформований КС проявляється як індивідуальна особливість, на яку можна спиратися і яку потрібно враховувати, в той час як індивідуальний стиль діяльності може формуватися стихійно, а може обиратися (і тренуватися) свідомо чи свідомо відкидатися. КС (як складова класу індивідуально-типологічних особливостей) на відміну від індивідуального стилю діяльності, який може бути відкинутим по закінченні даної діяльності, проявляється у різних діяльностях і характеризує не діяльність як таку, а особистість. Отже, оскільки КС особистості є формальною індивідуальною особливістю високого порядку, то він відіграє роль структури, якою визначається побудова індивідуального стилю діяльності, а не навпаки. Є деякі дані про генетичну обумовленість формування КС, в той час як індивідуальний стиль діяльності - це чисто діяльнісний здобуток.

У сучасних психологічних дослідженнях КС, поряд з визначенням їхніх основних (десяти) видів, важливою є тенденція до пошуку зв'язків певного виду стилю з іншими психологічними властивостями та прагнення до узагальнення одержаних результатів з метою укрупнення пояснювальних конструктів. Результатом цих досліджень є встановлення взаємокореляції різних видів КС з подальшою побудовою факторних моделей, що містять узагальнений опис самих стилів та спробу здійснити конструювання типологій. При цьому зазначимо, що у вивченні КС акцент діахронічне зміщується з визначення чисто психометричних особливостей в бік особистісних і соціально-психологічних.

У повсякденному житті діяльність людини здійснюється лише одним універсальним для неї чином. Цілком очевидно, що люди з різними психологічними особливостями досягають своїх цілей у різний спосіб. Причому усталення певного КС є свідченням його ефективності, оскільки з різних причин (енергетичних, мотиваційних, смислових) даній людині можливо або зручно діяти саме так, а не інакше. "Ефективні способи діяльності закріплюються у формі специфічних психологічних механізмів, психологічних стратегій і тактик, у вигляді узагальнених рис особистості" (Л.І.Анциферова). КС на сьогодні інтерпретується в цілому як компенсаторно-адаптаційний механізм і концептуалізується як стійкий атитюд, уподобання або звична стратегія, що визначає типовий для індивіда спосіб сприймання, запам'ятовування, мислення, вирішення задач, установки, і переважного способу, манери діяти. Констатується придатність КС до вирішення проблем, концептуалізації життєвого досвіду особи, організації процесів, тобто підкреслюється спрямовуючий і керівний характер стилю як такого, а також те, що стиль — це схильність, що може лежати в основ формування стратегії діяльності і може (сформувавшись у дитинстві) зберігатися впродовж десятків років.

Дослідження КС отримало широке застосування в зарубіжних розробках і характеризується такою загальною особливістю як операціональний підхід, тобто окремі КС виділяються не теоретично, а за допомогою експериментальних методик, які дозволяють продемонструвати наявність значущих індивідуальних відмінностей та їхню стійкість.

Найбільший науковий інтерес для нашого дослідження становлять ті КС, що мають високий кореляційний зв'язок з результативністю навчальної діяльності, а саме: полезалежність - поленезалежність, аналітичність - синтетичність, імпульсивність - рефлексивність. Так, за Г.Уїткіним, Г.Куценко та ін. поленезалежні від поля індивідууми: 1) мають позитивні результати навчання при наявності внутрішньої мотивації (полезалежні - при негативному підкріпленні); 2) включаються у процес навчання як активні учасники (полезалежні - як глядачі); 3) перетворюють учбові ситуації, виокремлюючи в них суттєві моменти (полезалежні - на ті ознаки, що лежать на поверхні, ті, що впадають в око); 4) у них легше проходить генералізація та перенос знань, умінь та навичок, більш чітко виражена здатність відбирати раціональні стратегії запам'ятання та відтворення матеріалу (Єгорова М.С., 1981).

Також, показано, що особи "незалежні від поля" точніші у розрізненні зображень на сітківці і власне об'єктів, у них вищі візуальні здібності; для них характерна поведінка активнішого пошуку відчуттів, що, зокрема, проявляється у повільнішому згасанні орієнтувальної реакції. Поленезалежні більш точні у сприйманні часу; у вирішенні тактильно-перцептивних завдань. У той же час залежні і незалежні однаково піддаються зоровим ілюзіям, проте залежні - це "асимілятори", а незалежним притаманна ілюзія контрасту. Є дані про підтвердження сильнішої мозкової латералізації поленезалежних, що у випадку пред'явлення стимульних фігур у правому полі зору ставить їх у невигідне становище. Значний масив даних свідчить про зв'язок поленезалежності з інтелектом. Так, незалежність пов'язується з просторовими здібностями, що підтверджується високими кореляціями з невербальними тестами інтелекту (тестом Равена, невербальними шкалами тесту Векслера. Коефіцієнт кореляції з невербальними субтестами Векслера рівний одиниці). Однак є дані і про негативний зв'язок поленезалежності та фактору загального інтелекту за Кетелом, а також про позитивний зв'язок незалежності і загального інтелекту за Векслером. Експериментальні дані також свідчать, що оцінка двозначності на глибшому, синтаксичному, рівні пов'язана з незалежністю, а на лексичному - ні. Не випадково тому визнається вищий рівень вербального інтелекту полезалежних. Очевидно, Це підтверджує гіпотезу про вирівнювання видів здібностей як фактору більш легкої зміни стратегії діяльності. Так, у випадку високих вербальних і просторових здібностей люди схильні використовувати просторові навички, а у випадку високих вербальних і середніх просторових — вербальні. Поленезалежність пов'язується також з більш високим рівнем розвитку другої сигнальної системи.

Loading...

 
 

Цікаве