WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання елементів формальної логіки у процесі розв'язування навчальної фізичної задачі - Реферат

Використання елементів формальної логіки у процесі розв'язування навчальної фізичної задачі - Реферат

Реферат на тему:

Використання елементів формальної логіки у процесі розв'язування навчальної фізичної задачі

Необхiдною складовою процесу пошуку виходу з проблемної ситуацiї i, зокрема, пошуку розв'язку навчальної задачi є формування судження "як чiткого та правильного спiвставлення одна з однiєю всiх основних думок, що виникають у процесi мислення" [1]. При цьму значний iнтерес для дослiдження процесу розв'язування навчальних задач полягає у аналiзi тих логiчних форм мислення, якi при цьому використовують учнi. Педагогiчнi спостереження показують, що найбiльш розповсюдженою формою умовиводу, якою користуються учнi на першому етапi формування гiпотези розв'язку, є простий категоричний силогiзм.

Як вiдомо, такий опосередкований дедуктивний умовивiд не може бути логiчною основою побудови загальнонаукової теорiї, тому що його висновки категоричнi та вiрогiднi за означенням. Але використання простого категоричного силогiзму у навчальному процесi дозволяє досягнути частково-методичної мети навчання найбiльш оптимальним способом, адже, розглядаючи висновок у цьому типi умовиводу в гносеологiчному планi, можна

побачити, що його характерна риса полягає в тому, що у ньому деяке загальне знання пристосовується до одиничного або часткового випадку на пiдставах встановлення зв'язку даного часткового або одиничного випадку з загальним.

Тобто можна казати про те, що використання простого категоричного силогiзму показує вмiння учня побачити у даному конкретному випадку (конкретному завданнi, задачi) тi закономiрностi (зв'язки, особливостi, властивостi), якi описано у фiзичнiй теорiї (вiдповiдному фiзичному законi), та використати цю теорiю ("загальне") для розв'язування конкретного завдання ("часткове"). З вищесказаного можна зробити висновок про те, що вмiння учня використовувати умовиводи, посилання та висновки яких є категоричними судженнями, є необхiдною (але, вочевидь, не достатньою) умовою для правильного формування гiпотези розв'язку задачi.

У випадку побудови навчальної задачi суб'єктами суджень є фактичнi данi умови задачi, а предикатами - деякi властивостi суб'єктiв, що описанi в умовi (або розумiються, виходячи з контексту умови). Розумiння умови задачi полягає у визначеннi, в якому спiввiдношеннi знаходяться мiж собою предмет (суб'єкт) та властивiсть (предикат).

Так, наприклад, якщо елементами умови задачi є деякi масивнi тiла, що несуть на собi електричнi заряди, то властивiсть, яка їх об'єднує, є електрична та гравiтацiйна взаємодiя мiж ними. Саме знання учнями властивостей згаданих елементiв та закономiрностей, що описують цi властивостi, надає йому змоги робити категоричнi умовиводи. Якщо умовиводи будуть мати ймовiрнiсний характер, то це буде свiдчити про незнання учнем теоретичного матерiалу, тобто про непiдготовленiсть його до розв'язування даної задачi.

Пiсля однозначної класифiкацiї елементiв умови задачi (на пiдставi конкретних знань) використанням умовиводу типу простого категоричного силогiзму, подальшi логiчнi дiї використовують, у бiльшостi, умовнi умовиводи (або низку умовиводiв) типу "якщо...,тодi...", тобто таке складне судження, яке помилкове тодi i тiльки тодi, коли попереднє судження (антецедент) iстинне, а наступне (концеквент) помилкове [2].

В логiцi таке судження має назву iмпликативне. Аналiз властивостей iмплiкацiї допомагає з'ясувати таки поняття, як достатнiсть та необхiднiсть умов для появи деякої подiї, факту або дiї, якi описанi в умовi задачi. Кожен етап iмплiкативного судження повинен вiдповiдати вимогам:

1) умови є достатнiми для явища, якщо їх наявнiсть обов'язково викликає це явище;

2) умови є необхiдними для явища, якщо це явище не має мiсця без наявностi цих умов.

Судження типу еквiвалентностi (кон'юнкцiї iмплiкацiй), що вiдповiдають вислову "тодi i тiльки тодi, коли..." та широко використовуються в математицi, у фiзицi використовуються найчастiше при розв'язуваннi задач iз застосуванням законiв збереження. При використаннi таких логiчних операцiй спостерiгається ложна iмплiкацiя, коли учень з iстиного висловлювання (умови, посилання) робить неправильний висновок.

Причинами цього, на нашу думку, можуть бути:

1) пропуск послiдовних операцiй (логiчних або математичних);

2) неправильне розумiння (або трактування) явища, що описано (або спостерiгається);

3) неправильне вiднесення явища, що описано (або спостерiгається), до вiдомих фiзичних теорiй.

З точки зору дiяльнiсного пiдходу [3] до аналiзу виникнення зазначених помилок їх можна, вiдповiдно, класифiкувати як:

1) операцiйна помилка;

2) помилка розпiзнавання;

3) помилка класифiкацiї.

Накладання обмеженостi на сферу використання будь-якого фiзичного закону, що вивчається, є прикладом переходу вiд загальностверджувального судження до частковостверджувального судження. Прикладом цього може бути обмеженiсть використання ньютоновських законiв тiльки для iнерцiйних систем вiдлiку та нерелятивiстських швидкостей. Введення в курс шкiльної фiзики поняття "сила iнерцiї" дозволить в багатьох випадках не мiнювати тип судження. Оперування загальностверджувальними судженнями на початкових етапах аналiзу умови навчальної задачi та формування гiпотези розв'язку надає можливостi використовувати бiльший iнформацiйний простiр пошуку аналогiй, залучати бiльш широкий понятiйний апарат фiзики.

Вивчення в курсi шкiльної фiзики складних питань сучасної фiзики (квантова механiка, хвильова оптика, теорiя вiдносностi) визнане необхiдним, а вихiд за межi iнерцiйної системи вiдлiку вважається складним для вивчення в середнiй школi. Як показує повсягденна практика, багато явищ, з якими зустрiчається людина в побутi та на виробництвi, дуже рiдко потребують застосування квантовомеханiчних або релятивiстських уявлень, але можуть бути чiтко поясненi з точки зору механiки неiнерцiйних систем. (вiдцентрова сила у випадку руйнування тiла, що обертається, сила Корiолiса i т. iн.).

Аналiз структури та змiсту шкiльного курсу фiзики з точки зору умовиводiв, якi опосередковано засвоюють учнi у процесi вивчення фiзики, зокрема, при розв'язуваннi навчальних фiзичних задач, є одним з пiдходiв до вирiшення питання розвитку навичок продуктивного мислення, яке є не меньш важливою ознакою загальної освiти, анiж засвоєння змiсту саме курсу фiзики. Крiм того, спецiальнi дослiдження дають пiдстави для висновкiв про те, що значення та форма зберiгаються у памя'тi людини незалежно одне вiд одного [4]. А це, у свою чергу, вказує на те, що форми умовиводiв, якi засвоєнi суб'єктом навчальної дiяльностi, можуть зберiгатися незалежно вiд змiсту навчального предмету, що надає людинi можливостi використовувати цi форми суджень незалежно вiд предметної галузi дiяльностi.

Не менш важливим при зазначеному пiдходi є, на наш погляд, можливiсть поширення у навчально-виховному процесi активних форм засвоєння навчальної iнформацiї з безпосереднiм вихiдом на практичне застосування не тiльки змiсту курсу фiзики, але ї способiв мислення, якi свiдомо опанованi суб'єктом навчання на прикладах пояснення фiзичних явищ та у процесi розв'язування фiзичних задач. Таким чином, процес розв'язування навчальної фiзичної задачi виступає як можливiсть засвоєння елементiв формальної логiки при використаннi визначеної множини суджень для досягнення частково-методичних цiлей навчання.

Наслiдком такого пiдходу може бути перебудова структури та змiсту шкiльного курсу фiзики, спрямування психолого-педагогiчних дослiджень на пошук шляхiв для побудови такого курсу, який вiдмовляється вiд протиставлення теоретичної компоненти курсу до форм суджень, якi застосовуються у практичнiй компонентi навчальної дiяльностi.

1. Общая психология. М: Просвещение, 1986. - 463 с.

2. Логика. Минск: БГУ, 1974. - 335 с.

3. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М:МГУ, 1981.- 582 с.

4. Слобин Д., Грин Дж. Психолингвистика. М:Прогресс, 1976.- 349 с.

Loading...

 
 

Цікаве