WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Застосування методiв структурно-номiнативної реконструкцiї системи знання до проблеми оцiнки пiдручникiв - Реферат

Застосування методiв структурно-номiнативної реконструкцiї системи знання до проблеми оцiнки пiдручникiв - Реферат

Реферат на тему:

Застосування методiв структурно-номiнативної реконструкцiї системи знання до проблеми оцiнки пiдручникiв

Структура, змiст, способи подання навчального матерiалу, глибина його розкриття, ступiнь наочностi i т. iн. Кожного конкретного пiдручника формується, з одного боку, як похiдна теоретичних конструктiв, притаманних авторам пiдручника, їх власного розумiння цiлей навчання, мiсця та ролi пiдручника у навчальному процесi, особиснiстого досвiду, та, з iншого боку, на пiдставах теоретичних положень, концепцiй, якi виступають як узагальнення педагогiчної практики, суспiльного досвiду, певних нормативiв, що вiдповiдають парадiгмам освiти на час створення пiдручника, логiцi тiєї науки, що презентована у пiдручнику, ступеню її дидактичного опрацювання тощо.

У зв'язку з цим, проблема розробки загальних критерiїв оцiнювання пiдручникiв має комплексний та багатовимiрний характер. Крiм того, вiдсутнiсть загальноприйнятих критерiїв, що могли б бути покладенi в основу оцiнювання, також ускладнює пошук пiдходiв до розв'язання зазначеної проблеми. Але, враховуючи той факт, що пiдручник є, зрештою, носiєм певної системи знань, одним з можливих пiдходiв до його оцiнювання є використання структурно-номiнативної реконструкцiї системи знання, а саме її логiко-лiнгвiстичної пiдсистеми [1].

Дана пiдсистема має ряд рiвнiв iєрархiї, кожний з яких мiстить елементи, при побудовi яких елементи нижчих рiвнiв передбачаються вже iснуючими або використовуються як конструктивнi блоки. Окрiм логiко-лiнгвiстичної, у межах даної реконструкцiї у будовi теорiї вичленовано також модельно-репрезентативну, прагматико-процедурну та проблемно-евристичну пiдсистеми.

Використання явних вiдомостей про структуру логiко-лiнгвiстичної пiдсистеми та її зв'язкiв з iншими пiдсистемами та рiвнями у загальнiй будовi знання дозволяє:

  • уточнити термiнологiю, проаналiзувати понятiйний аппарат теорiї, логiчнiсть викладу матерiалу, виявити чiтку структуру курсу;

  • оцiнити повноту викладу матерiалу, усунути повтори, виокремити головне, видалити несуттєвий матерiал;

  • прослiдкувати взаємозв'язки даного предмету з сумiжними дисциплiнами, його мiсце в системi наук, виявити взаємозв'язки рiзноманiтних пiдроздiлiв у межах деякої дисциплiни;

  • уточнити об'єкт та мету вивчення даного предмету;

  • сприяти евристичностi у викладеннi матерiалу, вихованню здатностi активно застосовувати отриманi знання;

  • оцiнити проблемнiсть у викладеннi матерiалу, його спрямованiсть на розумiння логiки розвитку даної дисциплiни, її нерозв'язаних проблем, перспектив та зв'язку даного предмету з iсторiєю його розвитку.

Поняття складають найнижчий, базовий рiвень логiко-лiнгвiстичної iєрархiї у будовi знання i тому першим етапом розгляду логiко-лiнгвiстичних засобiв пiдручника є виокремлення системи понять, що запроваджується у пiдручнику. В аспектi системи понять можна вказати окремi напрямки аналiзу пiдручника. Так, можна оцiнювати набiр понять з точки зору їх кiлькостi, репрезентативностi (чи всi головнi поняття поданi),

оптимiзацiї їх змiсту.

Якщо брати за основу оцiнювання структуру системи знання, можна вказати i iншi риси, що виявляються при дослiдженнi понять:

  • аналiз взаємовiдношення мiж поняттями (вихiднi, похiднi, основнi, допомiжнi тощо);

  • формування бiльш загальних i менш загальних означень кожного поняття (як рiвня узагальнення чи конкретизацiї).

Це дає можливiсть будувати ланцюжки понять, їх iєрархiї, дослiджувати тi чи iншi варiанти запровадження поняття (коли до даного поняття веде той чи iнший "ланцюжок" понять), дослiджувати рiзнi варiанти побудови загальної структури понятiйної системи (коли за засадничi приймаються однi поняття, а iншi будуть вивiдними або навпаки), розглядати рiзнi способи вибору наборiв первинних понять, їх запровадження, взаємозв'язки мiж ними.

Додатковою пiдставою для оптимiзацiї змiсту пiдручника, окрiм просто врахування кiлькостi понять є аналiз логiчної структури системи понять. Тобто кiлькiсний аналiз застосовуваного понятiйного апарату можна супроводжувати "якiсним", виявляючи зайвi "гiлки" або недоречностi, що призводять до переобтяження пiдручника iнформацiєю, роблять систему понять "непрозорою" та заважають як сприйняттю,так i вiдтворенню навчальної iнформацiї.

З iншого боку, важливим аспектом аналiзу кожного поняття (або їх набору) є означення. Встановлення чiтких логiчних зв'язкiв мiж поняттями дає можливiсть рацiонального запровадження означень, якi часто є незрозумiлими, невдалими або навпаки, важливi поняття вмiщуються без означень.

Наступним рiвнем пiсля рiвня понять є рiвень алфавiтiв або словникiв мов вiдповiдної теорiї. Алфавiти утворюються сукупнiстю знакових форм вираження понять. Часто буває так, що окрiм назви, яка iснує у кожного поняття звичайною мовою (що власне зветься термiном), поняттю ставиться у вiдповiднiсть символiчна "назва" або позначення. Вибiр позначення також вiдiграє важливу роль в силу того, що їх може бути декiлька. Якщо система позначень, яку використовує теорiя, досить розвинена, у нiй може з'явитися цiла символiчна мова (коли змiст теорiї висловлюється майже без використання слiв). У цьому планi, стосовно оцiнювання пiдручника, виникають такi питання, як вдалий вибiр позначень, що сприяли б кращому засвоєнню означуваних понять, та з'ясування, якою мiрою "тотальна" формалiзацiя у викладеннi взагалi потрiбна.

Наступнi рiвнi iєрархiї займають правила побудови виразiв iз елементiв алфавiтiв та власне мовнi засоби теорiї або мови, що є правильно побудованими виразами за допомогою правил з елементiв алфавiтiв. Рiвень правил побудови виразiв в явному виглядi присутнiй у випадку символiчних або формалiзованих мов. При оцiнюваннi, наприклад, пiдручника з геометрiї [2] використання таких мов не вiдiграє вирiшального значення, але при вивченнi iнших предметiв (хiмiї, арифметики або iнших) правила побудови виразiв та мови стають предметом детального аналiзу (хоча вибiр i уточнення використовуваних мовних засобiв i у випадку геометрiї може мати певне значення).

На наступних рiвнях iєрархiї знаходяться аксiоми, правила висновку та теореми, що разом утворюють логiчнi числення системи знання. Так, у випадку пiдручника з геометрiї, враховуючи аксиоматичну побудову предмету вивчення, подання та викладення цих елементiв знання дуже суттєве. Система використовуваних аксiом узгоджується з системою понять, що приймаються за першопочатковi. При дослiдженнi аксiом та теорем також виникають питання:

1) вибору набору аксiом (що саме вибрати за початковi твердження, адже набiр вихiдних тверджень можна варiювати);

2) дослiдження альтернативних шляхiв виведення тiєї чи iншої теореми;

3) оптимiзацiя набору промiжних та кiнцевих вивiдних тверджень, якi мають бути репрезентованi в пiдручнику.

Дослiдження та структурно-змiстовна оптимiзацiя певного набору аксiом та "ланцюжкiв" отримання з них теорем може виявитися корисною для оптимiзацiї набору понять та навпаки.

Крiм того, при оптимiзацiї змiсту пiдручника, виборi потрiбної аксiоматики та шляхiв доведення окремо можна поставити питання про оптимiзацiю множини використовуваних правил висновку (їх вивчення у явному виглядi виходить за межi шкiльної програми з геометрiї).

Лiтература.

  1. Бургин М.С., Кузнецов В.И. Аксиологические аспекты научных теорий. - К.: Наукова думка, 1991.

  2. Погорєлов О.В. Геометрiя: Планiметрiя: Пiдруч. для 7-9 кл. серед. шк. - К.: Освiта, 1994.

Loading...

 
 

Цікаве