WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми викладання курсу “Основи ландшафтознавства” у педагогічних ВНЗ - Реферат

Проблеми викладання курсу “Основи ландшафтознавства” у педагогічних ВНЗ - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми викладання курсу "Основи ландшафтознавства" у педагогічних ВНЗ

Навчальний курс "Основи ландшафтознавства" (або "Ландшафтознавство") впроваджено в усіх педагогічних університетах України, де є природничо-географічні факультети, і проблеми, які з цим пов'язані, є, мабуть, типовими для всіх. Найважливішими з них є: 1) відсутність теорії і методики викладання курсу у педагогічних вищих навчальних закладах (ВНЗ); 2) невідповідність очевидної складності курсу і кількості академічних годин, які відведено на його вивчення; 3) відсутність навчально-методичного забезпечення.

Відсутність теорії і методики викладання географічних навчальних курсів є досить поширеним явищем у ВНЗ. Шкільні курси з географії здавна були забезпечені відповідними методиками викладання і спиралися на розробки московських фахівців (Корінська, Душина, Щенев, 1990, Крилова,1990). На початку 90-х років минулого століття у країні було розпочато роботу зі створення концепції вітчизняної географічної освіти. З'явились оновлені навчальні програми з географії і методики викладання шкільних курсів географії, розроблені вітчизняними фахівцями (Кобернік, Коваленко, Масляк, Скуратович, 2000; Пестушко, Сасихов, Уварові, 2000; Корнєв, 2004). Проте географії, яку викладають у вищій школі, це поки що не торкнулося.

Зрозуміло, що концептуальні основи, методика і технологія викладання географічних навчальних курсів у вищій школі мають бути іншими ніж ті, що розроблені для середньої загальноосвітньої школи. Проте, сутність цих відмін досі ніким не досліджувалась і не описувалась. Деякі ВНЗ друкують методичні рекомен

дації з проведення практичних і лабораторних занять, але містять не стільки рекомендації, скільки умови їхнього виконання. Методичні рекомендації з проведення практичних занять з ландшафтознавства були розроблені професором Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова А.А. Відіною (1962, 1974) і ними досі користуються викладачі ВНЗ. А теорії і методики викладання лекційного курсу з ландшафтознавства і досі немає. Не кажучи вже про методику викладання у педагогічних ВНЗ. Але ж вона має бути відмінною від методики викладання у класичних університетах, оскільки відмінною є головна мета навчання у педагогічних і класичних ВНЗ. Класичний ВНЗ готує фахівця із ландшафтознавчих досліджень, педагогічний – фахівця із викладання навчального курсу "Ландшафтознавство". Зрозуміло, що в середній загальноосвітній школі такої дисципліни не вивчають. Проте поняття про природні комплекси, що є об'єктом дослідження ландшафтознавства, вводять вже у шостому класі в курсі "Загальна географія". У сьомому класі в курсі "Географія материків і океанів" знання про природні комплекси суходолу та океану розширюються, а в восьмому класі у курсі "Фізична географія України" з'являється окремий розділ "Природні комплекси і фізико-географічне районування". Тому саме навчальний курс "Ландшафтознавство" має дати майбутнім вчителям-географам необхідні знання з цієї галузі сучасної географічної науки.

Вже з назви курсу – "Основи ландшафтознавства", стає зрозумілим, що у ньому вивчають якісь загальні, базові знання з вчення про ландшафт без особливого заглиблення у питання польових і стаціонарних досліджень, чи проблеми дослідження функціонування, динаміки та еволюції ландшафтів. Майбутні вчителі географії повинні знати загальні положення, мають вміти пояснювати учням зміст понять "природні комплекси" і "природно-територіальні комплекси", "ландшафти" і "сучасні ландшафти", "вплив господарської діяльності людини на ландшафти" тощо. Проте і це, спрощене для педагогічних ВНЗ, завдання є досить складним для викладача і студента, оскільки курс складний, а методики його викладання, як вже було сказано, не розроблено.

Складність курсу зумовлена його інтеграційним характером. Вчення про ландшафт ґрунтується на уяві про ландшафтний комплекс як сукупність генетично взаємопов'язаних природних компонентів (гірських порід, рельєфу, повітряних мас, поверхневих і ґрунтових вод, рослинності і тваринного світу), тому опанування ним передбачає наявність базових знань з багатьох природничих навчальних дисциплін (геології, геоморфології, ґрунтознавства тощо). На природничо-географічному факультеті НПУ ім. М.П. Драгоманова дисципліну "Основи ландшафтознавства" починають вивчати на третьому курсі, вже після вивчення "Геології", "Геоморфології", "Метеорології і кліматології", "Гідрології", "Географії ґрунтів" тощо. Проте знань, а, особливо, умінь та навичок, які отримують студенти, для оволодіння теорією і методикою ландшафтознавчих досліджень не вистачає.

Методичне вирішення цієї проблеми таке. Коротко, але без порушення принципу науковості навчання, максимально зрозуміло, тобто з дотриманням принципу доступності навчання, слід викладати основні положення теми, приводити необхідні визначення фундаментальних термінів і понять, які студенти мають засвоїти і запам'ятати. Розгляд деяких складних для розуміння теоретичних питань продовжується на лабораторних заняттях. В усіх складних випадках лектор радить ознайомитися з навчальною або науковою літературою, де більш глибоко і докладно розглянуто ці питання. Частину складних або великих за об'ємом питань опрацьовують під час літньої польової практики, на яку за навчальним планом відво-

диться 108 годин, тобто більше, ніж у три рази, порівняно із часом, який відводиться на аудиторні заняття.

Є у сучасному ландшафтознавстві поняття і терміни, що не отримали однозначного визначення. Таким є, наприклад, термін "ландшафт", що має три досить відмінних трактування. Це, звичайно, не дуже добре, оскільки породжує певні непорозуміння. Вперше на це звернув увагу Ф.М. Мільков ще у 1967 році, але і досі положення не змінилося: всі три трактування використовуються ландшафтознавцями. Таким же невизначеним і суперечливим є поняття "антропогенний ландшафт". Воно було введене у ландшафтознавство тим же професором Ф.М. Мільковим і, здавалось би, досить переконливо розкритиковане московським професором М.А. Солнцевим і санкт-петербурзьким професором А.Г. Ісаченком. Проте "Антропогенне ландшафтознавство", що ґрунтується на положеннях, розроблених Ф.М. Мільковим, продовжує розвиватися і має багато авторитетних у ландшафтознавстві послідовників.

Ми виходимо із положення таким чином. Викладач ознайомлює студентів з усіма трактуваннями предмета, які наявні у сучасному ландшафтознавстві. Оголошує свою точку зору на предмет суперечки, наголошує, що студенти вільні мати власну думку і вона може відрізнятися від точки зору викладача. Є лише одна вимога до студента: він має знати всі пояснення явища і розуміти відмінність між ними.

Відповідно до програмних вимог курсу "Основи ландшафтознавства", майбутні вчителі-географи мають вміти читати ландшафтні карти, що вміщені в деяких шкільних атласах (Атлас юного туриста-краєзнавця Київської області, 1990; Атлас Чернігівської області, 1991 тощо), а також настінну ландшафту карту України масштабу 1:1000000, що була складена співробітниками Інституту географії Національної академії наук України для середньої загальноосвітньої школи (Маринич, Міхелі, Пащенко, Петренко, 1997). Студенти мають знати класифікацію ландшафтів України, закономірності їхнього поширення і особливості зображення; уміти знаходити на ландшафтній карті України різні ранги територіальних одиниць типологічної і регіональної класифікації ландшафтів (класи, підкласи, типи, підтипи і види ландшафтів), тлумачити легенду карти (короткий опис основних характеристик ландшафтних комплексів), розміщену в умовних позначення до карти.

Важливою методичною проблемою є і питання набуття умінь і навичок із укладання ландшафтних карт і побудови ландшафтних профілів. Укладання будь-яких географічних карт є дуже складним процесом, що потребує спеціальних знань з картографії і тієї галузі знань, до якої належить тема карти. Ландшафтні карти особливо складні, оскільки відображають такі інтеграційні явища, як ландшафтні або природні територіальні комплекси. Потрібно досконало знати: 1) особливості зображення на топографічних картах різного масштабу природних компонентів (рельєфу, гідрографії, рослинного покриву) і об'єктів господарської діяльності людини (населених пунктів, підприємств, шляхів сполучення тощо), аналіз взаємного розміщення яких і дає можливість вичленити на місцевості результати їхньої взаємодії – природні територіальні комплекси; 2) особливості зображення на геологічних картах або в описах опорних відслонень та бурових свердловин генезису, віку і літологічного складу гірських порід, аналіз яких дає змогу уточнити межі між окремими ландшафтними комплексами в рамках одного рангу, що були визначені шляхом аналізу горизонталей топографічної карти; 3) особливості зображення на ґрунтових картах або у матеріалах лісової таксації різних типів, видів і різновидів ґрунтів (на топографічних картах їх не зображають), аналіз яких дає змогу розріз-няти дрібні ландшафтні комплекси (фації і урочища), що належать до однакових форм

рельєфу і т.д. Навчитися цьому за вісім занять, які до того ж проходять один раз на два тижні, надзвичайно складно.

Багаторічний досвід викладання курсу "Основи ландшафтознавства" свідчить про те, що значна частина студентів, які уклали навчальну ландшафтну карту і залік, має доволі туманне уявлення про методику її укладання. Хоча викладач і надає значну допомогу з укладання карти кожному студенту, інакше більшість студентів не виконала б завдання або виконала його невірно. Відмовитися від складання навчальної ландшафтної карти неможливо, оскільки вона є найважливішим результатом ландшафтознавчих досліджень.

Loading...

 
 

Цікаве