WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Диференціація на уроках української мови - Реферат

Диференціація на уроках української мови - Реферат

Реферат на тему:

Диференціація на уроках української мови

Школа сьогодення робить спробу повернутися до особистості дитини, до її індивідуальності, створити найкращі умови для розвитку й максимальної реалізації її нахилів і здібностей. Одним із шляхів рішення цієї проблеми є диференціація навчання.

Різноманітні способи і прийоми диференціації в основному можна звести до диференціації за ступенем складності пропонованого завдання і за ступенем самостійності його виконання. У першому випадку пропонуються завдання, які вимагають узагальнень і висновків різної глибини; завдання, розраховані на різний рівень теоретичого узагальнення виконуваної роботи, завдання репродуктивного і творчого характеру.

Розглянем випадок, коли всім учням пропонуються пізнавальні задачі однакової складності, але диференціюється кількість інформації про хід виконання. У завданні для І групи вказується тільки мета, а способи розв'язання діти шукають самі. Учням II групи до завдання додаються вказівки про те, на що необхідно звернути увагу під час розв'язування. У завданні для III групи вказувалась послідовність розумових операцій, потрібних для пошуків розв'язування. Крім того, для полегшення роботи можна використовувати додаткові запитання, допоміжні задачі, наочні посібники. Робота над такими завданнями дає змогу поступово опанувати раціональні прийоми розумової діяльності. Наприклад, всі учні одержують записані у два стовпчики слова: збити – станцювати, згоріти – сфотографувати, зробити – спекти, знести – сказати, здати – схопити. Учням І групи пропонується вивести певне правило, розглянувши слова обох колонок. Завдання для II групи – дати відповідь, чому префікси у словах обох колонок різні. А учні III групи мають вивести правило, перед якими приголосними пишеться префікс з-, а перед якими – с-.

Оскільки за складом групи учнів неоднорідні, вчитель стежить за процесом розв'язання завдань кожним зокрема і в разі потреби надає допомогу: одному учневі доводиться полегшити завдання (а комусь –ускладнити), другому – дати відповідні вказівки, третього підбадьорити, четвертого зацікавити і т. ін. Тільки за такої умови кожен учень у межах колективної роботи класу зможе досягти мети.

Завдання диференціюються за ступенем складності, що виявляється в глибині узагальнення поняття підмета і присудка. Так, під час вивчення теми "Будова слова" ми пропонували учням визначити різницю у значенні слів хата, хатка, встановити, від чого залежить зміна значення, і на цій підставі вводили поняття про значення кореня і суфікса. Далі учні І групи встановлювали, скільки спільнокореневих слів є у списку рік, ріка, річниця, роковини, річний, річковий. Учні II групи визначали однокорінні слова: лисина, лисиця, лисеня, лис, лисий. Учні III групи виконували таке ж завдання у словах: море, моря, морський, моряк, морського. Після розв'язання цих і подібних задач перед усім класом ставилася проблема: Як же побудоване слово? Що таке корінь слова?

Якщо протягом кількох уроків учні починають досить обгрунтовано і правильно розв'язувати запропоновані пізнавальні задачі, можна вважати, що їм під силу будуть і складніші завдання, що в свою чергу уможливлює перехід деяких школярів на вищий рівень диференційованих задач.

Цілеспрямоване і систематичне використання диференціації на уроках рідної мови забезпечить усвідомлення учнями відповідного граматичного матеріалу, формування в них умінь і навичок, які сприятимуть кращому засвоєнню знань.

Список використаних джерел

  1. Логачевська С.П. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань // Початкова школа, 1990, № 8. – С. 33-38.

  2. Логачевська С.П., Савченко О.Я. Диференційоване навчання молодших школярів // Грані творчості / Відп. ред. М.Д. Ярмаченко. – К.: Радянська школа, 1990. – С. 25-43.

Loading...

 
 

Цікаве