WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вплив суспільно-політичної обстановки в країні на земську діяльність з підвищення кваліфікації народних вчителів на Лівобережній Україні (друга полови - Реферат

Вплив суспільно-політичної обстановки в країні на земську діяльність з підвищення кваліфікації народних вчителів на Лівобережній Україні (друга полови - Реферат

Реферат на тему:

Вплив суспільно-політичної обстановки в країні на земську діяльність з підвищення кваліфікації народних вчителів на Лівобережній Україні (друга половина ХІХ– початок ХХ ст.)

Важливою частиною роботи органів місцевого самоуправління (земств) у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., згідно Положення про земські установи, була турбота про становлення системи початкової освіти - масового інституту культурно-ідеологічного характеру [4, с.75].

Центральною фігурою школи, її душею є вчитель. Від рівня його загальної освіти та фахової підготовки залежить, у найближчій перспективі, якість навчання дітей, а у майбутньому - доля країни. Саме так дивилися на роль та місце вчителя земства, на плечі яких уряд переклав усі проблеми розбудови народної освіти, декларованої шкільною реформою 1864 року [2, с.39].

Освітній ценз вчителів народних училищ у 70-80-х роках ХІХ ст. був дуже низьким, оскільки темпи становлення і розвитку системи педагогічної підготовки фахівців не задовольняли потреб початкової школи [6, с.67]. Кадрова проблема поглиблювалася тим, що спеціальна педагогічна освіта була монополізована державою. Земствам, іншим громадським організаціям та приватним особам було заборонено створювати навчальні заклади для підготовки вчителів [5, с.82]. Єдиною можливістю для земств впливати на рівень навчального процесу у народних школах була робота з підвищення кваліфікації вчителів.

Ця робота проводилися земствами у весь період існування земського самоврядування на літніх короткотермінових педагогічних курсах, але її характер, форми та зміст з часом змінювалися, що значною мірою залежало від суспільно-політичної обстановки в Російській імперії, а також від рівня розвитку системи педагогічної освіти, поступового підвищення освітнього цензу народних вчителів і, відповідно, зміни їх запитів.

Хронологічно та за формою і змістом роботи короткотермінових вчительських курсів, які проводилися земствами "старих" земських губерній Лівобережної України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., можна виділити три етапи [1]:

  • перший - з кінця 60-х років ХІХ ст. до початку 80-х років ХІХ ст.,

  • другий - з кінця 90-х років ХІХ ст. до початку першої російської революції (1904-1905 рр.),

  • третій - з 1910 року і до скасування земського самоврядування.

Хронологічно межі першого етапу зумовлені: початок - проведенням в Російській імперії Великих реформ, частиною яких була шкільна реформа 1864 року, коли була усвідомлена необхідність покращення педагогічної підготовки вчителів народних шкіл, кінець - наступом реакції, початком проведення контрреформ 80-х років ХІХ ст.

Курси цього етапу організовувалися і проводилися у відповідності до "Правил" 1875 року [7]. Перед курсами ставилася задача ознайомлення мало підготовлених вчителів народних училищ із способами початкового навчання (1 "Правил"). Програма курсів складалася виключно з предметів, які викладалися у початкових народних училищах. Заняття носили суто практичний характер. Основний час займали уроки у зразковій школі, яка спеціально організовувалася на час роботи курсів. Теоретичні заняття полягали, в основному, у детальному обговоренні проведених слухачами пробних уроків. Невелику частину теоретичних занять займали бесіди керівника курсів із слухачами. Читання на курсах лекцій, рефератів тощо "Правилами" заборонялося (24).

На заняття запрошувалися вчителі одного або двох-трьох сусідніх повітів одної губерній. Кількість слухачів рідко перевищувала 40 осіб, що диктувалося, з одного боку, вимогами "Правил", а з іншого - відсутністю приміщень, які б могли вмістити більшу кількість людей.

У 80-90 роки, коли проведення педагогічних курсів припинилося, деякі земства проводили практичні вузько спеціалізовані курси - сільськогосподарські, садівництва, бджільництва, плетіння кошиків, співу, рукоділля тощо. Організовувалися ці курси не регулярно і не в усіх губерніях, кількість слухачів на них обмежувалася 10-12 особами, заняття були суто практичними, лише іноді вдавалося напівлегально прочитати вчителям декілька лекцій з педагогічних питань.

Другий етап роботи земств по влаштуванню літніх курсів для вчителів припадає на кінець 90-тих років ХІХ і перші роки ХХ ст., до початку революції 1904-1905 рр. Це були роки значного прискорення темпів промислового виробництва, розростання промислових міст та губернських центрів.

Активізація роботи земств відбувалося всупереч жорстокій політичній реакції, яка ще панувала в країні у ці роки. Ця парадоксальна ситуація була зумовлена змінами в роботі земств. Земства зазнавали великих утисків з боку держави - обмежувалися виборчі права, у відповідності до змін законодавства про земства була зменшена кількість виборних посад в земських установах, натомість збільшена кількість найманих робітників на виконавчі посади в управах. Це був так званий "третій елемент" земств - службова інтелігенція, серед якої були ліберали, народники і навіть соціал-демократи. "Третій елемент", на відміну від землевласників, які донедавна становили основну масу земських діячів, на перше місце ставив інтереси суспільні, а не власні. Це зумовлювало згуртований характер дій та високу активність земств, зокрема, у влаштуванні курсів для вчителів початкових училищ [3, с.3.]

Значних змін зазнали на цьому етапі форма та зміст навчальної роботи на курсах. В умовах підвищення освітнього цензу вчителів в результаті розширення мережі державних педагогічних навчальних закладів не було потреби знайомити вчителів з елементарними прийомами викладання, необхідно було лише поповнити пробіли, виправити деякі недоліки у шкільному навчанні. Курси, як і раніше, проводилися за "Правилами" 1875 року, але зміст програм було значно поглиблено. Читалися лекції з педагогіки, дидактики, методики, слухачі розробляли програми викладання різних предметів у початковій школі тощо. Велика увага приділялася вихованню дітей у школі.

Нововведенням у справу проведення курсів стала організація при них виставок наочності, підручників, посібників.

Кількість слухачів на курсах становила 40-60 осіб, рідко - більше 100.

Третій етап - короткий, але самий плідний у земській діяльності по підвищенню кваліфікації народних вчителів, охоплює період з 1910 до 1916 р. Початок даного етапу пов'язаний з пожвавленням у країні демократичних рухів, зміною складу земств, які стали значно прогресивніші, дозволом проведення з'їздів. Кінець етапу пов'язаний з веденням першої світової війни - згортання роботи земств по проведенню курсів відбувалося в міру того, як кошти земств перерозподілялися на потреби мобілізації, допомоги пораненим, інвалідам тощо.

За формою курси третього етапу - великомасштабні заходи, на курси за рахунок земств відряджалося до 500-600 вчителів, крім них на лекції допускалися вільні слухачі, які приїздили за власний рахунок, та публіка - у кількості, яку могла вмістити аудиторія. Іноді число слухачів сягало 1500 осіб.

Заняття проводилися переважно у формі лекцій та занять у лабораторіях навчальних закладів губернського міста. Практичні заняття у зразковій школі займали незначну частину учбового часу, проводилися, в основному, показові уроки керівниками курсів для демонстрації окремих положень практичної педагогіки.

На другому і третьому етапах проведення педагогічних курсів в усіх губерніях велику увагу приділяли екскурсіям. Перелік екскурсі визначався місцевими можливостями, але завжди їх основною метою була демонстрація досягнень науки і техніки.

Література:

1. Бадья Л.А. Літні земські педагогічні курси для вчителів народної школи в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. // Рідна школа, 2007. - №3. - С.71-73.

2. Березовська Л. Шкільна реформа 60-х років ХІХ ст.: причини, хід і напрями. // Шлях освіти, 2004. - №4. - С.38-42.

3. Веселовский Б. История земства. - Т.4. - СПб, 1911. - 696 с.

4. Грачев С.В. Образование нерусских народов Российской империи в геополитическом аспекте. // Педагогика, 2002. - №7. - С.72-80.

5. Каптерев. История русской педагогики. - Гл.XVII. Народная школа, земство и правительство. // Педагогика, 1995. №3. - С 82-89.

6. Паначин Ф.Г. Педагогическое образование в России: Историко-педагогические очерки. - М.: Педагогика, 1979. - 216 с.

7. Правила о кратковременных педагогических курсах для учителей и учительниц начальных классов народных училищ. // Правительственный вестник, 5 августа 1875 (№180).

Loading...

 
 

Цікаве