WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми аудіювання (сприймання та розуміння) у роботі над розвитком зв’язного мовлення учнів - Реферат

Проблеми аудіювання (сприймання та розуміння) у роботі над розвитком зв’язного мовлення учнів - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми аудіювання (сприймання та розуміння) у роботі над розвитком зв'язного мовлення учнів

У лінгводидактиці зв'язне мовлення визначається як мовленнєва діяльність, що становить єдине самостійне ціле, передає закінчену думку й членується на складові частини. Цей термін уживається ще у таких значеннях: текст, продукт мовленнєвої діяльності, висловлювання; назва розділу методики розвитку зв'язного мовлення - методика переказів, творів, методика організації роботи над різними видами мовленнєвої діяльності [1: 57].

Серед найважливіших умінь і навичок, якими учень повинен оволодіти в школі, В.О.Сухомлинський виділяв такі: уміння спостерігати, думати, сприймати, розуміти і висвітлювати думку [2].

Навчити учнів слухати - значить навчити їх розуміти і довести своє розуміння.

По-різному підходять дослідники до визначення аудіювання (сприймання і розуміння). Так, Т.О.Ладиженська підкреслює, що аудіювання - це „смислове сприймання як усного, так і озвученого писемного мовлення" [3: 266]. Г.В.Колосніцина розглядає аудіювання „як динамічну багаторівневу систему перцептивно-мислительної, інтелектуальної, мнемічної діяльності", беручи за одиницю цього виду мовленнєвої діяльності елементарну дію, цілісність якої обумовлена єдністю мотиваційної, цільової та виконавчої сторін" [4: 9].

В.І.Ільїна виходить з того, що „аудіювання - це складний вид мовленнєвої діяльності, що утворюється з багатьох компонентів чи рівнів" [5: 18]. В.Ф.Сатінова трактує аудіювання як „активний творчий процес, який передбачає вмотивовані дії слухача, спрямовані на сприймання, пізнавання і розуміння реальної дійсності, закодованої засобами мови та існуючої у свідомості мовця" [6: 49].

Виходячи з наведених визначень, під терміном „аудіювання" будемо розуміти активний вид мовленнєвої діяльності, утворений з багатьох компонентів, основними з яких є сприймання і розуміння.

Процес сприймання значною мірою залежить від того, наскільки учні володіють опорними знаннями.

З метою розвитку механізму слухової пам'яті треба вчити дітей виділяти ключові слова, здійснювати змістово-композиційний аналіз тексту, спрямований на те, щоб допомогти учневі зрозуміти і запам'ятати зміст тексту [7: 287].

Для розвитку аудіативних умінь Т.О.Ладиженська пропонує такі завдання:

  • повторити завдання вчителя;

  • записати під час слухання все, що слухач вважає необхідним запам'ятати;

  • скласти стислий чи розгорнутий план прослуханого;

  • докладно чи коротко відповісти на запитання за прослуханим;

  • закодувати одержану інформацію в таблицях, схемах і т. ін.;

- критично осмислити почуте з магнітофонного чи грамзапису; дати оцінку суті й формі повідомлення, звернути увагу на інтонаційне оформлення [3: 268-269].

Г.М.Іваницька наголошує, що такі завдання, як „з'ясувати тему, основну думку тексту, проаналізувати особливості його будови, вказати його стильові ознаки, довести доцільність використання тих чи інших мовних засобів не лише доцільні, а й необхідні під час виконання граматичних, орфографічних і пунктуаційних вправ". Вони дозволяють вирішувати у взаємозв'язку весь комплекс навчальних завдань курсу рідної мови [8: 16].

Надзвичайно важливою і цінною є розроблена Г.М.Іваницькою модель навчальної діяльності учня під час сприймання усного мовлення, яка включає чотири фази:

перша - орієнтування в ситуації спілкування (визначення мети слухання, одержання відомостей про адресанта висловлювання, створення первинного, загального уявлення про можливий зміст висловлювання (на основі його теми);

друга - осмислення і фіксація (у пам'яті або на папері) загальної структури і плану усного висловлювання;

третя - осмислення деталей змісту повідомлення, виділення і фіксація найбільш значущих його елементів, особливостей мовленнєвого оформлення висловлювання, складання власного уявлення про адресанта мовлення (автора);

четверта - перевірка результатів сприйняття мовлення відповідно до мети, поставленої у першій фазі [8: 12-13].

На основі цієї моделі можна виділити вміння, необхідні для успішного сприймання мовлення на слух:

1. Орієнтуватися під час слухання у ситуації спілкування, тобто визначати насамперед власну мету під час сприймання мовлення, знати про мету автора.

2. На основі формування теми прогнозувати загальний характер висловлювання, яке буде запропоноване для прослуховування.

3. Складати план, тези, конспект висловлювання, що сприймається; робити необхідні записи (виписки) відповідно до поставленої мети.

4. Аналізувати особливості змісту і мовного оформлення усного висловлювання.

5. Перевіряти результати і якість сприйняття прослуханого; запам'ятовувати зміст та особливості мовного оформлення висловлювання, відтворювати його подумки або вголос із використанням записів чи без них [8: 13-14].

Ці вміння потрібні під час аудіювання повідомлень українською мовою.

Зміст роботи з розвитку навичок аудіювання визначається багатоаспектністю процесу сприймання усного мовлення, яке здійснюється і на сенсорному (акустичному, чуттєвому), і на перцептивному (смисловому) рівнях. Робота з аудіювання у школі має бути спрямована і на розвиток мовленнєвого слуху, і на усвідомлення почутого [9].

Завдання та вироблення в учнів умінь сприймати і розуміти потрібно відрізняти від звичних для будь-якого уроку висловлювань учителя. Для успішного розвитку аудіативних умінь необхідно застосовувати окремі види роботи (так само, як і для розвитку інших видів мовленнєвої діяльності).

Уже на перших етапах навчання слід добирати для слухання невеликі, цікаві незнайомі для учнів твори: казки, оповідання, легенди, вірші і т. д.

Важливо знати, що вправи на слухання і сприймання не повинні бути відірваними від інших завдань уроку, а бути їх звичайною частиною.

До того ж школярам слід пропонувати для аудіювання все більші за обсягом тексти, різні за типами мовлення (розповідь, опис, роздум), жанрами, стилями, різні за складністю, але залежно від їх вікових та психологічних особливостей.

Учителеві професійно необхідно знати особливості кожного вікового періоду і враховувати їх у своїй роботі, тому що учні різних вікових груп мають неоднаковий рівень знань, між ними є відмінності в перебігу психічного розвитку, в інтересах, особливостях пам'яті, мислення, уваги, відчуттів і сприймань, поведінки й становлення до оточення тощо. Враховуючи вікові та психічні особливості учнів, учитель може дібрати найдоцільніші форми і методи організації діяльності дітей, правильно організувати їхнє навчання і виховання.

Отже, для активізації мислительної діяльності та розвитку зв'язного мовлення учнів необхідно створювати на уроці умови для комунікації, активізовувати мовленнєву діяльність учнів, формувати комунікативні здібності та вміння й навички сприймати, розуміти і відтворювати інформацію.

Література:

  1. Словник-довідник з української лінгводидактики: Навчальний посібник / Кол. авторів за ред. М.Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2003. - С.57.

  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 4 т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 4. - С. 567.

  3. Методика преподавания русского языка / Баранов М.Т., Ладыженская Т.А., Ипполитова Н.А., Ивченков П.Ф. - М.: Просвещение, 1990. - 368 с.

  4. Колосницина Г.В. Пути оптимального настроения и оформления учебного аудиотекста (на материале русского языка как иностранного). - М.: Изд-во Московского ун-та, 1980. - 95 с.

  5. Ильина В.И. Аудирование // Материалы - ІХ Международных семинаров преподавателей русского языка стран социализма. - М.: Изд-во МГУ, 1969. - С. 18-31.

  6. Сатинова В.Ф. Некоторые вопросы обучения аудированию связной речи в 7 классе средней школы // Обучение связной иноязычной речи в средней школе. - Минск: Народная асвета, 1970. - С. 46-57.

  7. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / За заг. ред. М.І.Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2004. - 400 с.

  8. Иваницкая Г.М. Уроки развития связной речи: Пособие для учителя. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Рад. школа, 1990. - 224 с.

  9. Ґудзик І.П. Аудіювання українською мовою: Посібник. - К.: Педагогічна думка, 2003. - 144 с.

Loading...

 
 

Цікаве