WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток уявлень А.С. Макаренка про роль сім'ї у вихованні дитини - Реферат

Розвиток уявлень А.С. Макаренка про роль сім'ї у вихованні дитини - Реферат

Реферат на тему:

Розвиток уявлень А.С. Макаренка про роль сім'ї у вихованні дитини

У 20-ті роки ХХ століття в українській педагогіці спостерігалася жвава полеміка, об'єктом якої стала сім'я та її здатність виховувати дітей. Приводом для її винекнення стала Декларація про соціальне виховання дітей, що була прийнята у липні 1920 року. У положеннях цього документу йшлося про закономірний процес відмирання родини в соціалістичному суспільстві. Функції виховання та матеріального забезпечення мали перейняти на себе заклади соціального виховання і, перш за все дитячий будинок, що мав стати маяком нової системи виховання.

На підтримку теорії відмирання сім'ї виступали перш за все більшовицькі педагоги та освітні функціонери (Я. Ряппо, Г. Гринько, О. Попов). На противагу їм плеяда українських педагогів, серед яких С. Русова, Г. Ващенко, Я. Чепіга, подружжя Лубенець, С. Сірополко визнавали, що сучасна родина переживає кризовий період, але за підтримки держави та школи здатна відновити свою виховну функцію.

Цікавими з цього приводу є погляди на місце сім'ї у процесі виховання дітей видатного українського вченого А.С. Макаренка, бо з часом вони зазнали корінних змін. Наша мета - прослідкувати, як і під впливом яких факторів відбувався розвиток уявлень Антона Семеновича про роль родини у вихованні дітей.

На початку своєї педагогічної діяльності А.С. Макаренко вважав сім'ю пережитком рабовласницького ладу. „...Ніхто так не псує морально дітей, як сім'я, де ні батько, ні мати не мають ніякої уяви про виховання, що не заважає батькові на кожному кроці кричати про те, що він - „голова родини". Інший народить 10 душ дітей і потім знущається над ними та над жінкою - гроші пропиває, жінку б'є, діти голодають, але він продовжує вимагати покірності і повторює, що він в сім'ї „начальник". Про яке виховання можно говорити в подібних випадках, а в нашій вітчизні це явище звичне" [1, 35-36].

Антон Семенович підкреслював, що сучасна йому сім'я в корні відмінна від дореволюційної, де жертвували інтересами жінки. Сучасна жінка, активний член суспільства, рівна у правах з чоловіком, вільна в будь-який момент підти від нього. За таких умов виховний „тягар" покласти ні на кого. Дитина в цьому випадку залишається практично без виховання або виховується хаотично, під ніким не регульованим впливом вулиці, сусідів, знайомих, товаришів. Проте він не захищав дореволюційної сім'ї, не виступав за її підтримку. „Стара міцна сім'я з матір'ю-господинею, з владою батька та батьківським ремінем, можливо, і виховує, але напевно виховує не того, хто нам потрібен" [2, 90].

Вихід із ситуації, що склалася, педагог вбачав у створенні дитячих будинків, у яких головним вихователем буде дитячий первинний колектив. Він вірив у те, що „...правильно організований і обладнаний дитячий будинок" виробничого типу здатний дати „дитині незрівняно більше, аніж може дати найкраща сім'я". Не бачив він і перспективи розвитку шкіл. На його думку, педагогічна наука повинна була усвідомити, що майбутнє - саме за дитячим будинком, а не за школою.

Наприкінці 20-х років ХХ століття число дитячих будинків скоротилося, відкривалося все більше загальноосвітніх шкіл. У педагогічній періодиці почала з'являтися велика кількість статей, присвячених питанню виховання дітей у сім'ї. У цей час А.С. Макаренко захопився ідеєю створення лісової школи, яка була б тісно пов'язана з родиною вихованця. Діти мали перебувати в школі 10 років, необхідних для отримання середньої освіти та вступу до вищих навчальних закладів. Школа повинна була мати своє пришкільне господарство та майстерні, як необхідну умову трудового виховання. Всебічний розвиток особистості мали забезпечувати система клубної роботи, здоровий побут та гарна природа навколо навчального закладу. Однак цей проект залишився нереалізованим.

Активний інтерес до сім'ї та сімейного виховання Макаренко став проявляти в 1927-1928 роках, коли звернув увагу на зміну характера бездоглядності. До колонії ім. М. Горького та в комуну ім. Ф. Дзержинського стали потрапляти діти переважно з сімей. Педагог констатував той факт, що працювати з такими дітьми набагато важче, ніж з тими, що зовсім не мають родини [1, 79]. Через призму своєї практики він побачив необхідність зміни завдань суспільного та сімейного виховання.

Влітку 1935 року Антона Семеновича перевели на роботу до Києва, де він зайняв посаду заступника начальника відділу трудових колоній НКВС. Восени педагог написав статтю „Деякі міркування про школу і наших дітей", яку відіслав О.М. Горькому. У цій роботі вчений вперше висловив думку про те, що школа та вся система суспільного виховання повинні контролювати процес виховання дітей сім'єю, керувати ним та допомагати батькам у реалізації цієї нелегкої праці. І все це школа повинна робити дуже тактовно.

Програми педагогічних технікумів та вузів не повинні обминати своєю увагою питання про сім'ю, структуру сім'ї, методику виховання в сім'ї та засоби педагогічної допомоги родині.

Саме школа, а не міліція повинна мати „право репресій" по відношенню до сім'ї, яка не виконує своїх виховних функцій, і тому слід територіально закріпити окремі частини міста за тією чи іншою школою.

Допомога родині у вихованні дітей повинна реалізовуватися через різні форми:

А) випуск спеціальної літератури,

Б) короткострокові обов'язкові курси для батьків,

В) надання матеріальної допомоги „на виховання" дітей,

Г) постійне спостереження за родиною та процесом виховання в ній,

Д) використання засобів впливу та заохочення у роботі з сім'єю,

Е) організацією батьків по великим будинкам, квартирам, їх інструктажем та постійною роботою (система чергування) та відповідальністю [4, 216].

Свою концепцію сімейного виховання А.С. Макаренко описав у роботі „Книга для батьків" (1937 рік) та „Лекціях про виховання дітей", які педагог встиг прочитати по радіо, але в друкованому вигляді вони побачили світ вже після смерті автора. Педагог не ставив собі за мету створити методику сімейного виховання, а лише „допомогти батькам оглянутись, задуматись, розкрити очі" [5, 3]. Коло проблем, що розглядаються в цих роботах досить широке: загальні умови сімейного виховання, виховне значення структури сім'ї та специфіка виховання однієї дитини, сімейний колектив та його особливості, роль батька й матері та їх авторитету у вихованні дітей, статеве виховання дітей, взаємозв'язок сім'ї і школи та багато інших.

Таким чином, погляди А.С. Макаренка на значення сімейного та суспільного виховання у розвитку дитини трансформувалися у процесі його педагогічної діяльності. Особливо цінним є те, що вони змінилися не лише через соціально-економічні зміни в суспільстві, а в результаті набуття практичного досвіду, втілення своїх ідей на практиці.

Література:

  1. Гордин Л., Невская С., Филин И. О "Книге для родителей" А.С. Макаренко (К 50-летию выхода в свет) // Народное образование. - 1987. - № 12. - С.79-81

  2. На разных берегах...: (Судьба братьев Макаренко) / Сост. и коммент. Г. Хиллига. М.,1998.

  3. Невская С.С. А.С. Макаренко о педагогическом взаимодействии семьи и школы // Педагогика. - 2003. - № 9. - С.90-94.

  4. Макаренко А.С. Некоторые соображения о школе и о наших детях // Пед. соч.: В 8 т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1983.

  5. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К.: Рад. школа, 1980. - 327 с.

Loading...

 
 

Цікаве