WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціалізація учнів молодшого шкільного віку засобами народної педагогіки - Реферат

Соціалізація учнів молодшого шкільного віку засобами народної педагогіки - Реферат

Реферат на тему:

Соціалізація учнів молодшого шкільного віку засобами народної педагогіки

У зв'язку з процесами національного відродження серед громадськості зростає інтерес до народних духовних джерел і надбань, до багатовікового народного досвіду. Адже саме там можна знайти наснагу для розбудови нового суспільства, для формування високосвідомого, пройнятого національною ідеєю громадянина України. Для вирішення цих надзвичайно важливих завдань джерелом наснаги і вірним дороговказом безперечно виступає етнопедагогіка (українська народна педагогіка), яка втілює в собі народний педагогічний досвід і народну мудрість, народні погляди на мету і завдання, зміст і методи виховання і навчання.

Важливо, що виховні засади української етнопедагогіки ґрунтуються на стійких національних ідеалах життя. Які б соціальні і національні катаклізми не перетрушували суспільне життя, зміст, педагогічна сила народних ідеалів залишалися стійкими й непорушними. Звичайно, змінювалися форми вирішення й упровадження цих ідеалів у практичне життя, але ідеал вільної праці кожної людини, ідеал непокореної волі кожного громадянина, його свободи, ідеал рідного краю й рідної землі, ідеал доброти, людяності, бережливого ставлення до природи й до всього сущого на землі були такими сильними, що давали можливість жити й виживати нашому народу, нашій нації за дуже складних життєвих обставин [3; 19].

Ідеали української етнопедагогіки відбилися в першу чергу в народному фольклорі: казках, приказках, прислів'ях, загадках, народних оповіданнях, притчах. Художня література, яку творили такі велетні національного руху, як Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко, Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, Леся Українка, П. Куліш, М. Коцюбинський та інші, ввібрала в себе педагогічну мудрість цих ідеалів. Всі великі педагоги нашого краю від Г.С. Сковороди до В.О. Сухомлинського свої педагогічні ідеї нерозривно зв'язували з ідеалами української етнопедагогіки.

Необхідно зазначити, що у 19 - на поч. 20 ст. було зроблено багато у вивченні й науковому осмисленні історії, культури, традицій, побуту, вірувань українців. Зібрано також багатющий унікальний матеріал і в галузі української етнопедагогіки. Однак, починаючи з 30-х років 20 ст., дослідження в галузі народної культури були припинені або велись обмежено і звужено. Народна педагогіка як галузь науки ігнорувалась, замовчувалась, хоча її традиції бережно зберігались у народі і передавались від покоління до покоління. Лише в останнє десятиріччя в зв'язку з виборенням незалежності, національним відродженням, українська етнопедагогіка як наукова галузь і педагогічна практика стала відроджуватись. В останнє десятиліття 20 ст. з'явилась низка праць з етнографії, українознавства, етнопедагогіки, етнопсихології, педагогіки народознавства. Актуальними виявилися ті праці, які стосуються етновиховання дітей і молоді та "входження" їх у суспільство за допомогою народної культури. Цим проблемам присвячені праці Сявавко Є.І., Стельмаховича М.Г., Ігнатенка П.Р., Руденка Ю.Д., Струманського В.П., Лисенко Н.В., Кирчів Р.Ф. та ін. Дослідженнями джерел української етнопедагогіки, її структури, змісту і норм, методів і засобів займалися М.Л. Струнка, В.М. Онопа, О.І. Литвинюк, Т.І. Мацейків, О.А. Дорошенко. Значна увага в педагогічній теорії і практиці сьогодні приділяється проблемам української етнопедагогіки в контексті розбудови національної школи, використанню етнопедагогіки в навчально-виховній роботі школи (О.О. Любар, Д.Т. Федоренко, О.В. Карпенко, Д.І Мельник, Р.П. Расевич, С.О. Нікітчина та ін.). Оскільки першоосновою становлення особистості, прищеплення їй відповідних моральних цінностей українська етнопедагогіка вважає сім'ю, тому природно, що низка сучасних досліджень стосується проблем виховання дітей в родині і на родинних традиціях (М.І. Гей, Л.К. Грицюк, Н.І. Степанова, І.В. Козубовська та ін.).

Відомо, що людина стає особистістю в процесі взаємодії із соціальним середовищем у результаті освіти і виховання, засвоєння культури конкретно-історичного суспільства. Висхідним у такому роді, на думку С.Г. Карпенчук є принцип соціалізації, тобто "входження" дитини в суспільство. Ряд дослідників етнопедагогіки засвідчують, що український народ виробив багатовіковий і дієвий механізм соціалізації дітей та молоді засобами народної педагогіки (М.Г. Стельмахович, В.П. Струманський та ін.). Саме сімейно-побутова обрядовість, народні ігри, союзи з ровесниками, участь у народних святах, звичаях, обрядах формують витончені і високоморальні якості, в ході яких дитина перетворюється на повноцінну особистість, а також засвоює й активно відтворює соціальний досвід.

В.О. Сухомлинський, торкаючись проблеми соціалізації, писав: "У людині її людські риси формуються тільки тому, що з першого подиху свого життя вона - істота суспільна. Суспільна сутність людини виявляється в її стосунках, взаєминах з іншими людьми. Пізнаючи світ і себе як частину світу, вступаючи в стосунки з людьми, які задовольняють її матеріальні й духовні потреби, дитина включається в суспільство, стає його членом. Це процес прилучення особистості до суспільства, який вчені називають соціалізацією" [2; 448].

Обсяг поняття "соціалізація" значно ширший ніж "виховання". Виховання має метою насамперед систему спрямованих впливів за допомогою яких намагаються приписати бажані якості та властивості, тоді як соціалізація включає також непередбачені спонтанні впливи, через які відбувається прилучення до культури і набуття повноправного статусу громадянина держави [1; 41-42].

На нашу думку, виховання та соціалізація мають велике значення у формуванні дитини на засадах народної педагогіки. Вивчивши та проаналізувавши народнопедагогічний досвід соціалізації особистості, низку літературних джерел з етнографії, українознавства, етнопедагогіки, педагогіки народознавства з зазначеної проблеми, ми визначили ефективні умови успішного виховання і соціалізації дітей засобами етнопедагогіки:

- зв'язок школи з батьками, носіями народної педагогічної мудрості;

- дослідження педколективом джерел народної педагогіки;

- активна участь учнів та їх батьків у відтворенні, відродженні форм, засобів та методів етнопедагогіки;

- аналіз результативності й передбачення перспективи, планування активних, творчих форм роботи.

Загалом, етнографічні матеріали та спеціальні педагогічні дослідження засвідчують, що процеси виховання та соціалізації дітей та молоді виявляться більш результативними, коли вони будуть здійснюватися на народних засадах, з врахуванням багатовікового народнопедагогічного досвіду.

Література:

  1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - С.41-42.

  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. - К.: Рад. шк., 1976. - Т.1. - С. 448.

  3. Традиції української етнопедагогіки і їх використання в навчально-виховній роботі школи. - К.: Академія пед. наук України, 1993. - 88 с.

Loading...

 
 

Цікаве