WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами - Реферат

Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами - Реферат

оволодіти своїм тілом, краще відчути самі рухи, його техніку, уникнути помилок при розучуванні.
Ці вправи вчать приймати вірне вихідне положення, та вірній роботі рухового апарату в цілому.
Найбільш часто використовуються такі прийоми:
ў вправи дітей за показом дорослого (практичний+наочний методи);
ў показ і пояснення педагога (наочний+мовний);
ў пояснення педагога та вправи дітей(мовний+практичний);
ў індивідуальна допомога педагога слабким дітям (тактильно-м'язова наочність+вправи ).
Напрями музичної діяльності.
I. Слухання музики.
Слухання музики є домінантною формою роботи на музичному занятті. Воно збагачує емоційну сферу дітей, збагачує її світогляд, впливає на розвиток мови, та формування особистості в цілому. Слухання музики допомагає в рішенні корекційних задач в цілому. У дітей з мовними вадами дуже важливо розвивати музичне сприймання, яке в свою чергу буде вимагати розвитку уваги та пам'яті, що сприяє вирішенню низки дуже важливих корекційних задач.
Після прослуховування музичного твору корисно не тільки його обговорювати, але й дати можливість дітям придумати і виконати кілько нескладних рухів під цю музику, щоб передати в них свої почуття та показати своє відношення до нього.
Слід орієнтуватися на цікавість дітей. І коли він відсутній особливу увагу слід приділяти на добірку музичних творів для слухання, проаналізувати методику, оцінити її ефективність, чи змінити методи.
Працюючи над розвитком музичного сприймання, бажано використовувати не тільки музику, а й інші жанри мистецтва: поезію, живопис.
Живий відгук знаходить у дітей пропозиція намалювати те, про що розповіла музика. Інколи музичний твір після слухання можна зіграти на ударно-шумових музичних інструментах (наприклад "Марш дерев'яних солдатиків Чайковського"). Це також допоможе поглибити сприймання твору.
Якщо у дітей виникли складнощі з запам'ятовуванням назви твору та прізвищем композитора, треба:
" Об'єднати низки музичних творів загальним сповіданням (бажано літературним).
Наприклад, "Клоуни Кабалевського", "Ведмедик танцює під дудочку" Александрова, можна об'єднати однією темою "Цирк".
" Присвятити низку занять творчості одного композитора, а потім провести музично-дидактичну гру: "Впізнай і назви твір".
" Порівняння контрастних за змістом і назвою творів. (наприклад "Хвороба ляльки" Чайковського, та його "Нова лялька", або близьких за назвою та різних за характером творів). Наприклад: "Сміливий вершник", та "Вершник" Р. Шумана).
Виконавство.
I. Гра на дитячих музичних інструментах - є дуже ефективною формую роботи з дітьми, які мають вади мови та вирішують слідуючи коррекційні задачі:
" Розвиток уваги і пам'яті.
" Розвиток координації рухів при грі на таких музичних інструментах, як бубон, барабан, мара каш, металофон, та інші.
" Розвиток дрібної моторики.
" Розвиток дихання.
" Розвиток фонематичного слуху.
" Розвиток координації співів з рухами пальців рук (дитина імітує гру на піаніно, співаючи знайому пісню).
" Розвиток музично-ритмічного відчуття.
Доволі часто у дітей з вадами мови спостерігається доволі повільний темп рухів. Допомагає у корекції цієї вади гра на дитячих музичних інструментах.
ІІ. Співи
Співи - один з найважливіших форм музичної діяльності для дітей з вадами мови. Воно допомагає розвитку психічних процесів та властивостей особистості (увага, пам'ять, мислення, уява, тощо), розширенню світогляду, нормалізації діяльності периферичних відділів мовленевого апарату (дихального, артикуляційного, голосоутворювального), розвитку мови за рахунок розширення словника, поліпшення вимови за рахунок тренування ритміко-мелодійної сторони (темп, ритм, тембр, динаміка).
Музично-дидактичні ігри, дидактичні вправи та завдання, деякі ігри зі співами допомагають фонетико-фонематичний слух. Так, на початку роботи, коли велика увага приділяється розвитку слухової уваги, слухової пам'яті, диференціації немовних звуків, корисно використовувати музично-дидактичні ігри: "На якому інструменті граю?", "Відгадай та зіграй, як я". На слідуючому етапі розвитку фонематичного слуху, коли дітей вчать розрізняти не фонеми, а цілі фрази, орієнтуватися на особливості голосу, можна використовувати музично-дидактичні ігри зі співами, наприклад "Пташенята" О. Тілічеєва, "Три ведмедя" Андрєєва, "Ведмідь" Красєва, "В лісі" та "відгадай по голосу Тілічевої".
На слідуючих етапах робити при вивченні диференціації фонем, музичні керівники можуть використовувати на музичних заняттях підспівку "Бубенчики" О. Тілічеєвої, У якій діти розрізняють три фонеми (-н-;-а-;-о-) у складах дін.,(дан, дон), орієнтуючись на висоту звука у Т3. Можна також запропонувати дітям вгадати де, за характером звучання, "ведмедики", а де "мишенята", та відобразити їх рухи.
Треба пам'ятати, що музично-дидактичні ігри допомагають у розвитку уваги, пам'яті, мислення, що і є комплексним корегуючим фактором для дітей з вадами мови.
У роботі над співами велику увагу треба приділяти вправам по формуванню пісенних навичок: вірному інтонуванню, диханню, дикції, вірному звукоутворенню. При цьому треба слідкувати щоб діти робили подих на початку фрази та утримували його до кінця, не "розривали" слово під час виконання активно працювали губами. Музичному керівникові треба звертати особливу увагу на рухливість нижньої щелепи при відкриванні дітьми рота, на вимову твердих закінчень слів.
Працюючи над дикцією корисно промовляти текст одними губами, у різних темпах, починаючи з дуже повільного. Це дозволяє дітям слідкувати за вірними положенням губ, та більш точно запам'ятовувати мелодію.
Працюючи над диханням можна використовувати такий прийом, як показ педагогом жести, що допомагає дітям вчасно взяти дихання, або "понюхати квітку", а потім вже починати співати. Також корисно співати голосні звуки, чи відкриті склади, або своє ім'я чи назву групи. Необхідно також слідкувати за поставою дітей під час співів.
Багато уваги треба приділяти роботі над чистотою інтонування.Проводять її у двох напрямках. З однієї сторони, треба навчити дітей вслуховуватися в мелодію, запам'ятовувати її, а з іншої - вірно співати, координуючи голос зі слухом. Для цього слід використовувати такі прийоми:
ў Програвати мелодію на фортепіано, духовних інструментах, металофоні, щоб діти її краще запам'ятали.
ў Приспівування мелодії педагогом, або чисто співаючими дітьми із супроводом та без нього.
ў Відгадування знайомих пісень.
ў Підстроювання голосу до даного звуку.
ў Прикривати рукою слуховий канал одного вуха.
ў Співи вокалізів, нескладних мелодій з якимось голосним звуком, потім транспортуючи мелодію та змінюючи голосний звук.
ў Співати нескладну мелодію водночас руками імітуючи гру на якомусь інструменті.
ў "Лесенка", "Гармошка", "Качели", "Високая лестница", "Бубенчики",муз. Тіліеєвої зі збірки "Музичний буквар" Н.Вєтлугіної (м. музика 1988)
ў "Гуси", "Баю-баю", "Конь", "Самолет" муз. О. Тілігеєвої з її збірки "Маленькі пісеньки" (м. музика, 1964).
Добираючи пісні, бажано звернути увагу на слідуєте:
" Доступний зміст.
" Зручний у вимовлянні текст.
" Нескладна мелодія, бажано з повторами.
" Короткі фрази.
" Повільний темп, або середній.
" Нескладний супровід.
" Різноплановість пісень за характером виконання. Включення у репертуар пісень не тільки до свят але ще й народних, та пісні з рухами.
Методика розучування пісень.
Спочатку педагогом виразно виконує пісню. Потім розповідає
Loading...

 
 

Цікаве