WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами - Реферат

Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами - Реферат


Реферат на тему:
Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами
Музичне виховання відіграє визначну роль у роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
Можна виділити слідуючи особливості мовленнєвих вад у цих дітей.
1) Крім мовленнєвих вад можна також визначити вади також в інших сферах діяльності: образотворчої, музичної, тощо.
2) Має місце вади психічних процесів, які проявляються у недостатньому розвитку сприймання, уваги, пам'яті, слабкої орієнтації у просторі, вади процесів збудження і гальмування, їх регуляції (повільне включення в діяльність, недостатня зацікавленість.)
3) Недорозвинення особистості дитини (самооцінка, взаємовідносини з оточуючими, мотивації, вольових процесів.)
Задача музичного виховання:
Беручи до уваги властивості дітей з мовленнєвими вадами, треба вирішувати загально-коррекційні задачі з музично-естетичного виховання:
1) Виховувати любов та цікавість до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.
2) Збагачувати музичними уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.
3) Розвивати навички у всіх сферах музичної діяльності: у співах, слуханні, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах.
4) Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.
5) Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.
6) Працювати над всебічним розвитком дитини, використовуючи всі форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)
7) Розвивати творчу активність дитини.
Це доволі складна задача для дітей з мовленнєвими вадами, але дуже важлива: її вирішення допомагає їм розкритися, зняти напругу, та здобути свободу рухів та сприйняття.
Музично-естетичне виховання для дітей з мовленнєвими вадами є "симптоматичним". Воно проводиться з урахуванням "симптомів" і направлене не тільки на вирішення музичних задач, а також задач корекційних, до яких можна винести слідуючи:
1) Оздоровлення психіки: виховання впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш гармонійно.
2) Нормалізація психічних процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження і загальмування. Контакти з музикою сприяють розвитку уваги, тренують орган слуху. Більше уваги слід приділяти розвитку слухової уваги і пам'яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.
3) Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м'язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.
Фахівці підкреслюють, що виконання ритмічних вправ на фоні позитивних емоцій сприяє вихованню правильної мови.
4)Виправлення низки мовленнєвих недоліків.
Умови для успішної роботи.
Для того, щоб вирішити всі ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.
1) Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи та її профілю при плануванні роботи.
2) Знання програми.
3) Вдосконалення взаємозв'язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв'язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках роботи з ними.
Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами - дефектологами мовний матеріал.
4)Покращувати здоров'я дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.
5)Вибагливість до себе, при підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.
6)Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.
І головний принцип: увага до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб.
Методи й прийоми.
Дуже важливо, які методи і прийоми використовуються в роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
1. Наочні методи:
До наочних методів можна віднести наочно-слухові, наочно-зорові прийоми і тактільно-м'язову наочність.
Теза Бориса Асафьева "Почути її (музику) - це вже зрозуміти" - може стати епіграфом до роботи музичного керівника до роботи з цією категорією дітей.
Виразне виконання музичного твору викликає у дитини емоційний відгук, допомагає швидше знайти шлях до його серця, та розуму, ніж слова, які дитина не завжди вірно сприймає через свій діагноз.
Основні наочно-слухові прийоми:
1) Виконання музичного твору, співи музичного керівника, вихователя, дитини.
2) Слухання інструментальної і вокальної музики (аудіо запис).
3) Використання різних видів фольклору: (мовного, пісенного, інструментального, тощо).
4) Використання в якості наочності музичних інструментів (металофона, бубону брязкальців, тощо).
Наочно-зорові прийоми.
1) Показ педагогом різноманітних прийомів виконання з усіх видів діяльності (співи, музично-ритмічні рухи…). Вкрай важливо використовувати цей прийом на початку навчального року, коли навички у цих дітей недостатньо сформовані чи відсутні взагалі. Важливо пам'ятати про "дзеркальне" відображення деяких рухів.
2) Показ прийому дітьми, які добре його засвоїли.
3) Для розвитку уваги, та вміння аналізувати можна використовувати порівняння, коли діти самі обирають варіант із двох показів - вірного, та невірного. А потім разом з дітьми роблять вірні рухи ще декілька разів, щоб вірний зразок надовго залишився у пампі м
4) Іноді використовується прийом з підкресленими помилками. Наприклад у співах, коли діти не проспівують твердих закінчень слів.
Усі ці прийоми пожвавлюють заняття, піднімають настрій дітей, підштовхують до вірного виконання, мобілізують увагу при сприйнятті завдання та його виконанні. Добре також використовувати жести, які вказують на висоту звуку, або на акцент при виконанні, а також міміку, допомагають дітям відчути, з яким настроєм треба виконувати пісню, чи танок. Окрім вищеназваних наочно-зорових прийомів треба використовувати наочність: ілюстрації, малюнки, музично-дидактичні ігри, іграшки, атрибути, тощо.
Говорячи про тактильно-м'язову наочність ми маємо на увазі індивідуальну допомогу педагога, як на занятті так і в повсякденні при виконанні того, чи іншого руху. Можна доручити роль помічника більш розвинутим дітям.
Методи
1.Найбільш використовується метод пояснення.
Ступінь їх складності залежить відпрофілю дитини, пори року та інших чинників. Пояснення, особливо на початку року, повинне бути коротким, чітким, емоційним.
2.Вказівка.
3. Запитання.
Вони повинні бути чіткими, зрозумілими. Це - один з найбільш важливих мовних прийомів: він збуджує мислення, активізує увагу, розвиває пам'ять. Існують також інші прийоми. Це - інструкції, сюжетні оповідання, пояснення, бесіди, команди.
4.Практичний метод, або метод вправ.
Він пов'язаний з багаторазовим повторенням важких місць, або всього твору в цілому. Діти з мовними порушеннями у своїй більшості потребують найбільшої кількості при засвоєнні рухів, формуванні навичок у співах, слуханні, тощо, тому роль вправ тут дуже велика.
Дуже корисні вправи без музичного супроводу під рахунок на протязі 1-2 хвилин. Вони допомагають
Loading...

 
 

Цікаве