WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Суть і методологія особистісно орієнтованого уроку літератури - Реферат

Суть і методологія особистісно орієнтованого уроку літератури - Реферат


Реферат на тему:
Суть і методологія особистісно орієнтованого уроку літератури
В умовах орієнтування середньої освіти до рівнів європейських стандартів учні української держави повинні знати закони постіндустріального європейського суспільства, бути готовими до його вимог. Однак сучасна школа не може навчити всьому, оскільки обсяг знань у всіх галузях науки невпинно збільшується. Життя вимагає нових підходів до самого поняття "навчання". Сучасна загальна середня освіта має давати не готові знання, а формувати вміння здобувати їх самостійно і - найсуттєвіше! - розвинути бажання робити це впродовж усього життя. Отже, навчання має створювати умови для розвитку особистості, бути розвивальним, особистісно орієнтованим.
Під особистісно орієнтованим навчанням дидакти О.Балл, О.Бондаревська, В.Сєріков, А.Фурман, І.Якиманська, С.Подмазін та інші розуміють органічне сполучення навчання (відповідного до діяльності суспільства) та учіння як індивідуально значущої діяльності окремого суб'єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності [4; 7; 51; 36]. У таких умовах учень не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати з учнем як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня дитини - мета особистісно зорієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться дитина як суб'єкт діяльності [34].
Процес навчання - це не автоматичне засвоєння навчального матеріалу учнем. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі у цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі собою, ніколи не дадуть справжніх дієвих знань. Цього можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання [36].
Особистість учня в особистісно орієнтованій парадигмі розглядається як така, яка має власну програму розвитку. Педагог, за образним висловом Я.Каменського, має плекати розум дитини, привчати дитячий розум, як молоденьке деревце, розвиватися із власного кореню.
Найхарактернішою ознакою особистісно орієнтованого навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.
Отже, вчитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт розгляду, засоби діяльності, результати навчання. Під час такої спільної пізнавальної діяльності здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінка та самооцінка здобутих результатів. Учні усвідомлюють, що вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють вмінням оцінювати, як збагатився їхній особистісний досвід [33].
У змісті особистісно орієнтованого навчання (за даними досліджень Є.Бондаревської) є особистісний компонент, який забезпечує самопізнання, розвиток рефлексивних здібностей, оволодіння способами саморегуляції, самовдосконалення, моральне самовизначення, формує життєву позицію особистості. Таким чином, в особистісно орієнтованому навчальному процесі акцент переноситься з інтелектуального розвитку особистості на емоційний та соціальний [33, с.3]. А досягти цього можна лише на діяльнісній основі, що передбачає вироблення в учнів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно вчитися.
Організація особистісно орієнтованого навчання на основі застосування активних та інтерактивних технологій відбувається на основі вихідних засад. Це, звичайно, стосується особистісно орієнтованого уроку, який має такs визначальні ознаки.
- опора на суб'єктний досвід школяра (учень визначає ціннісне ставлення до виучуваного матеріалу і відповідно до цього формулює мотивацію, планує свою діяльність);
- організовує навчання на суб'єкт-суб'єктній основі (педагог дає учневі реальну можливість вибрати зміст заняття, цілі і форми засвоєння навчального матеріалу, оволодіти вміннями цілевизначення, планування, рефлексії, оцінювання);
- забезпечення діяльнісного підходу до організації навчального процесу (учень навчається самостійно здобувати і застосовувати знання у різних видах діяльності) [37].
Розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання, оволодіння алгоритмом навчальної діяльності допомагає вчителеві ефективніше й раціональніше спланувати й провести особистісно орієнтований урок, дотримуючись також його компонентів:
- мотивації. Мотивація забезпечується за допомогою цікавої, змістовної діяльності, актуальністю тематики, самопізнанням та самооцінюванням, використанням нестандартних технік, практичною значущістю учіння, емоційною насиченістю взаємодії, груповою підтримкою тощо. Цьому сприяють конкретні ситуації, якими має бути насичена навчальна діяльність, - ситуації визнання, успіху, емпатії, обговорення, колективного перегляду, полілогічного спілкування, самооцінювання, самоаналізу, самовипробування, самопорівняння. Систематично вибудовуючи мотивацію активної навчальної діяльності, вчитель може спостерігати в учнів низку позитивних проявів - відповідальність та вимогливість до своєї діяльності, самоконтроль, заміну зовнішніх факторів впливу внутрішніми, особистісними, відсутність тиску під час виконання навчальних завдань, появу справжньої потреби пізнати нове, задоволення від спілкування з однолітками та вчителем [31, с.67];
- цілевизначення. Цілі навчання визначалися школою завжди, вони завжди присутні в плані уроку. Саме так, присутні, формальні, відсторонені, дуже загальні, "для галочки", вони не є дієвими. Але ж сучасна освіта ставить перед учителем завдання - допомогти учневі оволодіти життєвими компетенціями, назвати можливість реалізуватися. А для цього потрібно знати свої слабкі та сильні сторони, визначитися у пріоритетах діяльності, навчитися планувати свою роботу, отже, ставити перед собою чіткі та конкретні цілі та знаходити способи їх реалізації. Саме тому цілевизначення в особистісно орієнтованому навчанні має суттєві відмінності, а саме:
1) визначення й урахування вчителем цілей навчання учнів;
2) оволодіння навичками цілевизначення стає обов'язковою складовою навчального процесу;
3) безпосередня участь учня у визначенні цілей вивчення теми, курсу, предмета;
4) діагностичне формування цілей, що передбачає визначення:
- переліку знань, які учні повинні засвоїти;
- переліку вмінь (інтелектуальних, практичних), якими школярі повинні оволодіти;
- переліку якостей, які будуть виявляти;
- визначення способів досягнення цілей (переліку форм, методів і прийомів роботи, рефлексивної діяльності учнів);
- чітко окресленого кінцевого результату діяльності [36, с.4].
На етапі календарного планування вчитель передбачає, на якому уроці та яку роботу він буде проводити (цілі вивчення теми, визначення цілей уроку, цілі домашньої роботи). Цілі теми, окремого уроку, рефлексію учні обов'язково записують в зошити.Це допоможе контролювати процес навчання школярів, перевіряти їхні знання та дисциплінувати дітей, які навчаться чітко ставити перед собою завдання та планувати свою діяльність, формувати вміння визначати оптимальні способи навчальної діяльності та самостійно реалізувати їх у різних видах діяльності.
Цілевизначення, планування - це та сцена, на якій розігруватиметься майбутнє заняття;
- рефлексії. Рефлексія тісно пов'язана з цілевизначенням та оцінюванням, адже учень повинен чітко знати власні цілі й орієнтуватися в них. Рефлексія проводиться під час цілевизначення, у процесі оцінювання роботи над темою, за
Loading...

 
 

Цікаве