WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Суб’єкт-суб’єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів - Реферат

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів - Реферат

скутості і напруженості кожен учасник освітньої діяльності стає духовно біднішим, примітивнішим, ніж є насправді. Найзахоплююча пізнавальна або творча діяльність не гарантує успіху, якщо відсутній психологічний комфорт у спілкуванні. І навпаки, варто дітям опинитися в атмосфері довір'я і поваги, як кожен стає цікавішим і духовно сильнішим, немов підносячись над самим собою. Багатство духовних зв'язків і є необхідною умовою всебічного розвитку особистості, зокрема і творчого. Саме такий підхід покладено в основу сучасної моделі позашкільного педагогічного процесу, спрямованого на духовне збагачення дитини, організованого без будь-якого примусу або пасивного засвоєння соціального досвіду і знань. Модель процесу формування творчої, всебічно розвиненої особистості у позашкільному педагогічному процесі базується на якнайповнішому задоволенні дитячих запитів та інтересів, на основі цілісного особистісно-гуманного підходу.
Головні принципи педагогічної взаємодії в умовах позашкілля - взаємоповага, довіра, доброзичливість, діалогічність, що є виявом суб'єкт-суб'єктних стосунків та стимулює зростання самоактивності дитини, створює можливості для задоволення її актуальної потреби у творчій самореалізації та самостверджені. У цьому полягає головна особливість позашкільної освітньої діяльності, що будується на взаємній співтворчості педагога і вихованців, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності творчої особистості дитини, на взаємоповазі і взаємній зацікавленості у спільному успіху і наслідках цієї діяльності. Така особливість позашкільного педагогічного процесу пояснюється тим, що дитина опиняється в ньому за покликом своїх внутрішніх мотивів, потрапляє в інше (на відміну від основної школи) освітнє середовище, де відсутні стандарти, однакові вимоги до всіх або примус.
Будується позашкільний педагогічний процес на основі створення середовища і системи гармонійної розвивальної стратегії впливу, яка здійснюється в умовах відкритого діалогу педагогів і вихованців, що створює оптимальні передумови для закріплення пізнавального інтересу, формування особистісної самостійної активності, розкриття творчих потенцій і стимулювання саморозвитку дитини. Тому організація особистісно орієнтованого позашкільного педагогічного процесу має здійснюватися у кількох напрямах, а саме:
- створення розгалуженої системи творчого самовиявлення, оптимальних умов для цілеспрямованого розвитку творчих здібностей вихованців, що передбачає зняття усіляких обмежень, бар'єрів, які стримують інтелектуальну ініціативу дитини, її творче самовираження;
- дотримання дитиноцентризму в організації навчально-виховної та дозвіллєвої діяльності, коли педагог діє відповідно до настрою і внутрішнього стану дитини;
- органічного поєднання діяльності педагога-позашкільника з діяльністю вихованців в єдиному активному пізнавальному процесі в умовах творчого співробітництва і духовної взаємодії [1].
Центральною ланкою позашкільного педагогічного процесу, спрямованого на творчий розвиток особистості дитини, є особистісно зорієнтована розвивальна взаємодія його суб'єктів. У цьому процесі власні можливості як педагога-позашкільника, так і його вихованців розвиваються і набувають об'єктивного характеру, відбиваючись у конкретних якостях і властивостях їх особистостей. Тому процес формування творчої особистості дитини, розвитку її творчої активності та індивідуального стилю творчої діяльності в умовах позашкільного навчального закладу неможливо відокремити від творчого розвитку педагога-позашкільника, який навчає дитину творчій діяльності. Цей процес є не лише сукупністю послідовних і взаємопов'язаних дій педагога й вихованців, спрямованих на свідоме і міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок творчої діяльності, формування світогляду дитини, культури поведінки, а й сукупністю послідовних і взаємопов'язаних перетворень у їхньому творчому розвитку. Так відбувається процес творчого взаєморозвитку всіх суб'єктів позашкільного навчально-виховного процесу - педагог-позашкільник реалізує свої особистісні й професійні потенції засобом творення особистості вихованця [2].
Таким чином, можемо зробити висновок, що суб'єкт-суб'єктна взаємодія в умовах позашкільного навчально-виховного процесу - це форма педагогічного співробітництва між педагогом-позашкільником і вихованцями гуртка, творчого об'єднання, під час якого педагог і діти об'єднані творчим діалогом з метою активного саморозвитку і самовираження особистості кожного з учасників освітнього процесу, а також виявлення та реалізації їхніх кращих духовних якостей і творчого потенціалу. Таке педагогічне співробітництво забезпечує позитивне ставлення дитини до педагога, освітнього середовища гуртка, творчого об'єднання, своїх однолітків, успішне формування позитивних властивостей і якостей особистості, індивідуально спрямованих на саморозвиток.
Вищим рівнем розвитку суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між учасниками освітньої діяльності в умовах позашкільного навчального закладу має стати інтимно-особистісне спілкування. Зазначене поняття в сучасній психолого-педагогічній науці (І.Д.Бех, Т.І.Сущенко) трактується як така суб'єкт-суб'єктна взаємодія, у процесі якої на основі обміну особистісних позицій суб'єктів конкретної пізнавальної або творчої діяльності можливе їхнє морально-духовне зростання, зокрема творче. Інтимно особистісне спілкування має дві форми - монологічну та діалогічну. За монологічного інтимно-особистісного спілкування співрозмовник (педагог або вихованець) є лише пасивним суб'єктом; його присутність тільки залучає іншого до розмови - той, хто говорить, не припускає з боку співрозмовника будь-якого смислового ставлення до себе. У таких умовах образ співрозмовника, який регулює спілкування, виявляється проекцією особистісної позиції промовця, перенесення на нього того, що фактично значуще лише для нього. Тому ця форма інтимно-особистісного спілкування у виховному плані непродуктивна. Вважається, що розвиток особистості стає можливим лише в умовах діалогічного інтимно-особистісного спілкування (інтимно-особистісного діалогу), яке, на відміну від монологічного, характеризується тим, що співрозмовник (педагог або вихованець) активно організовує самуформу спілкування [3].
Основними передумовами реалізації інтимно-особистісного спілкування в умовах позашкільного навчально-виховного процесу є такі:
- фасилітаційний режим педагогічного впливу на вихованців, завдяки якому створюються необхідні психолого-педагогічні умови, що сприяють творчій діяльності дітей, стимулюють їхню творчу активність, полегшують подолання психологічних бар'єрів творчості, мотивують до творчого розвитку та саморозвитку;
- педагогічна розвивальна взаємодія педагога-позашкільника і вихованця, що віддзеркалює концептуальне положення про творчу діяльність як взаємодію, що сприяє розвитку її учасників;
- задоволення потреби кожної дитини у неперервній творчій реалізації та самореалізації, яка узгоджується з концепцією життєтворчості особистості [4].
Аналіз психолого-педагогічної літератури та дослідження практичної діяльності позашкільних навчальних закладів дозволяють стверджувати, що побудова навчально-виховного процесу та дозвіллєвої діяльності гуртків, творчих об'єднань на засадах особистісно орієнтованої освіти, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, на основі технологій співробітництва та співтворчості педагога-позашкільника і його вихованців у процесі улюбленої пізнавальної або творчої діяльності забезпечують таке:
- творчу спрямованість особистості дитини, усвідомлення нею значення творчих, гуманістичних потреб, мотивів, цілей як провідних у її саморозвитку та життєдіяльності;
- розвиток творчих рис характеру особистості
Loading...

 
 

Цікаве