WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Суб’єкт-суб’єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів - Реферат

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів - Реферат


Реферат на тему:
Суб'єкт-суб'єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів
Формування творчої активності дітей та учнівської молоді в системі безперервної освіти держави - процес складний і тривалий, що потребує багато зусиль і часу. Тому гармонійний розвиток особистості в системі середньої загальної освіти забезпечується як у загальноосвітніх навчальних закладах, закладах освіти нового типу, так і в освітній та дозвіллєвій діяльності позашкільних навчальних закладів, що в сукупності створює умови для розумового, творчого, духовного розвитку дітей і юнацтва.
В умовах модернізації змісту, форм та методів позашкільної освіти відбувається трансформація змісту освітньої діяльності педагогів-позашкільників. Насамперед, зникає розуміння позашкільного навчально-виховного процесу як примітивного способу передавання вихованцям технологічних особливостей конкретної пізнавальної або творчої діяльності (художньо-естетичної, науково-технічної, еколого-натуралістичної тощо). Водночас починає домінувати комплексне бачення освітньої функції педагога-позашкільника, який усвідомлено реалізує ролі вчителя (навчає дитину улюбленій творчій діяльності, розвиває її творчі здібності, формує творчу активність), вихователя (забезпечує соціалізацію особистості, формує суспільно значущі норми і правила поведінки), психолога (створює оптимальний психологічний мікроклімат у дитячому колективі, що стимулює особистість до творчої самореалізації), старшого товариша, що має більший життєвий досвід і в умовах творчого співробітництва готовий допомогти дитині під час вирішенні нагальної навчальної або життєвої проблеми).
Усвідомлюючи наявні недоліки освітньої діяльності школи (авторитарний стиль взаємин "учитель-учень", невміння і неготовність вчителів сприймати школярів як неповторну цілісну особистість з притаманними тільки їй індивідуальними особливостями) педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів розуміють навчально-виховний процес як соціально-особистісний феномен і намагаються організувати взаємодію з дитиною як самодостатнім суб'єктом спілкування та діяльності, неповторною індивідуальністю з певною своєрідністю рис і якостей особистості, яка у процесі улюбленої пізнавальної або творчої діяльності формує і вільно виявляє своє особистісне "Я". Таке трактування процесу навчання і виховання передбачає, що провідним завданням кожного педагога-позашкільника, адміністрації та методичної служби позашкільних навчальних закладів, системи післядипломної освіти є повноцінна психолого-педагогічна підготовка до запровадження та реалізації особистісно орієнтованої освітньої діяльності та суб'єкт-суб'єктної взаємодії як провідної умови творчого розвитку та особистісного зростання всіх учасників позашкільного освітнього процесу.
Витоки суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин в освітній діяльності вбачаємо у західній гуманістичній психології ХХ ст. (Д.Дьюї, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс, Е.Фромм). Її основоположні принципи - цілісність духовного середовища індивідуума, позитивна психологічна установка, активність особистості в розвитку - сприяли теоретичному обґрунтуванню міжособистісних відносин наставників з учнями. Термінологія, пов'язана з проблематикою міжособистісного спілкування в освітній діяльності, зокрема поняття "педагогічне спілкування", почала запроваджуватися у вітчизняну психолого-педагогічну науку з середини 70-х рр. ХХ ст. (О.М.Леонтьєв, А.А.Бодальов, А.В.Мудрик, B.A.Кан-Калик, І.А.Зимняя). Важливе значення мало запропоноване Б.Ф.Ломовим трактування спілкування як суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Згодом з'явилися наукові праці, в яких аналізувалися різноманітні явища соціальної перцепції, що виникають у спілкуванні і міжособистісній комунікації (Г.М.Андрєєва, А.А.Бодальов, С.С.Дашкова), досліджувався вплив міжособистісного спілкування і взаємодії на психіку людину, її характер, світоглядні засади, творчу діяльність. Зазначені дослідження були практично використані педагогами-новаторами 80-х-90-х рр. (Ш.А.Амонашвілі, Е.І.Ільїн, В.Ф.Шаталов), які поклали в основу своєї освітньої діяльності "педагогіку співпраці", що акумулювала ідеї гуманізму, особистісно зорієнтованого навчання, право дітей на творчу самореалізацію, демократичні форми і методи педагогічної взаємодії.
У сучасності окреслена проблема є об'єктом досліджень ряду вітчизняних і зарубіжних вчених - І.Д.Беха, А.М.Бойко, В.Ф.Паламарчук, С.І.Подмазіна, Н.С.Якиманської. Дослідженням питання концептуальних основ запровадження та реалізації особистісно зорієнтованої освіти, суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів присвячено праці В.В.Вербицького, В.В.Мачуського, Г.І.Пустовіта, А.Й.Сиротенка, Т.І.Сущенко. Дослідниками створено соціально-філософську модель особистісно зорієнтованої освіти, презентовано основні детермінанти оптимізації її розвитку, визначено співвідношення саморозвитку та керованого розвитку творчої особистості в особистісно зорієнтованому освітньому середовищі. Однак проблема суб'єкт-суб'єктної взаємодії як педагогічної умови формування творчої активності вихованців та педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів ще недостатньо висвітлена у психолого-педагогічній літературі і залишається актуальною для педагогічної практики. Насамперед, потребують вивчення механізми міжособистісної взаємодії педагога і вихованців у процесі спільної пізнавальної або творчої діяльності, особливості емоційного стану учасників творчого діалогу, фактори, що сприяють творчій співпраці тощо.
Тому метою статті є теоретичний аналіз суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі як психолого-педагогічної категорії; дослідження впливу суб'єкт-суб'єктної взаємодії на розвиток творчих здібностей і творчої активності вихованців гуртків, творчих об'єднань та педагогів-позашкільників; визначення основних компонентів функціональної готовності педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів до суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин.
Варто зазначити, що усе життя людини - різнопланова, багатогранна система стосунків. Особистість розвивається в процесі діяльності, яка сприяє встановленню, зміцненню, розширенню взаємин з навколишнім середовищем. Конструктивні міжособистісні стосунки виникають на основі готовності партнерів до позитивної міжперсональної взаємодії у спільній діяльності. Здатність людини до взаємодії визначається як суб'єктивними факторами її індивідуального розвитку, так і особливостями соціальних інститутів, що мають на неї вплив. У міжособистісних стосунках індивід може бути одночасно як суб'єктом, так і об'єктом впливу, пізнання, оцінки. Це детермінується суб'єкт-суб'єктними і суб'єкт-об'єктними взаємовідносинами, які виникають у процесі життєдіяльності людей. Чинником реалізації стосунків є спілкування як дуже важлива, невід'ємна сфера взаємин людей, самажиттєдіяльність індивідів, а також як реалізація всієї системи міжособистісних стосунків.
Отже, особистість є суб'єктом діяльності й суспільних відносин з певною системою внутрішніх цінностей. Суб'єктність - первісна, закладена в "Я" дитини самопричинна активність, що забезпечує зв'язок особистісного "Я" з навколишнім світом; вона є субстанціальною основою формування і розвитку творчої особистості дитини. Як суб'єктна система творча особистість існує "подвійно" - одночасно виступаючи умовою й метою свого саморозвитку.
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях існує твердження: співтворчість педагога і вихованців можлива лише за умови сприятливої атмосфери міжособистісних відносин, духовного комфорту. В атмосфері внутрішньої
Loading...

 
 

Цікаве